Вправи для формування граматичних навичок говоріння

Вимоги до репродуктивних граматичних вправ:

1. Для того, щоб закласти в механізми мовлення зв’язки між ко­мунікативною задачею і відповідною граматичною структурою, ці впра­ви повинні бути комунікативно спрямованими. При їх виконанні учні кожного разу повинні вирішувати немовну, практичну задачу (підтвердити, погодитись, не погодитись, розпи­тати, висловити додаткову інформацію, виразити сумнів, здивування тощо).

2. Для формування фразового стереотипу потрібні інтенсивні, сконденсовані в часі дії учнів у проговорюванні вели­кої кількості мовних зразків з граматичним явищем, яке вони засво­юють. У методиці такі вправи розроблені і визначена їхня послідов­ність з урахуванням принципу поступовості [Пассов 1967, Скляренко 1982, Жилко/Панова 1995].

Умовно репродуктивні граматичні вправи можна розподілити на три групи.

Вправи першої групи виконуються відразу після введен­ня граматичного явища, а деякі з них - під час введення. Їхньою особливістю є по-перше, те, що вони виконуються на рівні одного речення, тобто кожного разу на почутий стимул учні реагують лише одним реченням з даною граматичною структурою. Це забезпечує інтенсивність і сконденсованість в часі тренувальної роботи.

По-друге, ці вправи виконуються під безпосереднім контролем учителя, переважно у фронтальному режимі, із значною кількістю хорових повторювань. Матеріал для таких вправ вміщено в підручни­ку або задається вчителем, комунікативна задача зазначена в ін­струкції до вправи. Отже, комунікативність цих вправ ще досить умовна, але все ж вона присутня. Замість того, щоб сказати: “По­вторіть за мною такі речення”, учитель дає таку інструкцію: “Скажіть, що ви також робите (не робите) це в зазначений час”. Ці вправи повинні виконуватись у певній послідовності: спочатку імітативні, потім - вправи на підстановку (наприклад: “Скажи, що ти або твій приятель робить це в який-небудь інший час, або ро­бить щось інше в цей час”), далі - вправи на розширення повідом­лення (наприклад: “Скажи, що ти або твій приятель цього не робив, і поясни чому”), за цим - вправи на трансформацію, коли учні за­дане речення перетворюють на заперечне або питальне (наприклад: “Скажи, що ти або твої друзі не робите цього в зазначений час” або: “Запитай, чому, коли, де, в який спосіб виконуються ці дії”).

Вправи першої групи слід починати виконувати на тому ж уроці, на якому вводиться граматичне явище, і їх треба продовжувати ви­конувати на наступних уроках доти, поки учні не навчаться вико­нувати їх легко, безпомилково, у досить швидкому темпі.

Вправи другої групи характеризуються, перш за все, послабленням контролюючої ролі вчителя. Отже, змінюються режими роботи. Тут учні працюють у парах, у малих групах при вибірково­му контролі вчителя. Звичайно, пропонуючи вправу для виконання в парах, учитель повинен дати учням опори (смислові, мовні) для забезпечення безпомилкового виконання цих вправ [Близнюк/Панова 1985, 1989:Альбоми карток ].

Другою ознакою цих вправ є збільшення обсягу висловлювань. Уч­ні будують висловлювання, що складаються з декількох речень (на­приклад: "Розкажи, що ти вчора робив після уроків і ввечері"). Учитель указує, скільки речень він хоче почути від учнів, спочат­ку давши зразок виконання цих вправ.

Ще однією суттєвою ознакою вправ другої групи є їхня більш природна комунікативність і інформативність. Учні дійсно розповідають один одному та вчителю про себе, свою сім’ю, квартиру тощо. Найбільшої комунікативності можна досягти застосуванням гри, в тому числі рольової. В цих вправах стимул для мовлення найбільш природний, свідомість учнів повністю переключається на зміст висловлювань, їхні дії набувають емоційного забарвлення.

Вправи третьої групи вже не є чисто граматичними. Вони підпорядковані розвиткові різних видів мовленнєвої діяльнос­ті (говоріння, аудіювання, читання, письмо). Але вони повинні детермінувати часте вживання граматичної структури, що підлягає засвоєнню. Наприклад: "Відрекомендуйте нашому гостю ваших одно­класників. Розкажіть, де вони живуть, що полюбляють робити у вільний час, яку участь приймають в житті класу". Або "Напишіть листа вчителеві. Опишіть в ньому, як ви плануєте провести свої літні канікули".

У шкільних підручниках граматичних вправ завжди обмаль, і во­ни не завжди подані в чіткій системі. Тому вчителеві необхідно самостійно розробляти граматичні вправи, спираючись на існуючі навчальні та методичні посібники. Необхідною вимогою для всіх цих вправ є те, щоб вони були побудовані на засвоєному лексично­му матеріалі.

Найменш розробленою в практиці викладання іноземної мови є система формування граматичних навичок читання. А формувати такі навички потрібно, оскільки без цього неможливо навчити зрілого чи­тання іншомовних текстів.