§ 4. Навчання діалогічного мовлення

Діалог - це розмова двох або більшої кількості осіб¹. Перш ніж визначити найбільш раціональні шляхи навчання діалогічного мовлення, розглянемо питання про лінгвістичні особливості діало­гу, його логічну структуру, а також ті труднощі психологічного характеру, які доводиться долати учням при засвоєнні діалогічного мовлення.

Для діалогічного мовлення характерні еліптичні конструкції і короткі відповіді на загальні запитання. Наприклад:

Англ.: - Where have you been? Нім.: - Wo warst du?

- At the library. - In der Bibliothek.

- Have you seen Oleg? - Hast du Oleg gesehen?

- Yes, I have. - Ja.

Особливістю діалогу є також наявність у ньому мовних кліше, які самі по собі не несуть ніякої інформації, а використовуються для заповнення пауз (англ.: Well, you know, you see, in fact, let me see, it’s like this і т.і.; нім.: Gut, na ja, du weißt ja, kann sein, vielleicht, genau і т.і.), для того, щоб почати розмову, при­вернути до себе увагу співрозмовника (англ.: І say, look here, нім.: Entschuldigung, ich möchte sagen/fragen; Sieh mal!), пом’як­шити свої судження, зняти з них відтінок категоричності (англ.: as far as I know, I believe, I’d say, to my mind, in my opinion, if I am not mistaken i т.і., нім.: So viel ich weiß; wenn ich mich nicht irre; meiner Meinung nach; ich glaube; ich würde sagen і т.і.), висловити згоду, незгоду, сумнів, жаль (англ.: І agree, I don’t agree, I’m sure, І’m not certain, I’m sorry, нім. ich stimme dir zu; ich teile deine Meinung, dass...; ich bin anderer Meinung; das stimmt nicht; ich zweifle daran; ich bin nicht sicher; es tut mir leid).

Типовим явищем діалогічного мовлення є скорочені форми слів (англ.: I’m, I’d, isn’t, I can’t, don’t, they’re, нім.: Wie geht’s?, Haben Sie ‘n Pullover?, Jetzt fahrn wir übern See)

Одиницею діалогічного мовлення є діалогічна єдність (ДЄ). Це поєд­нання двох реплік: стимулюючої (репліка того, хто починає розмо­ву) і реактивної (репліка того, хто підтримує розмову). Ці реплі­ки відрізняються за умовами їх формування. Стимулююча репліка ви­кликається певною ситуацією (наприклад: екзамен, що має відбутися, випадок на уроці і т.і.). В цих ситуаціях і з’являються такі стимулюючі репліки як “Я дуже хвилююсь, що не зможу повторити всього за три дні”, “Як тобі сподобалась витівка Олени? Вона мене просто вразила” і т.і. Таку репліку той, хто говорить, обирає сам, і цей вибір практично не обмежений. Він визначається ситуацією і мовленнєвим наміром того, хто починає розмову. Той, хто відповідає на цю репліку, дещо обмежений у виборі того, що сказати. Його репліка обов’язково повинна бути пов’язана із реплікою-стимулом. Це може бути відповідь на конкретне запитання, згода, незгода, уточнююче запитання, вираз солідарності, жалю, радості і т. ін.. Якщо він бажає продовжити розмову, він повинен додати свою стимулюючу репліку. Наприклад:

Англ.: - How did you like the picture?

- Very much. And what about you?

Нім.: - Wie findest du das Bild?

- Toll. Und du?

Методисти виділяють такі основні види діалогічних єдностей:

1. Питання - повідомлення¹:

Англ.: - What’s your name?

- Nell.

Нім.: - Wie geht es dir?

- Danke, gut.

2. Запитання - уточнююче запитання:

Англ.: - Will you come over to my place?

- Today?

Нім.: - Kommst du zu mir?

- Wann? Heute?

3. Повідомлення - повідомлення:

Англ.: - Nick is working hard.

- I’d say he is.

Нім.: - Ich habe schon Hunger.

- Ich auch.

4. Повідомлення - питання:

Англ.: - That’s a surprise to me.

- Why?

Нім.: - Das ist eine Überraschung für mich!

- Wirklich?

5. Повідомлення (питання) - спонукання:

Англ.: - They say, the film is worth seeing.

- Try to get tickets in advance.

Нім.: - Ich habe Hunger.

