Питання для самоконтролю

1. 1..Які функції має реалізувати навчальний предмет „Іноземна мова” в початковій школі ?

2. 2.Що є метою та завданнями навчання іноземної мови дітей молодшого шкільного віку?

3. 3.Що є змістом навчання іноземної мови в початковій школі?

4. 4.Які особливості застосування методів та прийомів навчання іноземних мов в початковій школі?

5. 5.Які форми організації навчального процесу застосовуються у початковій школі?

6. 6.Яким вимогам має відповідати урок іноземної мови в початковій школі?

7. 7.Чим характеризується контроль в процесі навчання іноземної мови молодших школярів?

8. Що розуміється під лінгвокраїнознавчою компетенцією? Що включає в себе соціокультурна компетенція в структурному плані?

9. Наведіть класифікацію слів, які мають культурний аспект, приведену Є.М.Верещагіним та В.Г.Костомаровим.

10. Дайте визначення терміну реалії. Які дві групи реалій виділено

11. Г.Д. Томахіним? Дайте приклади топонімічних, етнографічних та суспільно-політичних реалій.

12. Назвіть особливості формування соціокультурної компетенції на кожному ступені навчання в загальноосвітній школі. Які характерні риси має кожен з цих етапів?

13. Які форми роботи використовують для формування соціокультурної та лінгвокраїнознавчої компетенції учнів? Дайте коротку характеристику кожного з них.

Розділ 18. Урок іноземної мови § 1. Вимоги до уроку іноземної мови

Кожний урок слід будувати з урахуванням усіх принципів навчан­ня іноземної мови, як загальнодидактичних, так і методичних. Як згадувалось, одним з найважливіших методичних принципів є комуні­кативна спрямованість усього навчального процесу. Звідси перша важ­лива вимога до уроку - комунікативна спрямо­ваність усіх його етапів. Це виявляється не лише в тому, що засвоєний мовний матеріал отримує “вихід” у мовну комунікацію. Усе навчання, починаючи із пояснення матеріалу вчителем, повинно бути комунікативно спрямованим. Учні повинні усвідомити місце кожного мовного знаку (слова, граматичної структури, інтонаційної моделі) в процесі мовного спілкування. Учитель повинен прагнути того, щоб план навчання був для учнів менш помітним, менш усвідомлюваним, аніж план спілкування іноземною мовою.

У природному спілкуванні співрозмовники звичайно дивляться один на одного. Так повинно бути і в навчальному спілкуванні. Ба­жано, щоб при виконанні умовно-комунікативних і власно комуніка­тивних вправ учні сиділи колом або один напроти іншого.

Із декількох навчальних задач уроку одна завжди повинна бути основною, а решта - супутніми. Увесь урок потрібно будувати в такий спосіб, щоб кожний його етап сприяв вирішенню основної на­вчальної задачі. Отже, наступна вимога до уроку - це його цілеспрямованість, підпорядкованість основній задачі. Наприклад, якщо основною задачею уроку є формування вміння будувати діалогічні висловлювання обсягом 6-8 реплік за структур­ною схемою “повідомлення - повідомлення + запитання - повідомлення” то вирішенню цієї задачі слід підпорядкувати і мовленнєву заряд­ку, і обговорення прочитаного на уроці тексту, і тренувальні вправи з новою граматичною структурою, із лексикою, введеною на попередніх уроках.

Як згадувалось, предмет “іноземна мова” має значні виховні можливості. Звідси інша важлива вимога до уроку - його вихов­на спрямованість.

Зміст текстів, характер ситуативних вправ повинні сприяти ви­хованню в учнів працелюбства, товариськості, доброти та інших мо­ральних якостей. Виховну спрямованість повинен мати весь урок , а не його окремі моменти. Кожний урок, проведений на належному педагогічному й методичному рівні, - це й урок виховання. Якщо учні відчувають, що вчитель працює творчо, з піднесенням, то це бажання наполегливо працювати передається також їм. Особистість учителя стає для них значним виховним фактором.

