Розв’язання:

1. Визначимо суму прибутку в плановому періоді.

П_тп = 15 – 8 = 7 тис. грн.

2. Відкоригуємо отриману суму на суму залишків.

П_рп = 2 + 7 – 5 = 4 тис. грн.

Отже, прибуток від обсягу реалізованої продукції в плановому періоді дорівнює 4 тис. грн.

Крім прибутку від реалізації товарної продукції, в складі прибутку враховується прибуток від реалізації іншої продукції й послуг нетоварного характеру, прибуток від реалізації основних фондів та іншого майна, а також плановані позареалізаційні доходи й витрати.

Прибуток від іншої реалізації (продукції й послуг підсобного сільського господарства, автогосподарств, послуг непромислового характеру для капітального будівництва, для капітального ремонту і т. д.) планується методом прямого рахунку. Результат від іншої реалізації може бути як позитивним, так і негативним.

Прибуток (збитки) від традиційних статей позареалізаційних доходів і витрат (штрафи, пені, неустойки) визначається, як правило, на основі досвіду попередніх років.

Після розрахунків прибутку (збитків) за іншими видами діяльності, а також позареалізаційних доходів і витрат і з урахуванням прибутку від реалізації товарної продукції визначається валовий (загальний) прибуток підприємства.

З урахуванням витрат на 1 тис. грн товарної продукції прибуток планують за всім випуском товарів (порівнянних та непорівнянних) і обчислюють за формулою

ВП = Т(100 – В)/100,

(4.7)

де ВП – валовий прибуток від випуску товарної продукції, грн;

Т – товарна продукція в цінах підприємства, грн;

В – витрати на 1 тис. грн товарної продукції, розрахованої в цінах реалізації, грн.

Для визначення загальної суми прибутку від продажів отриманий результат коригують на зміни прибутку в перехідних залишках готової продукції.

У процесах планування суми прибутку варто належну увагу приділяти позареалізаційним витратам, що значно знижують суму чистого прибутку, яким, у кінцевому рахунку, розпоряджається підприємство.

У позареалізаційних витратах важливу роль можуть мати суми витрат на оплату відсотків за користування кредитами (позиками) банку під товари поточного зберігання. Витрати на оплату відсотків за користування позикою плануються, виходячи з нормативу товарних запасів, наявності власних оборотних коштів і ставок банку за надання кредиту. Дотримуються такої послідовності розрахунків:

• визначають товарообіг за собівартістю за рік, квартал або місяць:

Тс/с=ТМЦ + Трв,

(4.8)

де Т_с/с – товарообіг за собівартістю, грн;

Т_зц – товарообіг за закупівельними цінами, грн;

Т_рв – сума транспортних витрат, грн;

• розраховують одноденний товарообіг за собівартістю (О_с/с):

Ос/с=Тс/с/Д,

(4.9)

де Д – кількість днів у періоді (360, 90, 30);

• знаходять норматив товарних запасів у сумі за собівартістю:

NTзΣ = NTзон · Oc/c,

(4.10)

де NT_зΣ – норматив товарних запасів у сумі за собівартістю, грн;

NT_здн – норматив товарних запасів у днях;

• визначають розмір кредиту:

Рк= NTзΣ · Пк/100,

(4.11)

де Рк – розмір кредиту, грн;

П_к – пайова участь позикових коштів в оплаті товарів,%;

• розраховують відсотки, які сплачує торговельне підприємство за користування позикою (К_п):

Кп= Рк · Споз/100,

(4.12)

де С_поз – річна ставка банку за користування позикою,%.

З урахуванням викладеного планова сума чистого прибутку підприємства (Ч_пп) буде дорівнювати:

Чпп = Врп.пл + Внтд.п – Іо.пл ± Вп/р.пл – Ппп ,

(4.13)

де В_рп.пл – планова сума валового доходу від реалізації товарів, грн;

В_нтд.п – планова сума валового доходу від неторгової діяльності, грн;

І_о.пл – планова сума витрат обігу, грн;

В_п/р.пл – планове сальдо позареалізаційних доходів і витрат, грн;

П_пп – планова сума податку на прибуток, грн.

Розглянутий метод прямого рахунку дає змогу отримати достатньо точні результати планової суми чистого прибутку, проте він має і недоліки. Насамперед він недостатньо орієнтований на досягнення цільових (нормативних) показників рівня чистого прибутку. Крім того, за допомогою цього методу можна здійснювати тільки одноваріантний розрахунок планованих показників.

Простим методом планування прибутку підприємства є нормативний метод, але як умова його застосування виступає наявність на підприємстві відповідної нормативної бази. Такими нормативами можуть виступати норми прибутку на одиницю товарообігу або норми прибутку на власний капітал.