- Dann gehen wir essen!

Англ.: - What shall we do today?

- Let’s listen to the weather forecast first.

Нім.: - Was machen wir heute?

- Wollen wir ins Kino gehen!

6. Спонукання - повідомлення:

Англ.: - Go there immediately.

- I’m going right away.

Нім.: - Lies bitte lauter!

- Gut, ich werde schon lauter lesen.

7. Спонукання - відмова:

Англ.: - Let’s go to the cinema tonight!

- No, thanks. I am very busy nowadays.

Нім.: - Gehen wir heute ins Kino!

- Nein, danke. Ich habe viel zu tun.

8. Спонукання - запитання:

Англ.: - Go there immediately!

- Why?

Нім.: - Geh nicht zur Schule! Bleib bitte zu Hause!

- Warum denn? (Ich bin schon gesund.)

Як бачимо, форми спілкування між співрозмовниками можуть бути досить різноманітними. В методичних цілях можна виділити певні типи діалогів по переважаючих видах діалогічних єдностей, з яких вони складаються. Це діалог-розпитування (пере­важаючий вид діалогічних єдностей: питання - повідомлення - спону­кання), діалог-домовленість (переважаючий вид діалогічних єдностей: повідомлення - спонукання - згода), діалог-обмін враженнями (переважаючий вид діалогічних єдностей: запитання/повідомлення - повідомлення), діалог-обговорення (переважаючий вид діалогічних єдностей: повідомлення - повідомлення). На жаль, у школі навчання діалогічного мовлення найчастіше обмежується трену­ванням питань і відповідей на них і відповідно практикою в побудо­ві діалогу-розпитування. Отже, актуальною задачею є знайти шляхи навчання і інших типів діалогів, наближення навчального діалогу до природного мовлення двох або більше осіб.

Розглянемо деякі особливості побудови діалогу, аби усвідомити, з якими труднощами стикаються учні при оволодінні діалогічним мов­ленням.

По-перше, природний діалог - це завжди непідготовлене мовлення. Якщо початкову фразу розмови, що має відбутися, можна підготувати заздалегідь, то передбачити весь хід розмови і продумати кожну репліку неможливо, оскільки вони залежатимуть від реплік співрозмовника. А якщо діалогічне мовлення експромтне, спонтанне, то його успіх залежить від рівня розвитку мовних навичок учасників діалогу, від того, наскільки міцні в них автоматизми відбору мовних засобів, потрібних в даний момент для побудови репліки діалогу¹. Тому необхідно ще раз наголосити, як важливо при формуванні лексичних і граматичних навичок не просто формувати автоматизми у побудові речень з даним мовним матеріалом, а формувати зв’язки між ситуацією, думкою і відповідними мовними засобами.

По-друге, в діалозі співрозмовники весь час обмінюються функція­ми: вони то говорять, то слухають. Іншими словами, діалогічне мовлення має двосторонній характер. Від правильного розуміння репліки співрозмовника залежить логічність і точність репліки-реакції. Отже, для успішної побудови діалогу необхідно добре володіти на­вичками та вміннями аудіювання. Про раціональні шляхи навчання аудіювання йшлося в попередній главі.

По-третє, в природному діалозі практично немає пауз між реплі­ками співрозмовників. Така плинність, безперервність бесіди досяга­ється завдяки аналітико-синтетичним процесам, які відбуваються в оперативній пам’яті. Слухаючи репліку співрозмовника (а вона може складатись з декількох речень), ми з перших же слів чи синтагм передбачаємо те, що він скаже далі, намагаємося зрозуміти напря­мок його думок і одночасно готуємо репліку-реакцію. Отже, в опера­тивній пам’яті утримується мовлення співрозмовника на рівні одиниць смислу і починає формуватись програма репліки-реакції, яка також може бути досить поширеною. Якщо до закінчення репліки співрозмовника репліка-реакція другого співрозмовника ще не чітко сформува­лась, використовуються різні кліше для заповнення пауз (“Бачите”, “Справа в тому, що...” і т. і.). Отже, і в рідній, і в іноземній мові такі слова не просто є зовнішньою характеристикою мовлення. Вони свідчать про ті глибинні процеси, які відбуваються в опера­тивній пам’яті. При навчанні іншомовного діалогічного мовлення необхідно прагнути того, щоб він протікав так же безперервно, як і при спілкуванні рідною мовою. Увага співрозмовників повинна розподілятись між тім, що говорить партнер, і тим, як треба проре­агувати на його мовлення. Важливо, щоб кожний співрозмовник мав у діалозі свою кінцеву задачу (“Ти доведи, що цей персонаж поводився неправильно, а ти спробуй пояснити його поведінку” або “... а ти погодься із своїм співрозмовником і знайди для цього якомога більше доказів”). Це надає розмові певної логічної цілеспрямова­ності, мобілізує увагу при слуханні реплік і примушує напружено працювати над підготовкою репліки-реакції. Для того, щоб плинність мовлення не порушувалась, учні повинні завчити іншомовні кліше, якими можна заповнити паузи, якщо репліка-відповідь ще не готова.

