Правила озвучування речень німецькою мовою

1. Паузи в реченні можна робити лише після вимовлених разом акцентних груп або синтагм.

2. Всередині акцентних груп паузи робити не можна. Акцентна група утворюється з повнозначних та службових слів (артиклів, сполучників, прийменників, займенників, допоміжних дієслів) і вимовляється як одне ціле, наприклад:

а) іменник + артикль, прийменник, займенник: das 'Buch, ein 'Mädchen, an der 'Wand, dein 'Brief, keine 'Sorgen, viele 'Schüler;

б) дієслово + займенник: ich 'komme, es 'regnet, man 'baut;

в) дієслово-зв’язка + предикатив: ist 'Lehrer, 'schön ist, war 'Montag;

г) допоміжне (модальне) дієслово + повнозначне дієслово: hat ge'malt, kann nicht 'kochen, blieb 'stehen;

д) дієслово + заперечення: sie 'schreibt nicht, er 'darf nicht.

3. Наголос в акцентній групі припадає, як правило, на повнозначне слово (див. вище наведені приклади) і є найслабшим за своєю силою в реченні.

4. Синтагматичний наголос припадає в межах синтагми на найважливіше слово, навколо якого об’єднуються інші слабонаголошені або ненаголошені слова: Familie ''Braun | wohnt in einem großen '''Haus.

5. Логічний наголос у реченні може припадати на будь-яке повнозначне слово, а саме, на його наголошений склад і залежить від тема-рематичного членування речення, коли під темою розуміється те, що відомо, а рема відбиває нову, найважливішу інформацію: '''Peter arbeitet im Garten. Peter '''arbeitet im Garten. Peter arbeitet im '''Garten.

6. При нейтральному мовленні головний логічний наголос в реченні лежить на одному з останніх слів: Das The''ater | be'findet sich | in der '''Hauptstraße. Ich rufe dich morgen '''an. Geht Hans zur '''Schule? Wann fährt der 'nächste '''Zug? Er lernt '''fleißig. Sie weiß darüber Be '''scheid.

7. Тонування речень:

а) в розповідних реченнях, які складаються з декількох синтагм, кінцева синтагма вимовляється із зниженням тону голосу (інтонація завершеності), а всі некінцеві синтагми – з підвищенням тону (інтонація незавершеності): Als wir am ''Abend | schon zu ''Hause waren, | begann es zu '''regnen.

б) загальні питальні речення вимовляються із підвищенням тону голосу (питальна інтонація): '''Regnet es?

в) спеціальні питальні речення із запитальним словом можуть вимовлятися високим тоном, якщо питальне слово наголошено: '''Wie machst du das? та з інтонацією завершеності, якщо наголошуються інші слова і запитання вимагає доповнення від співрозмовника: Was stu'''diert er? Wann '''treffen wir uns? [150]

З цими правилами потрібно знайомити учнів поступово, по ходу засвоєння ними різних структурних ознак. Так, правило ненаголошеної вимови прийменників та артиклів і їх інтонаційного поєднання з наступним іменником слід дати вже тоді, коли учні вчаться чита­ти прийменникові сполучення типу: англ.: in the bag, at the desk і т.і., нім.: in der Schultasche, an der Tafel і т.і. Правило злитої вимови прикметників та іменників учні повинні за­своїти при володінні сполученнями слів типу англ.: a red pencil, a round table і т.і., нім.: ein roter Stift; ein runder Tisch. З правилами вимови допоміжних дієслів (ненаголошені, інтонаційно злиті з повнозначними дієсловами) слід ознайомити учнів при читанні речень з дієсловами в англ.: Present Con­tinuous, Present Perfect, Future Indefinite Tenses, Passive Voice, нім.: Das Perfekt, Das Futur I, Das Passiv. У такий спосіб до кінця 7 класу учні засвоять всі правила озвучення речень. На по­чатку 8 класу доцільно їх узагальнити і подати учням в такому ви­гляді, як вони подані тут. Це необхідно для того, щоб учні, спи­раючись на весь комплекс правил читання, вчились читати вголос тексти із синтаксично ускладненими реченнями.

