§ 5. Особливості формування лексичних навичок читання

Згідно з програмою, лексичний мінімум, який повинен бути засвоє­ний репродуктивно, охоплює 850 слів і словосполучень. Учні засво­юють цю лексику на початковому та середньому етапах навчання. У старших класах лексичний мінімум розширюється шляхом читання текс­тів та їх обговорення.

Слід зазначити, що ці 850 лексичних одиниць повинні бути за­своєні учнями як для вживання в усному мовленні, так і для читан­ня. Отже, треба приділяти достатню увагу і навчанню читання слів, що вивчаються, і їх написанню. Якщо учні сприймають графічний об­раз слова лише при його введенні, то зустрівши це слово в реченні або в тексті, вони часто не можуть впізнати його, правильно вимо­вити й зрозуміти. Необхідно проводити тренувальну роботу в читан­ні нових слів, груп слів, у диференціації слів, схожих за написан­ням, але різних за змістом. Для таких вправ доцільно використову­вати демонстраційні картки із завданням миттєво прочитати і зро­зуміти слова, написані на картках. Такі вправи слід застосовувати і при введенні нових слів, і при їх первинному закріпленні, і пе­ред читанням текстів. Учитель відбирає з тексту важкі для читання слова, тренує учнів у їх читанні спочатку ізольовано, потім у реченнях, і лише після цього пропонує для читання увесь текст.

Крім репродуктивного лексичного мінімуму, учні повинні оволо­діти певним запасом слів, які їм потрібні для розуміння при читан­ні. Це так звана рецептивна лексика. При її засвоєнні потрібні вже інші асоціації, ніж при засвоєнні репродук­тивної лексики: учні тут переходять від форми (графічного образу) слова до його значення. Отже, при введенні слів для читання слід спочатку представити іншомовне слово, а потім дати його переклад чи пояснення іноземною мовою. Виникає запитання: чи досить для ово­лодіння словом для читання запам’ятати лише його графічний образ? Психологи твердять, що цього не досить. Графічний образ слова - це лише один аспект його форми. Другий аспект - це слухо-мовномоторний образ слова, безпосередньо пов’язаний із його значенням. Звідси робимо висновок: для того, щоб закласти в пам’ять слово в усіх його психічних образах, необхідне багаторазове проговорюван­ня вголос написаних слів при обов’язковому контролі їх розуміння.

Як це може виглядати в практиці навчання? Учитель пише на дош­ці нове слово, пояснює його значення, потім чітко вимовляє це сло­во вголос, а учні хором за ним повторюють. Оскільки в тексті сло­во пов’язане з іншими словами, необхідно відразу ж вчити сприйма­ти його в контексті - спочатку в словосполученнях, а потім у ре­ченнях. Їх учні повинні декілька разів прочитати вголос і зрозумі­ти (учитель повинен в цьому переконатись). Після такої роботи мож­на розраховувати на те, що слово буде правильно сприйняте і при читанні мовчки.

Не всі нові слова, що їх учні можуть зустріти в тексті, по­требують спеціального вивчення. Чи потрібно, наприклад, навчати таких слів як:

Англ.: sport, start, reader, head (в словосполученні at the head of the table)

Нім.: der Sport, die Lampe, die Revolution, der Leser?

Очевидно, що не потрібно. Їх і так учні зрозуміють у тексті: sport, start/der Sport, die Lampe - тому, що і в рідній мо­ві є такі ж слова з тим же значенням, der Leser/reader - тому, що учні вже знають дієслово to read/lesen і суфікс -er, який вживається для утво­рення назви особи, яка виконує цю дію (вони знають слова англ.: worker, teacher, farmer, нім.: der Arbeiter, der Lehrer). Слово head у наведеному словосполученні вони зрозуміють, тому що вони знають одне із співзначень цього багатозначного слова – "голова".

Слово das Blatt у німецькій мові вони зрозуміють у словосполученні ein Blatt Papier, оскільки вони знають одне із значень цього слова: Blatt – "листок (дерева)".