Інша трудність навчання діалогічного мовлення пов’язана з тим, що учні, спілкуючись рідною мовою, не усвідомлюють того, що вони насправді будують діалоги, вони не звертають увагу на те, як від­бувається їхнє спілкування із приятелями, батьками, вчителями. В перший рік навчання (2-й клас) на уроці іноземної мови учні оволодівають діалогом, який складається лише з питань та відповідей, тому і в усіх наступних класах завдання побудувати діалог сприймається ними лише як виконання вправи на запитання та відповіді. Отже, задача вчителя в 3 класі, де програмою вимагається побудова діалогів, що склада­ються з різноманітних за структурою єдностей, - допомогти учням усвідомити, що таке діалог. Адже вміння вести природну розмову рід­ною мовою не може бути перенесено на іноземну мову без усвідомлен­ня структури цього вміння. Тому на прикладах діалогів рідною мовою, немовби зненацька підслуханих учителем, потрібно показати, що діалог - це сполучення різноманітних реплік. І саме такого діалогу вони навчатимуться на іноземній мові. Ось приклади деяких “підслу­ханих” діалогів рідною мовою:

– Зараз у нас українська. Мені ще треба дещо повторити. Пере­вір, як я знаю правило.

– Гаразд, але не підглядай... Дуже добре. Напевно, цілий вечір учив.

– Так, довелося. А ти?

– А мене сьогодні не запитають. Мене викликали на минулому уроці. Хіба не пам’ятаєш?

– Дивись, яку стіннівку випустив наш клас.

– Вам батьки допомагали?

– Ні, ми все робили самі. А ваш клас вже випустив газету? Адже скоро конкурс.

– Здається, ні. Я точно не знаю. Я не в редколегії.

На таких прикладах учні переконуються, що природний діалог - це не лише питання та відповідь, а сполучення різноманітних реплік (стверджень, заперечень, прохань, вираження згоди чи незгоди, запитань, здивувань, вираження жалю і т. ін.).

Потім учитель може навести приклад короткого діалогу інозем­ною мовою. Це повинен бути діалог з різноманітними видами діалогіч­них єдностей.

Наприклад:

Англ.: - І’m sorry, I can’t understand you. You’re speaking too fast.

- O.K., I’ll speak slower. Do you understand me now?

- Perfectly well. So let’s discuss our plans for the coming week-end.

Нім.: - Entschuldige bitte. Ich kann dich nicht verstehen. Du sprichst so schnell!

- Gut, ich werde langsamer sprechen. Verstehst du mich jetzt?

- Ausgezeichnet. Also, wollen wir unsere Pläne für dieses Wochenende besprechen!

Отже, перш ніж починати навчати діалогічного мовлення, треба допомогти учням усвідомити структуру діалогу взагалі, чи то рідною, чи іноземною мовою.

Навчаючи діалогічного мовлення, необхідно сформувати вміння двох рівнів: а) вміння зв’язувати окремі репліки в діалогічні єдності різних видів (методисти, зокрема М.В.Ляховицький, В.Д.Скалкін, С.Л.Шатілов називають це умінням реплікування); б) будувати діалоги, які б являли собою завершений комунікативний акт (діалоги на рівні тексту).

Навчати обох цих вмінь слід в межах кожного навчального циклу (Unit/Lektion). Коли відбувається формування лексико-граматичних навичок і учні виконують вправи на рівні одного речення (дотекстовий етап), треба проводити вправи з реплікування. Коли ж відбувається робота над текстом та на післятекстовому етапі, доцільно пропонувати вправи на побудову цілісних діалогів.