Розв’язання

У даний час маржа за клієнтом становить

100 000 – (100 000 / 1,30) – (100 000 • 0,05) = 18,077 тис. грн.

Після акції оборот збільшиться, маржа становитиме

180 000 – (180 000 / 1,30) – (180 000 • 0,05) = 32,538 тис. грн.

Оскільки приріст маржі (14,461 тис. грн) більший за витрати на акцію (10,0 тис. грн), її проведення доцільне.

Але якщо список клієнтів значний, то спочатку потрібно взяти нинішній оборот компанії (до акції), потім:

• оцінити майбутній оборот і маржу у випадку, якщо акція не буде проведена;

• визначити дійсний оборот і маржу компанії після акції;

• із приросту маржі (різниця між очікуваною маржею без акції й фактичною маржею після акції) відняти прямі витрати на акцію. У підсумку довідати ефект від акції. Якщо він позитивний, то акція вигідна компанії.

У цьому випадку найскладніше оцінити, якою буде маржа, якщо акцію не проводити. Обмежитися розрахунками обороту за попередній період можуть тільки ті компанії, продукція яких не зазнає сезонних коливань попиту, а динаміка продажів стабільна й передбачувана.

Значення маржинального прибутку не завжди є остаточним у прийнятті управлінського рішення. Крім цього показника обчислюється питома маржинальна рентабельність (МР_пит) (формула 4.23).

,

(4.23)

де Т_опер – тривалість фінансового циклу, днів.

Тривалість фінансового циклу містить час від моменту надходження сировини до моменту надходження грошей за товар. Від цього часу віднімають період часу від покупки сировини до її оплати.

Приклад 5. Підприємство торгує двома видами виробів. Фахівці підприємства розрахували маржинальну рентабельність і одержали: товар А – 47, товар Б – 316%. Тривалість фінансового циклу – 32 і 46 днів, відповідно. Визначити оптимальність обсягів реалізації та фінансового циклу двох груп товарів.

Розв’язання:

Для товару А МР_пит дорівнює:

МП_пит (товар А) = 47/32 = 1,47%.

Для товару Б МР_пит дорівнює:

МП_пит(товар Б) = 316/46 = 6,87%.

Підприємству доцільно ухвалити рішення про скорочення тривалості фінансового циклу товару А і знизити обсяг реалізації. Витрати на нього зменшаться у відповідній пропорції. Дані про маржинальну рентабельність не покажуть ніяких змін. А показник питомої маржинальної рентабельність зросте, оскільки чисельник залишиться без змін, а знаменник зменшиться.

На основі даного показника підприємство може розрахувати, зменшення обсягу реалізації, зберігаючи маржинальну рентабельність на тому самому рівні.

Друга група. Коефіцієнти, які розраховуються на основі потоків грошових коштів – це валова рентабельність продажів, операційна рентабельність продажів, чиста рентабельність продажів, рентабельність націнки, рентабельність діяльності, валова рентабельність виробництва, чиста рентабельність виробництва, рентабельність інвестицій тощо.

Коефіцієнт валової рентабельності продажів (К_вал) визначається за формулою:

,

(4.24)

де ВП – валовий прибуток підприємства, грн;

ЧВ – чистий дохід (виторг) від реалізації продукції, грн.

Рентабельність продажів є одним з найважливіших показників ефективності діяльності компанії. Цей коефіцієнт показує, яку суму операційного прибутку одержує підприємство з кожної гривні проданої продукції. Іншими словами, скільки продукції залишається у підприємства після покриття собівартості.

Показник рентабельності продажів характеризує найважливіший аспект діяльності компанії – реалізацію основної продукції, а також оцінює частку собівартості в продажах.

Коефіцієнт рентабельності продажів зв’язує оперативну і стратегічну діяльність компанії.

Коефіцієнт операційної рентабельності продажів (К_опер) визначається за формулою:

.

(4.25)

Даний показник відбиває лише операційну діяльність підприємства. Він не має нічого спільного з фінансовою діяльністю.

