Змістовий модуль 4. Формування і розподіл прибутку

Ключові слова: рентабельність дохід, прибуток, фонди підприємства, самофінансування, самоокупність, збитковість, резервний фонд, фонд накопичення, фонд споживання.

4.1. Роль і місце прибутку в економіці підприємства

Прибуток – це перевищення в грошовому виразі доходів від продажу товарів і послуг над витратами на виробництво й збут цих товарів і послуг. Податкові та державні неподаткові платежі є також елементом валових витрат для підприємства. Прибуток відбиває позитивний фінансовий результат господарської діяльності підприємств, рівень ефективності виробництва, значною мірою показує рівень та якість виробленої продукції (наданих послуг), продуктивності праці, а також рівень собівартості. Прибуток завжди сприяє зміцненню фінансового стану підприємства. За рахунок нього здійснюється інтенсифікація виробництва відповідно до вимог часу. Прибуток підприємств є джерелом формування бюджетних ресурсів держави і джерелом задоволення внутрішньогосподарських потреб підприємств різних форм власності. Прибуток є узагальнюючим показником результатів виробничо-господарської та фінансової діяльності підприємств.

Важливо вирізняти такий показник, як прибуток від звичайної діяльності – різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податку на прибуток. У фінансовій звітності окремо відбивають прибутки та збитки від надзвичайних подій (стихійне лихо, техногенні аварії та пожежі).

Формування прибутку підприємств здійснюється відповідно до П(С)БО 15 «Доходи», П(С)БО 16 «Витрати» та П(С)БО 17 «Податок на прибуток». Відповідно доходи – це прирощення вартості підприємства за рахунок продажу товарів і послуг. Витрати – це зменшення економічних вигод у результаті вибуття грошових коштів або іншого майна; зменшення економічних вигод у виді вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).

Доходи й витрати підприємства поділяють (див. табл. 4.1):

• на доходи й витрати від звичайних видів діяльності;

• операційні доходи й витрати;

• позареалізаційні доходи й витрати;

• надзвичайні доходи й витрати.

Найважливішим питанням у підвищенні ефективності діяльності підприємств є питання зростання прибутку поряд із такими питаннями як виявлення резервів збільшення обсягів виробництва продукції та її реалізації, зниження собівартості продукції. Для цього необхідно виявляти основні напрямки пошуку резервів підвищення прибутку та факторів, які прямо або опосередковано впливають на його отримання.

Таблиця 4.1

Класифікація доходів і витрат підприємства

Джерела формування доходів й витрат підприємства		Джерела
1		2
Доходи та витрати від звичайних видів діяльності	Доходи	Виторг від продажу продукції (робіт, послуг) за вирахуванням ПДВ, акцизів та інших подібних платежів
	Витрати	Собівартість продажів; комерційні витрати; управлінські витрати
Операційні доходи і витрати	Доходи	Надходження, пов’язані зі здаванням у тимчасове користування активів організації; надходження, пов’язані з наданням за кошти прав, які надають патенти на винаходи та інші види інтелектуальної власності; доходи від участі в статутному капіталі інших організацій та прибуток від спільної діяльності; надходження від продажів основних засобів та інших активів, відмінних від грошових коштів (крім іноземної валюти), продукції; відсотки, отримані за надання у користування грошових коштів організації, відсотки за користування банком грошовими коштами
	Витрати	Витрати, пов’язані зі здаванням у тимчасове користування активів організації; витрати від участі в статутному капіталі інших організацій та збитки від спільної діяльності; витрати, пов’язані з виплатою прав, які виникли з патентів на винаходи та інших видів інтелектуальної власності; витрати, пов’язані з продажем, вибуттям та іншим списанням основних засобів та інших активів (крім іноземної валюти), продукції; відсотки, які сплачуються організацією за надання їй у користування кредитів й позик; витрати, пов’язані зі сплатою послуг кредитних організацій; інші операційні витрати
Позареалізаційні доходи та витрати	Доходи	Штрафи, пені, неустойки за порушення умов договорів, присуджені або визнані боржником; надходження на відшкодування спричинених підприємству збитків; активи, отримані безкоштовно, у т. ч. за договором-даріння; прибуток минулих років, виявлений у звітному році; сума кредиторської й депонентської заборгованості, за якою закінчився строк позовної давності; курсова різниця; сума до оцінки активів (за винятком позаобігових); інші позареалізаційні доходи
	Витрати	Штрафи, пені, неустойки за порушення умов договорів, присуджені або визнані підприємством; відшкодування спричинених підприємству збитків; збитки минулих років, визнані у звітному році; суми дебіторської й депонентської заборгованості, за якими вийшов строк позовної давності, інших боргів, нереальних для стягнення; курсова різниця;

Закінчення табл. 4.1

1		2
		сума знецінення активів (за винятком позаобігових); інші позареалізаційні витрати
Надзвичайні доходи та витрати	Доходи	Надходження, які виникають як наслідки надзвичайних обставин господарської діяльності (стихійного лиха, пожежі, аварії тощо)
	Витрати	Витрати, пов’язані з надзвичайними обставинами

Фактори можуть бути внутрішніми та зовнішніми. До зовнішніх факторів належать тарифи, податкові ставки та пільги, кредитні відсотки, природні умови, державне регулювання цін, розмір штрафних санкцій. Як видно із названого вище, ці фактори не залежать від діяльності підприємства, але можуть істотно змінити величину прибутку.