Згідно з даним методом планована сума чистого прибутку підприємства (Ч_пп.пл) обчислюватиметься за формулою:

Чпп.пл = Тпл · Рпл/100 ,

(4.14)

де Т_пл – планований обсяг товарообігу, грн;

Р_пл – нормативний рівень рентабельності,% до обороту;

або Чпп = ВК · Чпп(н)/100 ,

(4.15)

де ВК – середня сума власного капіталу, використовувана в діяльності підприємства в плановому періоді, грн;

Ч_пп(н) – норма чистого прибутку на власний капітал,%.

Як нормативний рівень рентабельності та норми чистого прибутку на власний капітал можуть бути використані їх фактичні значення, досягнуті в звітному періоді, з урахуванням експертної оцінки достатності для виробничого і соціального розвитку підприємства. У разі їх недостатності як нормативи можуть виступати: середньогалузевий рівень рентабельності, досягнутий в звітному періоді, або середня норма депозитного відсотка на грошовому ринку, розрахована за нормою чистого прибутку на власний капітал.

Нормативний метод планового розрахунку суми чистого прибутку може бути використаний в процесі його визначення для підприємств, що відкриваються. Його недоліком є те, що він практично не пов’язаний з іншими показниками діяльності підприємства, внаслідок цього також не може бути використаний для багатоваріантних розрахунків.

Прикладом використання нормативного методу планування прибутку є також обґрунтування для малих підприємств на планований період суми поставленого доходу. Цей метод враховує деякі особливості функціонування підприємства: його торговельну площу, місцерозташування і т. д.

Метод цільового планування прибутку надає можливість забезпечити відповідність її розмірів до цілей розвитку підприємства. Основою цього методу є попереднє визначення мінімально необхідної суми прибутку, достатньої для сплати податку на прибуток, погашення довгострокових кредитів і відсотків за ними, задоволення потреб підприємства в коштах виплати дивідендів, здійснення соціальних виплат працівникам, а також для накопичення коштів, необхідних підприємству для виробничого розвитку. Розрахунок проводиться за кожним елементом цих потреб і охоплює ту їх споживчу частину, яка капіталізується.

Аналітичний метод застосовується на підприємствах із великим асортиментом продукції, що випускається, а також як доповнення до прямого методу, тому що він дає змогу виявити вплив окремих факторів на плановий прибуток. За аналітичного методу прибуток розраховується не за кожним видом продукції, що випускається в планованому році, а за всією порівняною продукцією. Прибуток з непорівнянної продукції визначають окремо. Обчислення прибутку аналітичним методом має три послідовні етапи:

1) визначення базової рентабельності як частки від розподілу очікуваного прибутку за звітний рік на повну собівартість порівнянної товарної продукції за той самий період;

2) вирахування обсягу товарної продукції в планованому періоді за собівартістю звітного року й визначення прибутку на товарну продукцію, виходячи з базової рентабельності;

3) врахування впливу на плановий прибуток різних факторів: зниження собівартості порівнянної продукції, підвищення її якості й сортності, зміна асортиментів, цін тощо.

Після виконання розрахунків за вищенаведеними трьома етапами визначають прибуток від реалізації товарної продукції.

Величину можливого розміру прибутку (П_мож) у разі використання даного методу визначають за наступною формулою:

Пмож = Ррб · Пт ± АПФ,

(4.16)

де Р_рб – рівень рентабельності реалізації товарів, який склався у звітному періоді,%;

П_т – плановий обсяг товарообігу, грн;

АПФ – зміна прибутку у зв’язку зі змінами факторів, які визначають розмір прибутку.

Якщо на майбутній рік заплановано ті самі дії, які мали місце у звітному році, величини валових доходів, витрат та прибутку в плановому періоді будуть різнитися у значеннях порівняно зі звітним роком. Це відбувається під впливом змін зовнішніх факторів (інфляція, валютні коливання, зміни у нормативно-правових актах) та внутрішніх умов діяльності підприємства (нові кредити й інвестиції, зміни структури товарообігу, збільшення кількості персоналу тощо).

Аналітичний метод застосовується за укрупненого (перспективного) планування, а також на стадії складання попередніх розрахунків для бізнес-плану. До аналітичного методу належать також планування прибутку на основі базової рентабельності. Це є різновидом аналітичного методу розрахунку прибутку.

Базова рентабельність – це відношення валового прибутку за товарною продукцією до її собівартості за звітний рік. З метою зіставлення із плановим роком увесь очікуваний валовий прибуток за звітний рік коригують на зміну цін, навіть якщо вона відбулася наприкінці року. Крім того, з нього вилучають частину, що припадає на продукцію, яку в плановому році знімають із виробництва. За допомогою показника базової рентабельності обчислюють валовий прибуток за порівняною товарною продукцією, прибуток за непорівнянною товарною продукцією, прибуток у перехідних залишках готової продукції й прибуток від продажів у планованому році.