Середній рівень рентабельності продажів у галузях різний. Якогось єдиного стандарту на даний показник немає. Це гарний критерій для порівняння з галузевим стандартом. Значення рентабельності продажів для різних галузей, масштабів виробництва і рівня технології можуть істотно різнитися, тому показовою буде динаміка їх змін.

Операційна рентабельність продукції дає змогу з’ясувати причини:

• збільшення/зменшення цього коефіцієнта через зниження/підвищення витрат на виробництво і реалізацію продукції;

• зменшення загального обсягу продажів, що пов’язано зі збільшенням витрат на одиницю продукції. Отже, потрібно провести аналіз ринку, щоб з’ясувати вплив маркетингових факторів.

Коефіцієнт чистої рентабельності продажів (К_чр) визначається за формулою

,

(4.26)

тобто чиста рентабельність продажів розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до чистого доходу від реалізації та характеризує ефективність продажів підприємства (без урахування непрямих податків та зборів).

Коефіцієнт рентабельності націнки (К_рн) визначається за формулою:

,

(4.27)

тобто, рентабельність націнки – це відношення собівартості продукції до продажної ціни.

Коефіцієнт рентабельності діяльності (К_д) визначається за формулою

.

(4.28)

Цей коефіцієнт надає можливість визначати частку чистого прибутку у загальній кількості чистого доходу (виторгу) від реалізації продукції. Як і в інших показниках рентабельності не має нормативних меж за розрахунками, відповідно до цього коефіцієнту використовуються загальні рекомендації з рентабельності – вище нуля та тенденція до збільшення.

Якщо підприємство здійснює один вид діяльності, то можна обмежитися розрахунком коефіцієнта за формулою (4.25). Однак, якщо підприємство працює у декількох напрямках, то доцільно точно обчислити рівень рентабельності за ним. Це можна зробити із використанням наведених нижче.

1. Коефіцієнт рентабельності всіх операцій з балансового прибутку (К_БП)

,

(4.29)

де БП – балансовий прибуток, грн;

Д_інш і Д_позар – доходи від іншої діяльності й доходи від позареалізаційних операцій, відповідно, грн.

Коефіцієнт рентабельності всіх операцій за балансовим прибутком показує наскільки ефективно та прибутково підприємство веде свою діяльність за всіма напрямками і яка частка балансового прибутку у доходах.

2. Коефіцієнт рентабельності всіх операцій за чистим прибутком (К_Чпп)

.

(4.30)

Коефіцієнт рентабельності всіх операцій за чистим прибутком порівняно з вищенаведеним коефіцієнтом показує «тиск податкового пресу» на доходи підприємства за всіма напрямками діяльності, а також рівень чистого прибутку у доходах.

3. Коефіцієнт рентабельності інших операцій (К_інш)

,

(4.31)

де Р_інш та Р_позар – результат від іншої реалізації та позареалізаційних операцій, грн.

Цей коефіцієнт дає змогу визначити ефективність діяльності підприємства за напрямками, не пов’язаними з основною діяльністю.

4. Коефіцієнт рентабельності чистого доходу (виторгу) (К_ЧВ)

,

(4.32)

де Ам – сума амортизації, грн.

За допомогою цього коефіцієнту можна визначити скільки копійок прибутку припадає на 1 грн доходу та ефективність використання того чи іншого методу нарахування амортизації.

Формулу (4.32) розкладають:

1) на коефіцієнт рентабельності інших операцій за рахунок чистого прибутку (К_{ЧВ – Чпп})

,

(4.33)

2) коефіцієнт рентабельності інших операцій за рахунок амортизації (К_{ЧВ – Ам})

,

(4.34)

Ця група показників дає змогу оцінити можливі вільні фінансові ресурси майбутніх періодів і показує, скільки копійок чистого прибутку припадає на 1 гривню чистого доходу (виторгу) від реалізації продукції та інших доходів підприємства. Визначають, за рахунок яких показників формувалися готівкові кошти підприємства (амортизаційні відрахування або чистий прибуток). Якщо в чистому доході підприємства більша частина припадає на амортизаційні відрахування, то робота підприємства не є ефективною.

Коефіцієнт валової рентабельності виробництва (К_вр) визначається за формулою

.

