1. Вправи на написання.

1. Вправи на написання елементів букв за зразком.

2. Вправи на написання декілька рядків даної букви.

3. Вправи на написання окремих друкованих літер прописом.

2. Вправи на ретельне виписування.

1. Вправи на виписування надрядкових букв. (напр.: b, d, t, h, l)

2. Вправи на виписування підрядкових букв. (напр.: q, g, p, j, y)

3. Вправи на виписування рядкових букв. (напр.: a, i, n, m, w, r)

3. Вправи на списування.

1. Вправи на списування слів.

2. Вправи на списування речень.

3. Вправи на списування текстів.

Вправи на списування вважаються основними у навчанні каліграфії іноземної мови. Списування може бути простим або супроводжуватись додатковим завданням, наприклад, підкреслити якусь букву чи орфограму, згрупувати слова при списуванні за певною ознакою і т.і.

Після того, як учні навчаться ретельно виписувати кожну літеру, вчитель пропонує вправи в швидкому написанні. На уроці каліграфічні вправи проводяться, як правило, в ігровій формі чи у формі змагання. Наведемо приклади завдань до вправ на швидкий запис слів.

Завдання 1. Напишіть ці слова великими прописними літерами. Хто швидше?

Нім.: Tisch - TISCH; klug - KLUG

Англ.: stamp - STAMP; teacher - TEACHER

Завдання 2. Запишіть букви в алфавітному порядку. Хто перший?

D s A e w n m K b c F v o T z

Завдання 3: Випишіть слова у стовпчик в алфавітному порядку і прочитайте їх. Хто швидше?

Англ.: grow, him, sea, again, visit, spend, life, think, often, Dad, friend

Нім.: das, ist, Uta, essen, Tante, Opa, Mutter, Kino, Hut, Bruder, wollen

Завдання 4. Випишіть з тексту всі слова, які пишуться з великої літери. Інший варіант завдання: випишіть з тексту всі іменники (дієслова). Хто перший?

Навчання орфографії

На відміну від каліграфічних навичок формування орфографічних навичок триває весь період навчання в школі паралельно з накопиченням лексичного запасу.

Навчання орфографії має на меті, по-перше, оволодіння звуко-буквеними та букво-звуковими відповідностями, по-друге, написання слів у відповідності до правил орфографії конкретної мови. Ці завдання визначають і послідовність етапів роботи над орфографією:

1. Засвоєння типових, регулярних звуко-буквених відповідностей, які підводяться під правила читання та письма.

2. Знайомство з правилами читання (див. Глава 15, § 2, стор. 151-154 ).

Засвоюючи правила читання голосних в різних позиціях і поєднання приголосних, що передають той чи інший звук, учні одночасно засвоюють і зворотні зв’язки: букво-звукові.

3. Тренувальна практика (вправляння) у записуванні слів, речень.

На початковому етапі навчання техніки письма першою пам’яткою для вчителя є врахування особливостей графемно-фонемних відповідностей конкретної іноземної мови, оскільки вони представляють значні труднощі для учнів. До цих труднощів відносяться:

а) відсутність кількісної адекватності між звуком та буквою:

Нім.: [J] - Nina, sie, ziehen, ihr; [k] - Kind, Chor, Zucker; [f] - Fahne, Vater, Physik.

Англ.: [W] - bird, her, learn;

б) полісемія букв, тобто одна буква може передавати декілька звуків:

Нім.: v - [f] Vater, [v] Vase; s - [s] das, [z] Hase;

Англ.: s - [s] see, [z] was;

в) відсутність звучання у так званих "німих" букв. Наприклад, в німецькій мові буква h після голосного не читається, а показує лише його довготу: Kuh, fahren, stehen. В англійській мові "мовчить" буква e у словах з умовно відкритим складом: take, late, line, а також h у буквосполученні -gh: high, eight, bright;

г) подвоєння голосних як показник довготи в німецькій мові, наприклад: Tee та подвоєння приголосних як показник короткості, наприклад: Mutter. В англійській мові: Holland, middle.

Навчаючи орфографії, вчитель мусить пам’ятати й про основні принципи, на яких базуються орфографічні системи англійської чи німецької мови:

1) фонетичний, коли буква повністю відповідає звуку, наприклад, нім.: Knabe, Rose; англ.: pen, present, help;

2) морфологічний, коли написання слова визначається правилами граматики, наприклад, нім.: Kind [kint] - Kinder [kinder]; англ.: nation [neISn] - nationality ["nxSE'nxlItI];

3) історичний або традиційний, коли написання слова склалось історично і часто не піддається поясненню - такою великою є різниця між звуковим та графічним образом слова. Орфографічна форма слова може відображати в таких випадках зниклі норми вимови. Наприклад, нім.: vier, але fünf, Physik, Goethe; англ.: beautiful, language;

4) ідеографічний, коли звукові омоніми розрізняються за допомогою графічних знаків, наприклад, англ.: sea - see, two - too.

