Питання для самоконтролю

1. Як слід враховувати фонетичні навички рідної мови учнів у формуванні навичок вимови англійських/німецьких звуків?

2. Як слід вводити фонетичне явище іноземної мови, керуючись принципом комунікативності?

3. Яка роль вправ у слуханні при формуванні фонетичних навичок?

Розділ 10. Формування граматичних навичок § 1. Сутність навчання граматики іноземної мови

Навчати граматики іноземної мови - це означає формувати в уч­нів граматичні навички. Сформована граматична навичка говоріння включає в себе володіння такими операціями (піднавичками):

а) відбір граматичної структури, необхідної для вираження дум­ки;

б) оформлення мовленнєвого висловлювання з даною граматичною структурою, тобто відбір потрібних граматичних флексій, слів, формуючих структуру, розташування слів у реченні в правильному порядку.

Психофізіологічною основою граматичних навичок є система фразових стереотипів (термін М.І.Жинкіна) - внутрішніх психічних сполучальних схем речень. При оволодінні рідною мовою ці стерео­типи формуються самі собою, підсвідомо, завдяки існуванню природ­ного мовного оточення. При навчанні ж іноземної мови необхідно спеціально організовувати мовлення учнів в такий спосіб, щоб за­безпечувати повторюваність в їхніх вправах одних і тих же граматичних структур протягом обмеженого відрізку часу, в результаті чого й будуть формуватись іншомовні фразові стереотипи. Програми з іноземних мов та діючі підручники визначають граматичні явища, якими повинні оволодіти учні на тому чи іншому етапі навчання. Забезпечити їхню повторюваність у мовленні учнів повинен учитель. Від його майстерності, вдумливого планування послідовності вправ, уміння правильно організувати ці вправи залежить успіх ці­єї важливої справи - формування граматичних навичок учнів.

§ 2. Врахування рідної мови учнів при формуванні граматичних навичок

В учнів, що починають вивчати іноземну мову, вже закладена одна система граматичних навичок – це навички рідної мови. Як згадувалось, навички рідної мови можуть слугувати опорою при засвоєнні граматики іноземної мови (має місце перенос навичок). В інших випадках рідна мова загальмовує формування іншомовних граматичних навичок (діє інтерференція рідної мови).

Очевидно, на перенос можна розраховувати в тих випадках, де є схожість у граматичних категоріях рідної та іноземної мов. Інтерференція діє в тих випадках, коли в рідній мові відповідні граматичні категорії відсутні, або граматичне явище принципово відрізняється від відповідного явища іноземної мови. Кожен учитель, що готується навчати певного граматичного явища, повинен бути свідомим того, як воно співвідноситься з рідною мовою учнів.

Розглянемо окремі приклади, де на навички рідної мови можна спиратись, а де вони заважатимуть формуванню іншомовних граматичних навичок.

Відомо, що як рідна мова учнів, так і англійська, німецька, французька відносяться до однієї групи мов – індоєвропейської. Внаслідок цього в їхніх граматичних системах є багато спільного. Тут одні й ті ж самі категорії частин мови, є багато спільного в межах кожної категорії. Це значно полегшує процес засвоєння іноземних мов. Так, наприклад, чи потрібно українським учням засвоювати, що таке множина іменників? Ні, не треба. Адже ж і в рідній мові є граматичний спосіб протиставлення одного предмету деякій кількості предметів. Тут учні засвоюють лише іншу форму (англійську, німецьку) вираження такого протиставлення. При засвоєнні категорії англійського (німецького) дієслова, коли ми навчаємо часів Present, Past, Future Simple (англ.), Präsens, Präteritum, Futurum I (нім.), все тут доволі просто. Учні і в рідній мові звичайно відносять дію до теперішнього, минулого або майбутнього часу. Отже, і тут засвоюються лише нові форми вираження вже відомих учням граматичних понять. Та ось треба навчити учнів розрізняти в мовленні англійські часові форми Present Continuous і Present Simple. Тут дійсно починаються труднощі. Адже в рідній мові учні вживають одну й ту ж форму дієслова в реченнях: "Вони добре говорять німецькою" і "Вони зараз про це говорять". В англійській мові для цих понять "зараз говорять" і "взагалі говорять" існують різні граматичні категорії. Тобто в межах кожного з часів виділяється ще поняття конкретного, процесуального, наочного характеру дії. І це виражається формою Continuous.

Наприклад: They speak German well. They are just speaking about it.