Вправи для читання вголос текстів обов’язково проводяться в класі під керівництвом учителя протягом всього початкового ступеня навчання у школі. Вони спрямовані на подолання труднощів читання різних рівнів (рівень букви, буквосполучення, слова, словосполучення, речення) і покращення/удосконалення навичок вимови в цілому. Перед читанням тексту учні спочатку вправляються в хоровому та індивідуальному читанні слів з буквами і буквосполученнями, які вони найчастіше плутають внаслідок інтерференції (наприклад, b-d, f-t; w-v; c-s-z), відбивають ритм в окремих словосполученнях з метою визначення словесного і синтагматичного наголосу, роблять інтонаційну розмітку деяких речень і інтонують їх. Після цього вчитель дає зразок читання всього тексту (сам або з опорою на фонограму). Учні при цьому отримують завдання стежити по книжці за вчителем/диктором та відмічати олівцем в тексті або рухом руки у повітрі границі синтагм, паузи, висхідний/нисхідний тон речення. В паузах між реченнями учні читають текст хором. По завершенню цієї роботи учні читають текст індивідуально. Лише після такого опрацювання тексту в класі вчитель дає учням завдання підготувати вдома зразкове читання тексту вголос. Перевірити виконання цього завдання можна у вигляді конкурсу на кращого читача. Вчитель враховує при перевірці читання не лише темп/швидкість читання, але й виразність і правильність озвучування¹.

Підтримання і удосконалення навичок техніки читання відбувається й в старших класах. Задаючи текст для самостійного читання дома, учитель повинен виділити в ньому неве­ликий уривок (7-8 рядків) для того, щоб учні переписали його в зошити, зробили в ньому інтонаційну розмітку і підготувались до читання вголос по цій розмітці. На наступному уроці потрібно пе­ревірити виконання цього завдання у якомога більшої кількості уч­нів. Такі вправи допомагають учням визначати в тексті зовнішні структурні ознаки синтагматичного членування речень і сприяють набуттю навичок правильного читання не лише заздалегідь розміче­них і підготовлених уривків тексту, а й таких текстів, які пред’являються їм вперше.

Навчаючи читання вголос речень і текстів, необхідно звертати увагу на те, чи осмислюють учні те, що вони читають. Часто сам процес вимови слів, об’єднання їх у синтагми, інтонаційного офор­млення речень стає для учнів настільки складним, що вони забува­ють про те, заради чого вони читають - про зміст тексту. Іноді можна спостерігати на уроці, як учитель, бажаючи перевірити, чи розуміє учень те, що він читає, пропонує йому перекласти на рід­ну мову те, що він тільки-но прочитав. Учень повертається до по­чатку прочитаного уривку і починає слово за словом розшифровува­ти текст, і зв’язний переклад у нього часто не виходить, і це то­му, що він читав текст, не вникаючи в його зміст.

Для того, щоб цього уникнути, при виконанні вправ з розвитку техніки читання слід давати учням психологічну установку на ро­зуміння тексту безпосередньо при його читанні вголос. Така ус­тановка дається для всього класу, щоб не лише той учень, що читає текст вголос, звертав увагу і на його зміст, а й усі інші учні, які в цей час повинні слідкувати по книжках і читати цей уривок тексту про себе чи пошепки. При такому завданні ущільнюється навчальна діяльність учнів, відбувається цілеспрямоване навчання одночасного сприймання формальної і смислової інформації тексту. Завдання учням може бути таким: “Зараз Н. буде читати текст вголос, а ви слідкуйте по книжках і читайте разом з ним про себе. І Н., і ви всі повинні бути готові по моєму сигналу, не дивлячись у книж­ку, сказати рідною мовою, про що ви тільки-но прочитали.” Сигна­лом може бути яке-небудь коротке слово (наприклад, stop або невербальний звуковий сигнал, наприклад, учитель може стукнути олів­цем по столу або плеснути в долоні). Можна також дати учням завдан­ня виділити певну інформацію в тексті під час його читання. Наприклад: “Зараз Н. читатиме текст вголос. Читайте разом з ним про себе. Коли будете читати про членів сім’ї (про квартиру, про центр міста і т. ін.), підніміть руку.”

Отже, вправи з техніки читання будуть сприяти формуванню меха­нізмів зрілого читання лише за умов, якщо вони будуть супроводжу­ватись психологічною установкою на безпосереднє сприймання змісту тексту.

Однак самі лише вправи в читанні вголос не можуть сформувати механізми зрілого читання про себе, а саме таке читання є кінце­вою метою навчання читання в школі. Тому, починаючи вже з 3 класу, учням обов’язково потрібно вправлятись в читанні про себе.