(4.35)

Цей коефіцієнт обчислюється за формулою

,

(4.36)

де ОЗ_сер – середнє значення основних засобів на рік, грн;

ОбЗ_сер(н) – нормована частина оборотних засобів, грн.

Формула (4.33) «чистіша», ніж формула (4.32) на додаткові елементи виробничого процесу (комунальні й орендні платежі, заробітна плата тощо). Цей показник характеризує ефективність виробничо-господарської діяльності підприємства, відображаючи при якій величині використання капіталу отримана дана маса прибутку.

Коефіцієнт чистої рентабельності виробництва (К_чр) визначається за формулою

.

(4.37)

Коефіцієнти рентабельності інвестицій (К_рі) визначається за різними формулами, зокрема (4.35) та (4.36).

1. Коефіцієнт рентабельності сукупного капіталу (R_ROA) визначається за формулою

.

(4.38)

де ФР_опод – фінансовий результат до оподаткування, грн;

Б_сер – середнє значення балансу за рік, грн.

2. Коефіцієнт власного капіталу (R_ROE) визначається за формулою

.

(4.39)

де ВК_сер – середнє значення власного капіталу за рік, грн.

Коли йде мова про сплату відсотків і дивідендів за акціями, тоді рентабельність інвестицій розраховується як відношення суми чистого прибутку та виплачених відсотків до суми власного і довгострокового позикового капіталів у середньому за період. Він показує, яку віддачу мають власники акціонерного капіталу та утримувачі довгострокового боргу компанії.

За цією групою обчислюють й інші коефіцієнти, зокрема:

• рентабельність інвестицій (балансовий прибуток/інвестовані гроші);

• рентабельність довгострокової кредиторської заборгованості (чистий прибуток/довгострокові зобов’язання);

• рентабельність інвестицій (прибуток, отриманий від додаткових капіталовкладень/сума інвестицій).

Третя група. Коефіцієнти рентабельності капіталу або активів – це комплексні показники, за допомогою яких оцінюють результати основної діяльності підприємства. Вони виражають віддачу, що припадає на 1 гривню капіталу та активів підприємства, відповідно.

Коефіцієнт рентабельності активів (К_ра) визначається за формулою

.

(4.40)

Тобто рентабельність активів розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до середньорічної вартості активів і характеризує ефективність використання активів підприємства.

Рентабельність активів дає змогу визначити:

• високу ефективність використання майна (значення більше як 0,3);

• середню ефективність використання майна (значення від 0,1 до 0,3);

• низьку ефективність використання майна (значення менше від 0,1).

Одночасне зниження показників рентабельності й оборотності активів є «діагнозом» наявності проблем, пов’язаних, наприклад, з реалізацією продукції і роботою відділу маркетингу (темпи зростання виторгу сповільнюються).

Коефіцієнт рентабельності власного капіталу (К_ВК) визначається за формулою

.

(4.41)

Рентабельність власного капіталу розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до середньорічної вартості власного капіталу і характеризує ефективність вкладення коштів у дане підприємство.

Рентабельність власного капіталу дає змогу визначити:

• можливість і достатню ефективність залучення інвестицій у підприємство (тенденція до збільшення);

• низьку ефективність залучення інвестицій у підприємство (тенденція до зменшення);

• абсолютну невигідність інвестицій у підприємство (значення показника є негативним).

За допомогою аналізу рентабельності підприємства визначають ефективність вкладення коштів у підприємство та раціональність їхнього використання. Показники даної групи дають уявлення про те, наскільки ефективно підприємство провадить свою діяльність, контролює витрати на виробництво і реалізацію продукції, і який чистий прибуток при цьому отримує. Нормативного значення для коефіцієнтів рентабельності немає, але діє загальне правило: чим вище значення коефіцієнту, тим краще. Збільшення коефіцієнту протягом звітного періоду вказує на покращення результатів діяльності підприємства, зменшення – на погіршення. Шляхи порівняння з середньогалузевими показниками дозволяє визначають місце підприємства серед інших підприємств галузі.

Показники можуть бути корисними, щоб порівняти:

• зміну їх у часі;

• фактичні результати з бюджетом (прогнозом);

• бізнес-одиниці між собою.