Аналогічні труднощі виникають при розрізнянні трьох часових форм минулого часу Perfekt, Plusquamperfekt, Präteritum в німецькій мові. Трьом формам минулого часу в німецькій мові відповідає лише одна форма минулого часу в українській мові. Сфера використання цих форм не завжди зрозуміла і проста для наших учнів.

Труднощі виникають і при утворенні цих граматичних форм. Наприклад, при утворенні Perfekt ми спостерігаємо такі морфологічні труднощі як утворення дієприкметника минулого часу (Partizip II) від дієслів слабкої чи сильної відміни з відокремлюваними та невідокремлюваними префіксами; вибір допоміжного дієслова haben/sein (наприклад: abwaschen – hat abgewaschen; gehen – ist gegangen).

Синтаксичні труднощі – дотримування рамочної конструкції в простому непоширеному, поширеному або в підрядному реченні.

Таким чином, трудність в англійській і німецькій мовах часто полягає в тому, що необхідно сформувати в учнів і нове граматичне поняття, і навчити їх форми його вираження. Інакше кажучи, треба навчити нової граматичної категорії. У наведених прикладах рідна мова справляє інтерферуючий вплив, і вчителеві доведеться враховувати цей факт. Він особливо ретельно повинен продумати і спосіб уведення кожної з цих форм, і вправи для засвоєння спочатку окремо кожного граматичного часу, а потім – операції відбору правильної граматичної структури.

Значні труднощі викликає також засвоєння англійського дієслова в Present Perfect Tense. У рідній мові учнів ця форма ні з чим не співвідноситься. Ми кажемо: "Я прочитав цю книжку" і "Я прочитав цю книжку влітку", вживаючи одну й ту ж саму форму дієслова – минулий час. В англійській же мові для вираження минулої дії, яка не відноситься до конкретного минулого часу, а пов’язана з теперішнім моментом якимось результатом виконання дії, існує окрема граматична категорія – теперішній час. Тут учням треба засвоїти і нове граматичне поняття, тобто граматичне значення даного явища, його функцію, в яких ситуаціях спілкування його слід вживати, і його форму, яка також досить важка для засвоєння.

Викликає трудність також засвоєння порядку слів у англійському та німецькому реченні. У рідній мові він відносно вільний. Ми можемо сказати: "Вчора ми це питання обговорювали", "Ми вчора обговорювали це питання", "Обговорювали ми це питання вчора". Тут можуть змінюватись логічні акценти, але граматично всі ці речення правильні. І учні, які звикли до такого вільного порядку слів у реченні, можуть породжувати такі граматично неправильні фрази

Англ.: * We yesterday this question discussed

* This question discussed we yesterday

Нім.: * Gestern wir haben diese Frage diskutiert

замість однієї правильної форми:

Англ.: We discussed this question yesterday

Нім.: Gestern haben wir diese Frage diskutiert.

І багато зусиль треба докласти вчителеві, доки він не привчить до фіксованого порядку слів у англійському (німецькому) реченні:

Англ.: (обставина часу) – підмет – присудок – додаток – (обставина місця) – (обставина часу)

Нім.: а) підмет – присудок – додаток – (обставина місця) – (обставина часу)

б) (обставина часу) – присудок – підмет – додаток – (обставина місця)

Досить важко дається учням також засвоєння означеного й неозначеного артиклів, які в німецькій мові ще й змінюються за родами та відмінками. Адже ж в рідній мові така граматична категорія відсутня. Визначеність/невизначеність об’єкту стає зрозумілою із ситуації. І лише усвідомлення різниці у вживанні цих артиклів і значний досвід в усному та писемному спілкуванні можуть забезпечити правильне вживання їх у мовленні.

Явища переносу й інтерференції можуть проявлятись і при сприйманні мовлення (аудіюванні, читанні). Так, англійські складнопідрядні сполучникові речення не викличуть значних труднощів, якщо учні добре засвоять сполучники й сполучні слова. Але при сприйманні англійських речень із безсполучниковим зв’язком (підрядних додаткових, особливо означальних) виникають труднощі, долати які можна лише при спеціально організованому навчанні.

В німецькій мові найбільш суттєвими граматичними труднощами аудіювання та читання вважаються:

- строго фіксований порядок слів в різних типах речень;

- наявність багатьох омонімічних форм, наприклад: das – dass (відносний займенник – сполучник), sein, haben, werden (допоміжні або самостійні дієслова), mit, auf, zu, um (прийменники або префікси).