§ 2. Труднощі сприймання іншомовних висловлювань на слух

Труднощі сприймання іншомовних висловлювань поділяються на декілька категорій:

1. Мовні труднощі.

2. Труднощі, обумовлені змістом тексту.

3. Труднощі, обумовлені способом пред’явлення тексту.

4. Труднощі, які залежать від умов сприймання тексту.

Щодо мовних труднощів, то ми їх тут детально розглядати не будемо, оскільки вони пов’язані з труднощами засвоєння фонетичних, граматичних та лексичних явищ конкретної іноземної мови. Тут можна обмежитись однією загальною рекомендацією: повинно бути якомога більше тренування у сприй­манні на слух та голосному проговорюванні мовних зразків з лексико-граматичним матеріалом, який підлягає засвоєнню.

Труднощі другої групи визначаються тим, наскільки зміст тексту посильний для розуміння учнів, наскільки близька для них і цікава тема.

Найбільш важкими для розуміння є факти, пов’язані з побутом, культурою, історією країни, мова якої вивчається.

Легше сприймаються учнями тексти фабульні, важче - описові. Фабула - це стрижень, на який немов би нанизуються події опові­дання. Осягнення розумом цього стрижня робить більш простим розу­міння всього тексту, сприяє зосередженню уваги на ньому.

При сприйманні описових текстів такий змістовий стрижень від­сутній. Тут слід максимально мобілізувати уяву, а це учням завжди дається важче.

Третя група труднощів обумовлена темпом мовлення, звич­ністю чи незвичністю голосу того, хто говорить.

Швидкий темп подання іншомовного тексту часто є перешкодою, яку важко подолати. В швидкому мовленні змінюється якість звуків, сильно редукуються ненаголошені голосні, слова і фрази часто набу­вають незвичного звучання.

Учням також легше сприймати знайомий голос учителя, важче - мовлення іншої особи, і найважче - голос носія мови.

Отже, на початку навчання слід давати тексти в дещо уповіль­неному темпі, спочатку з голосу вчителя, поступово переходячи до голосу носія мови (в звукозапису).

У четвертій групі труднощів (умови сприймання) сут­тєвим є наявність чи відсутність зорової опори. Легше сприймати людину, що говорить, коли добре видно її артикуляцію. Важче сприй­мати висловлювання, коли той, хто говорить, знаходяться на відста­ні від слухачів. Найважче сприймається іншомовне мовлення по те­лефону, по радіо, в механічному запису. Тут до всіх інших фак­торів приєднуються ще й шуми.

Знання цих труднощів аудіювання необхідно для вчителя інозем­ної мови. Він повинен ставити учнів у такі умови, коли вони сти­катимуться з цими труднощами. Спочатку вчитель обмежує їх кіль­кість, а далі поступово збільшує її і нарешті забезпечує учням можливість сприймати іншомовний текст, коли ці труднощі наявні в комплексі.

§ 3. Види вправ для навчання аудіювання

Для навчання аудіювання пропонуються дві групи вправ: 1) підготовчі та 2) мовленнєві.

У підготовчих вправах формуються фонетичні, лексичні та граматичні навички аудіювання. Прикладами цих вправ можуть служити всі фонетичні, лексичні та граматичні вправи, які були розглянуті у главах 10, 11, 12.

Друга група вправ – мовленнєві - виконуються з метою формування вмінь аудіювання на основі аудитивних текстів.

Оскільки кінцевою метою сприймання текстів є їх розуміння, то вважаємо за доцільне розглянути тут насамперед вправи для перевірки розуміння текстів.У дійсності акт розуміння тексту здійснюється при тісному переплетінні всіх згаданих у § 1 рівнів розуміння. Певні тексти або мовлен­нєві висловлювання вимагатимуть всіх рівнів розуміння, для інших, більш простих за змістом, потрібен буде лише предметний чи предметно-образний рівень.

Для формуванні різних рівнів розуміння тексту існують спеці­альні вправи. Наведемо приклади деяких з них.