При розрахунках прибутку за порівнянною товарною продукцією аналізують вплив на неї змін, зіставляючи зі звітним роком окремих факторів: собівартості продукції, її асортиментів і якості, цін реалізації. Розрахунки складаються з дев’яти стадій.

1. Розрахунок прибутку за порівнянною товарною продукцією на підставі базової рентабельності. При цьому з метою порівнянності проводиться перерахування всієї порівнянної товарної продукції планового року на собівартість звітного року, виходячи з передбаченої її зміни (у %).

2. Визначення впливу зміни собівартості порівняної товарної продукції на прибуток. Для цього зіставляють порівнянну товарну продукцію планового року за собівартістю звітного й планового року. Різниця – сума прибутку (збитку) від зміни собівартості.

3. Визначення впливу на прибуток за порівнянною товарною продукцією змін в асортименті. Розраховують середній рівень рентабельності за структури випуску продукції звітного й планового років. Різниця показує відхилення рентабельності через зміни в асортименті.

4. Розрахунок впливу якості на прибуток за порівняною товарною продукцією проводиться на підставі коефіцієнта сортності. Визначають питому вагу кожного сорту виробів, що випускаються, у загальному обсязі виробництва й співвідношення між цінами на окремі сорти. Ціну 1-го сорту беруть за 100%, ціну 2-го сорту обчислюють у відсотковому відношенні до ціни 1-го сорту і т. д.

5. Розрахунок впливу на прибуток змін цін реалізації товарної продукції. Визначають товарну продукції, на яку введені нові ціни, у цінах реалізації, помножуючи на зміну цін (у %).

6. Обчислення прибутку в перехідних залишках готової продукції. Собівартість перехідних залишків помножують на рентабельність у IV кварталі звітного й планового років.

7. Розрахунок від продажів. Визначають валовий прибуток з урахуванням впливу розглянутих факторів і прибутку в перехідних залишках готової продукції й віднімають комерційні й управлінські витрати, плановані окремо на основі кошторисів.

8. Визначення прибутку за непорівнянною товарною продукцією. Прибуток визначають за допомогою прямого методу як різницю між ціною реалізації підприємства й собівартістю виробів. Якщо ціни не встановлені, то прибуток обчислюють за середнім рівнем рентабельності.

9. Розрахунок загального прибутку від продажів. Підсумовують прибуток від продажів порівнянної й непорівнянної продукції.

Для обчислення кінцевого фінансового результату, крім прибутку від продажів, розраховують результати від операційних і позареалізаційних доходів і витрат.

Прогнозований розмір прибутку за аналітичним методом можна визначити виходячи з використання в розрахунках значення маржинального доходу

П = Дм – Пост або П = Маржскор · Дп – Н ,

(4.17)

де Д_м – маржинальний дохід, грн;

Н – постійні витрати, грн;

Марж_скор – скоригована сума маржинального доходу за всім асортиментом товарної продукції, грн;

Д_п – середня питома вага маржинального доходу (сума множень питомої ваги маржинального доходу до питомої ваги реалізації кожного виду товару у загальному обсязі поділена на 100), ум.од.

Формула обчислення маржинального доходу набуває виду

Дм= Врп – Зм ,

(4.18)

де В_рп – виторг від реалізації продукції, грн;

Зм – змінні витрати, грн.

Формулу (4.17) можна використовувати для визначення прибутку від реалізації, якщо відома загальна сума маржинального доходу і постійних витрат або питомої ваги маржинального у валовому доході, або в обсязі товарообігу. Якщо відома питома вага маржинального доходу у виторзі від продажів (валовому доході) кожного виду продукції в загальній сумі виторгу від продажів, середня питома вага маржинального доходу підраховується як середньозважена величина.

Відповідно показник Д_п обчислюється в такий спосіб:

Дп = Р1 · Х1 + Р2 · Х2+…Рn · Хn ,

(4.19)

де Р₁, Р₂, Р_n – питома вага маржинального доходу в ціні, ум. од.,

Х₁, Х₂, Х_n – питома вага маржинального доходу в загальній сумі товарообороту, ум. од.

Приклад 2. Підприємство реалізує три види товару. Питома вага маржинального доходу має наступні значення 0,5; 0,7; 0,8. Загальна сума продажу товарів становить 30 млн грн. Змінні витрати на виробництво трьох видів товару становили 20 млн грн. Питома вага реалізації товару 1 – 25%, товару 2 – 35%, товару 3 – 40%. Постійні витрати - 3,5 млн грн. Необхідно розрахувати прогнозований розмір прибутку за допомогою аналітичного методу шляхом визначення маржинального доходу.