Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Навчання іноземних мов у загальноосвітніх закладах підручник для студентів вищих навчальних закладів.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
2 Мб
Скачать
☆

Відмінності двох форм комунікації

Усне мовлення

Писемне мовлення

  1. Первинна форма комунікації: спирається на слуховий (звуковий) канал зв’язку, на слухові та мовномоторні/ артикуляційні? аналізатори.

  2. Спосіб прямої комунікації: наяв­ність безпосереднього контакту, спільної ситуації між комунікан­тами, можливість миттєвої реакції і зворотного зв’язку; двосторонній характер мовлення.

  3. Обмежена в часі і просторі комунікація: скороминуча, не­три­вала, неповторна форма без можливості зберігання.

  1. Лінійний, безповоротний процес: спонтанність мовлення, не­мож­ливість редагування і внесення змін після акту спілкування.

  2. Наявність екстралінгвістичних засобів спілкування - мовна економія в оформленні змісту, згорнутість висловлювань.

  3. Необов’язкова мовна норматив­ність: беззв’язність мовлення, обрив речень, еліпси, скоро­чення, кліше, порушення порядку слів, вживання розмовної, емоційно забарвленої, конкретної лексики.

  1. Вторинна форма комунікації: спирається на графічний (зоровий) канал зв’язку, на слухові, мовномоторні, зорові та рукомоторні аналізатори.

  2. Спосіб непрямої комунікації: відсутність співрозмовника, спільної ситуації спілкування, зворотного зв’язку; одно­сторон­ній характер мовлення.

  1. Необмежена в часі і просторі комунікація: постійна, фіксо­ва­на, незалежна від часу і простору, повторна форма з можливістю зберігання.

  2. Нелінійний, поворотний процес, доступний для редагування і внесення змістовних і формаль­них змін після акту спілкування.

  3. Відсутність екстралінгвістичних засобів спілкування – макси­маль­на вербалізація змісту, розгорнутість, повнота вислов­лювань.

  4. Обов’язкова мовна норматив­ність: зв’язність мовлення, граматична і стилістична пра­вильність, складні синтаксичні конструкції, вживання мовних засобів міжфразового зв’язку, більш нейтральної, абстрактної лексики.

Методичний висновок 4: Писемне мовлення не є простим переводом усного мовлення в письмові знаки, і оволодіння писемним мовленням не є простим засвоєнням техніки письма. Писемне мовлення є свідомим довільним актом, в якому засоби вираження виступають як основний предмет діяльності. Продуктом писемного мовлення є завжди зв’язне висловлювання, текст. Навчаючи продуктивних видів письма, вчитель повинен формувати в учнів три головні уміння:

а) уміння об’єктивації (термін Д.М.Узнадзе), тобто усвідомлення механізму породження письмового висловлювання та жанрових і композиційних особливостей того чи іншого типу тексту;

б) уміння упередження власного тексту (термін М.І.Жинкіна), тобто синтез тексту при одночасному зберіганні в пам’яті того, що вже написано: осмислення та вибір слів, засобів вираження зв’язку та інше;

в) уміння критики тексту (термін М.І.Жинкіна), тобто вміння оцінювати власний твір з позиції читача.