§ 4. Вправи для формування лексичних навичок говоріння

Вправи для формування лексичних навичок говоріння повинні забезпечити здатність вільно, без внутрішнього перекладу з рідної мови вживати слова в різноманітних ситуаціях спілкування. Для цього необхідно, щоб учні багаторазово вживали нові слова в спе­ціально організованому спілкуванні. Звичайно, на уроці учні за­своюють цілу групу слів, поєднаних якою-небудь розмовною темою, але кожне слово спочатку відпрацьовується окремо, причому важчим для засвоєння словам слід приділяти більше часу.

Перші лексичні вправи учні виконують уже на етапі ознайомлен­ня з новими словами під час фронтальної роботи під керівництвом учителя. Вони повторюють за вчителем кожне нове слово, водночас прочитуючи його з демонстраційної картки, потім вони вимовляють його в реченні, виконуючи імітативну вправу, тобто спираючись на стимулюючі репліки вчителя. Записавши нові слова в словники, учні продовжують вправлятись в їх вживанні, але тепер уже вживаючи то одне нове слово, то інше, відповідно до запропонованої ситуації. Так, при засвоєнні слів по темі „Професія“ одні учні за допомогою пантоміми показують, ким вони хотіли б стати, інші учні намага­ються здогадатись, що це за професії, і назвати їх. Можна вико­ристати і таку навчальну ситуацію: учитель ділить клас на дві гру­пи - учні і „кореспонденти“. Останні запитують кожного з учнів, ким вони хочуть бути. „Кореспонденти загубили“ свої блокноти, тому вони намагаються запам’ятати, хто ким хоче бути. Відтак проводять­ся змагання „кореспондентів”, хто точніше запам’ятав майбутні про­фесії учнів. Щоб забезпечити можливість кожному учневі вимовити нові слова, роботу можна завершити такою вправою: учні хором го­ворять вчителеві, ким хоче бути кожний із них.

Такі вправи учитель розробляє сам, обов’язково продумуючи спо­сіб забезпечити участь у них усього класу.

На наступних уроках робота над новими словами триває, хоч тепер вона спрямована на вирішення більш загальної задачі - на формування вмінь діалогічного та монологічного мовлення. До раніше введених слів з розмовної теми вчитель додає нові, що дає мож­ливість розширити коло комунікативних ситуацій.

Як і при формуванні граматичних навичок, розвиткові лексич­них репродуктивних навичок сприяє синхронна робота в парах із викорис­танням роздавальних карток. За 10-12 хвилин такої роботи учні, ви­користовуючи відповідні опори, встигають неодноразово вжити знач­ну кількість слів з тієї або іншої теми або з групи тем.

Після виконання вправ з опорою на малюнки, на графічні обра­зи слів учні переходять до спілкування про себе, своїх рідних і друзів. Їхнє мовлення стає природнішим, ближчим до реального спілкування. Тепер вже опорами для спілкування стають внутрішні психічні образи та уявлення. Досить ефективними є рольові ігри. Учні виступають у різних соціальних ролях: гостей з іншої школи, друзів по листуванню, кореспондентів, туристів, екскурсоводів, представників інших професій і т.і. Такі вправи за звичай викли­кають особливе емоційне піднесення, їх залюбки виконують і п’яти­класники, і семикласники, і випускники шкіл. Учитель лише пови­нен турбуватись про те, щоб одні і ті ж самі соціальні ролі не повторювались часто, щоб вони учням не набридли.

Рольова гра - не єдиний вид ігор, які можна застосувати як на тренувальному, так і на мовленнєвому етапах засвоєння лекси­ки.

Ігрові вправи, рольові ситуації співвідносяться з дотекстовим, текстовим і післятекстовим етапами навчального циклу. Тематичні та міжтематичні тексти є додатковим джерелом ситуацій спілкування, в яких закріплюються та удосконалюються лексичні навички говоріння.