Комунікативна спрямованість уроку, його виховний вплив на уч­нів не можуть бути досягненні без належної мовленнєвої та розумової активності учнів протягом усього уроку. А відтак наступною важли­вою вимогою до уроку є висока активність усіх учнів. Учитель повинен вміти організувати урок в такий спосіб, щоб на всіх його етапах індивідуальна робота з окремими учнями поєднувалась з фронтальною роботою з усім класом. Потрібно ре­тельно продумувати, які завдання буде виконувати весь клас під час індивідуальної роботи з окремими учнями (парами учнів), як надати цим завданням комунікативної спрямованості, визначити ці­каві форми контролю цих завдань.

Як відомо, будь-яка діяльність відбувається успішно, якщо вона вмотивована, тобто заснована на внутрішньому спонуканні, на усвідомленні її доцільності. Тому наступна важлива вимога до уро­ку - це є мотивованість навчально-комунікативної діяльності учнів. Учитель може забезпечити мотивацію учнів на уроці за рахунок : а) цікавого матеріалу, який відповідає смакам і уподобанням учнів; б) прийомів роботи з навчальним матеріалом; в) створення життєвих комунікативних ситуацій, формулювання проблемних завдань. Матеріалом уроку повинні слугувати не лише навчальні тексти з підручника, але й вміло підібрані аутентичні тексти з лінгвокраїнознавчим змістом, тексти пісень, віршів, гумористичних оповідань. Перевага надається колективним формам роботи, навчальним та рольовим іграм.

Відомо, наскільки важливим для успішного навчання є сприят­ливий емоційний стан класу. Відтак існує ще одна вимога до уроку - його емоційність. Цьому повинні сприяти всі аспекти уроку, як педагогічний, психологічний (хороший, оптимістичний на­стрій, доброзичливість, артистичність учителя), так і методичний (цікаві види роботи, їхня новизна, доступність для учнів, добро­зичлива атмосфера спілкування).

Урок треба будувати так, щоб кожний вид роботи, навіть якщо він досить цікавий для учнів, не був занадто тривалим. Це допо­може позбавити урок нудьги, монотонності. Звідси - ще одна вимо­га до уроку - його динамічність, часта зміна видів і режимів роботи. Звичайно, цю вимогу не слід розуміти як самоціль. Вона повинна бути підпорядкована виконанню інших вимог (комунікативності, активності, цілеспрямованості і т.і.). Особливо важли­во дотримуватись цієї вимоги на початковому і середньому етапах навчання, оскільки учні цього віку прагнуть постійної зміни виду діяльності. В старших класах динамічність виражається в ускладнен­ні розумових задач, пов’язаних з якою-небудь темою або текстом, Як відомо, мовленнєві вміння базуються на лексико-граматичних навичках. Стійки та гнучкі навички можна сформувати, якщо весь клас інтенсивно виконує різноманітні вправи. Якщо учні тренувати­муться по черзі, 45 хвилин уроку на всіх не вистачить. Звідси на­ступна вимога до уроку - інтенсивність навчальних дій усіх учнів класу. Кожна хвилина уроку повинна бути використа­на кожним учнем із максимальною користю. Учитель повинен вдаватись до різних способів ущільнення навчально-мовленнєвої діяльності уч­нів.

Ще однією важливою вимогою до уроку є його іншомовний режим. На будь-якому етапі шкільного курсу учитель повинен проводити його тільки іноземною мовою. Він повинен корис­туватись строго відібраним мовним матеріалом. Повторюючись на кож­ному уроці, цей матеріал стає зрозумілим учням, навіть якщо вони його ще не вивчали. Учитель може допомагати учням розуміти себе за допомогою наочності, жестів, або інколи скористуватись “пере­кладачем”, яким може бути один із найбільш здібних учнів класу. Потрібно і від учнів вимагати користуватись іноземною мовою як засобом спілкування не лише при виконанні вправ, а і в природних ситуаціях (пояснити причину відсутності якого-небудь учня, запіз­нення на урок і т.і). Наполегливість учителя в дотриманні цієї вимоги сприяє розвиткові в учнів навичок та вмінь аудіювання, пра­вильному відношенню до уроку іноземної мови як години природного спілкування цією мовою.