Враховуючи ці принципи, а також труднощі звуко-буквених і букво-звукових відповідностей, пропонується починати навчання іншомовного правопису із слів, які пишуться за фонетичним принципом, поступово переходячи до слів, які пишуться за морфологічним та історичним принципами.

Історичний та ідеографічний принципи характерні в першу чергу для англійської та французької мов. Ось чому навчання орфографії тут є однією з найважчих задач. У випадках, коли слова пишуться і читаються не за правилами, вчитель обов’язково пропонує учням опори або мнемічні прийоми. Це можуть бути асоціації зі словами рідної мови, підкреслення або інше виділення складних орфограм, загадки, ребуси, кросворди.

Головною запорукою успішного формування стійкої орфографічної навички є, звичайно, систематична організація тренувальних вправ. У навчанні орфографії виділяють три групи вправ:

1. Вправи на впізнавання і порівняння орфограм. Ці рецептивні мовні вправи є перехідною ланкою між каліграфією та орфографією і передбачають звуко-буквений аналіз слів, виявлення розходжень між написанням та звучанням. Наприклад:

Завдання 1. Прочитайте слова по буквах. Підрахуйте, скільки в слові букв і звуків.

Нім.: Deutsch, Zucker, Suppe, Wald

Англ.: ball, child, pioneer, yesterday

Завдання 2. Поясніть написання слів.

Нім.: Lehrer, Buch, Wiese

Англ.: square, kind, spoon

2. Вправи на відтворення орфограм. До цих репродуктивних мовних вправ належать вправи на списування, виписування, дописування слів, речень, текстів. Бажано, щоб списування було не механічним, а супроводжувалось додатковими завданнями, наприклад, підкреслити чи виділити рамкою буквосполучення, що читаються не за правилами; нову орфограму; голосну, що стоїть під наголосом і т.п.

Завдання 3. Спишіть слова, згрупувавши їх по орфограмах.

Нім.: heißen, liegen, siegen, weiß, Kreide, viele...

Англ.: plate, spoon, lake, mistake, look, cake, cool....

Завдання 4. Випишіть з тексту слова з дифтонгами/ з буквами, що передають один довгий звук, власні назви.

Завдання 5. Відгадайте та допишіть слова за першою і останньою буквами (можна з опорою на малюнки).

Нім.: T _ _ _ l, H _ _ s

Англ.: b _ s, l _ _ _ _ r

Завдання 6. Допишіть слова-рими.

Нім.: kennen Stamm

n...... K.......

r........ D......

Завдання 7. Розташуйте правильно літери у словах, запишіть їх та прочитайте вголос.

Нім.: зимові місяці: nuarja, arferub, zedeberm

Англ.: шкільні речі: nep, kobo, lcenpi

Завдання 8: Використовуючи склади слів зі змійки, складіть якомога більше слів.

Нім.: Blu|bel|me|se|Ga|fel|Löf|But|Mut|ter.....

Завдання 9. (Репродуктивна умовна-комунікативна вправа) На лист, який ти отримав з Німеччини (Великої Британії), випадково попала вода. Деякі слова неможливо прочитати. Спробуй відновити їх, встав літери.

Завдання 10. (Репродуктивна умовно-комунікативна вправа) Твій друг написав листа до Великої Британії, але невпевнений у написанні деяких слів. Допоможи йому виправити помилки.

3. Вправи на запис слів, речень, тексту, тобто диктанти:

1. Самодиктант (написати по пам’яті певну кількість слів з певною орфограмою).

2. Зоровий диктант (учні читають текст з книжки або дошки, потім текст забирається, учні записують його по пам’яті).

3. Зоро-слуховий диктант (учні читають текст, аналізують орфограми, потім пишуть під диктовку вчителя вже без зорової опори).

4. Слуховий диктант (учні пишуть під диктовку вчителя, попередньо опрацювавши труднощі).

5. Слуховий пояснювальний диктант (учні пишуть під диктовку вчителя, потім пояснюють складні орфограми).

6. Диктант-переклад (з рідної мови на іноземну).

7. Контрольний диктант.

На початковому ступені орфографічні письмові вправи є обов’язковим компонентом домашньої і класної роботи учнів. На уроці рекомендується регулярно проводити з учнями короткі, на 5-6 хвилин, словникові диктанти з метою перевірки засвоєння слів і правильного їх написання. При цьому один або два учні можуть записувати слова на дошці для подальшого контролю та самоконтролю.

Лише інтенсивна практика в написанні слів забезпечить формування міцних навичок техніки письма. Коли учні навчаться писати швидко і правильно, письмо допомагатиме їм у навчанні, а не гальмуватиме його.