Слова, які можливо зрозуміти в тексті без спеціального вивчен­ня, складають потенційний рецептивний словниковий запас учнів. Іс­нує декілька джерел формування потенційного словникового запасу¹:

1. Опора на словотворчі елементи слів. Знаючи суфікси, пре­фікси, а також значення кореневих слів, учні можуть самостійно зрозуміти такі слова, як:

Англ.: useless, helpful, helpless, helplessness, changeable, satisfy, satisfaction, dissatisfaction,

Нім.: der Arbeitstag, der Stundenplan, die Gesundheit, hilflos, hilfsbereit, der Erdball, phantasievoll, der Einwohner.

2. Опора на інтернаціональну лексику або на подібні слова в рідній мові. Це спосіб розуміння таких слів, як:

Англ.: doctor, fact, attack, address, interest, guest, film, profession, publish, secretary, reform, sputnik і т.і.,

Нім.: das Auto, die Adresse, die Kultur, die Bibliothek, der Sekretär, das Interesse, der Park, der Kurort.

3. Здогадка про значення слова по контексту.

Англ.: Half а million people inhabit our town (значення слова inhabit підказується словами people і town).

Нім.: Ich habe heute nichts gegessen. Ich habe Hunger (про значення слова Hunger можна здогадатися з першого речення).

4. Співвідношення семантичних структур багатозначних слів інозем­ної і рідної мов і самостійне розуміння незасвоєних значень слів з опорою на засвоєні значення.

Англ.: hand (рука) → the hands of the clock (стрілки годинника).

Нім.: laufen (бігти) → Schi laufen

nehmen (брати) → Platz nehmen

5. Опора на конверсію.

Як відомо, конверсія є продуктивним способом словотвору в англійській і німецькій мовах. Одне й те ж саме слово може бути різними частинами мови без зміни його форми. Наприклад:

Англ.: Don't cut bread with this knife.

The cut is deep enough.

Нім.: Wir wandern gern.

Das Wandern macht uns Spaß.

Знаючи слово "cut" ("wandern") як дієслово, учні легко зрозуміють його значення як іменника: "поріз" ("похід"). Тут лише необхідно володіти вмінням визначити граматичний статус слова в реченні.

Учням слід пояснити ці способи самостійного розуміння слів. Перед читанням тексту учитель спочатку на декількох прикладах по­казує, як можна самостійно зрозуміти інтернаціональне, похідне або багатозначне слово в новому значенні, а потім пропонує учням самим зрозуміти значення двох-трьох слів із цього тексту і пояснити, як вони це зробили. Такі передтекстові вправи створюють в учнів психологічну установку на самостійне розкриття значень слів, яких вони не вивчали, розвивають мовну здогадку.

В текстах для читання є й такі слова, для розуміння яких по­трібно скористуватись словником. Це вимагає спеціальних вмінь, і їх треба формувати вже з 6 класу, коли учні починають самостійно читати тексти. Ці вміння складаються з декількох операцій, яких треба окремо навчати:

1. Приведення слова до словникової форми (для дієслова - інфіні­тив, для іменника - однина, для прикметника - позитивний ступінь порівняння.)

2. Знаходження в словнику слова з відповідним індексом (англ.: n., v., adj., adv., prep., нім.: f, m, n, a, vi, vt, adv., präp., напр.: aufquellen vi(s) – розбухати, Berater m -s, – порадник). Граматичний статус слова встановлю­ється на основі розуміння структури речення.

3. Вибір із декількох співзначень багатозначного слова такого значення, яке відповідає контексту. Отже, перш ніж вибирати пра­вильне значення слова, учень повинен вникнути в смисл речення, абзацу, глави.

Вправи для навчання цих вмінь слід виконувати в класі під ке­рівництвом учителя перед читанням тексту про себе. Ці вміння в по­єднанні з вищезазначеними способами самостійного розуміння слів дадуть учням можливість самостійно удосконалювати свої вміння чи­тання і після закінчення школи.