До внутрішніх факторів зараховують виробничі та позавиробничі складові. До позавиробничих факторів належать соціальні умови роботи та побуту, природоохоронна та постачально-збутова діяльність. До виробничих факторів – ступінь забезпечення та використання засобів і предметів праці, трудових та фінансових ресурсів. Виробничі фактори можуть бути екстенсивними та інтенсивними. Екстенсивні фактори впливають на розмір прибутку через зміну обсягів, предметів та засобів праці, часу роботу устаткування, чисельності персоналу, фінансових ресурсів, а також фонду робочого часу. Інтенсивні фактори впливають на рівень отриманого прибутку за допомогою якісних змін: застосування прогресивних видів матеріалу, вдосконалення технологічних процесів, підвищення продуктивності устаткування, застосування вдосконалених видів устаткування, підвищення продуктивності та кваліфікації праці персоналу, прискорення обороту обігових коштів, удосконалення організації праці, зниження матеріаломісткості, а також найефективніше використання фінансових ресурсів.

Всі названі фактори впливають на формування кінцевої суми собівартості продукції та рівня рентабельності, який необхідно закласти в ціну для того, щоб мати фінансову можливість здійснювати відтворювальну функцію та відповідати вимогам ринкової економіки за окремим сегментом ринку.

Як економічна категорія прибуток відбиває чистий дохід, створений у сфері матеріального виробництва, і виконує функції:

• характеризує економічний ефект, отриманий у результаті діяльності підприємства. Одержання прибутку означає, що всі витрати покриваються з надлишком доходами;

• має стимулюючу функцію (це пов’язано з тим, що прибуток є одночасно не тільки фінансовим результатом, але й основним елементом фінансових ресурсів підприємства). Підприємство зацікавлене в одержанні максимального прибутку, тому що це є основою для розширення виробничої діяльності, науково-технічного й соціального розвитку підприємства, матеріального заохочення працівників;

• є одним з найважливіших джерел формування бюджетів різних рівнів.

Розширення виробництва й процвітання національної економіки потребує максимізації прибутку й стійкого його зростання. Лише в такий спосіб підприємство може функціонувати в конкурентному ринковому середовищі. Розширення виробництва може проявлятися в збільшенні масштабів самого підприємства, зміцненні його позицій на ринку, але воно може виражатися й у поглинанні інших підприємств, у залученні нових ринків, нарешті, воно може стати наслідком простого злиття з іншими підприємствами.

4.2. Методи планування прибутку

Прибуток є основним чинником економічного й соціального розвитку не лише для підприємства, але й для економіки країни в цілому, джерелом формування грошових коштів централізованих та децентралізованих фондів.

Прибуток планується роздільно за видами, а саме:

• прибуток від продажу продукції й товарів;

• реалізації іншої продукції та послуг нетоварного характеру;

• реалізації основних засобів;

• реалізації іншого майна й майнових прав;

• оплати виконаних робіт і наданих послуг і т. д.;

• прибуток (збиток) від позареалізаційних операцій.

Основними методами планування прибутку є:

• метод прямого рахунку;

• нормативний;

• цільового планування прибутку;

• аналітичний;

• спільного розрахунку.

Метод прямого рахунку є найпоширенішим на підприємствах у сучасних умовах господарювання. Він застосовується, як правило, за невеликого асортименту продукції, що випускається. Однак, незважаючи на простоту та достатню надійність цього методу, розробці прибуткового плану мають передувати розрахунки планових сум валового доходу і витрат обігу, обґрунтування з отримання доходів від іншої діяльності і позареалізаційних доходів і витрат. Сутність цього методу полягає в тому, що прибуток обчислюється як різниця між виторгом від реалізації продукції у відповідних цінах за винятком ПДВ і акцизів і повною її собівартістю. Розрахунки планового прибутку (П) проводять за формулою

П = (О · Ц) - (О · С/с),

(4.1)

де О – обсяг випуску продукції в планованому періоді в натуральному виразі, од.;

Ц – ціна на одиницю продукції (за винятком ПДВ і акцизів), грн;

С/с – повна собівартість одиниці продукції, грн.