4.3. Формування та використання прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства

Джерелом формування прибутку підприємства є доходи, які воно отримує за результатами ведення звичайної та надзвичайної діяльності.

Прибуток підприємства є об’єктом розподілу за такими напрямками: в бюджет і для використання на підприємстві. Відрахування з прибутку підприємств регулюється законодавством, яке передбачає відрахування у виді податків та інших платежів. Визначення напрямків використання прибутків самим підприємством перебуває в його компетенції.

Прибуток, який залишається у розпорядження підприємства розподіляється відповідно до чотирьох принципів:

1) частина прибутку, що надходить державі визначається ставками, які не можуть бути змінені самим підприємством, тобто склад та розмір ставок податків, порядку їх нарахування та внесення у відповідні бюджети встановлюються законодавчими актами;

2) отриманий підприємством прибуток завжди розподіляється між бюджетами та підприємствами;

3) прибуток, який залишається у розпорядженні підприємства має забезпечувати подальший розвиток підприємства та використовуватися на потреби споживання і заощадження;

4) розмір прибутку, який залишається у розпорядженні підприємства має підвищувати зацікавленість трудового колективу у збільшенні обсягів виробництва і підвищенні виробництва виробничо-господарської та фінансової діяльності.

Розподіл чистого прибутку є важливим напрямком внутрішньовиробничого планування, значення якого в умовах ринку збільшується. Як правило, в статуті підприємства чітко оговорюється використання та розподіл чистого прибутку. В ринкових умовах держава не має втручатися в процес розподілу прибутку підприємства, тобто підприємство самостійно визначає співвідношення направлення частки прибутку на цілі виробничо-технічного та соціального розвитку, матеріального заохочення своїх працівників та інше.

Кошти з чистого прибутку підприємства, як правило, спрямовують на розвиток виробництва, технічне переозброєння, вдосконалення технології та інші потреби, що забезпечує зміцнення матеріально-технічної бази виробництва. Частка чистого прибутку являє собою капітальні вкладення у будівництво нових виробничих площ, придбання та монтаж нового устаткування, реконструкцію, природоохоронні заходи та заходи, спрямовані на поліпшення умов і безпеки праці та інші капітальні витрати.

За рахунок прибутку проводяться НДДКР, розробляються та освоюються нові прогресивні види технологій. Також прибуток спрямовується на розширення власних фінансових ресурсів у виді запасів сировини, матеріалів, запасів незавершеного виробництва, готової продукції, інакше кажучи, на збільшення власних обігових коштів. За рахунок прибутку задовольняються соціальні потреби:

• утримання об’єктів соціально-культурної сфери (лікарень, домів відпочинку, палаців та клубів культури, дитячих дошкільних закладів);

• проведення культурно-масових та оздоровчих заходів (на придбання путівок, на лікування та відпочинок);

• реконструкцію, капітальний ремонт житла та об’єктів соціально-культурної сфери.

Частина чистого прибутку як засоби матеріального заохочення підприємства використовують для стимулювання зацікавленості працівників підприємства, спрямованої на досягнення високих результатів праці, тобто на виплату винагороди за результати роботи, на преміювання працівників за виконання важливих виробничих завдань, виплату премій тощо.

Акціонерні товариства виплачують частину чистого прибутку у вигляді дивідендів держателям акцій. За рахунок чистого прибутку підприємства створюють за необхідності резервні (страхові) фонди, які можуть бути використані у випадку різкого погіршення фінансового стану підприємств, зміни ринкової кон’юнктури, стихійного лиха тощо. При цьому для акціонерних товариств створення та використання резервних фондів є обов’язковим в порядку і розмірах, визначених у межах чинного законодавства.

Із чистого прибутку підприємств можуть надходити кошти в благодійні фонди, до установ культури та спорту, в інвалідські та громадські організації. Частина суми чистого прибутку, яку підприємства спрямовують на благодійні цілі та добровільні внески, звільняється від оподаткування.

Наявність нерозподіленого прибутку вказує на рівень фінансової стійкості підприємства, а також наявність джерел для подальшого розвитку.

Схематично взаємозв’язок різних показників прибутку, джерела його формування та спрямування зображені на рис. 4.1.

Грошовий виторг

Звичайна діяльність

Надзвичайна діяльність

о пераційна

фінансова

інвестиційна

(+)П

(–)П

(+)П + (–)П = ∆ (+)П

Продажний виторг у відпускних цінах із ПДВ й акцизом (повний обіг)

ПДВ, акциз та інші спеціальні податки

Виторг від реалізації продукції в оптових цінах підприємства (чистий обіг)

Собівартість реалізованої продукції (повна)

Сальдо прибутку й збитків від іншої реалізації

Прибуток (+/–) від реалізації продукції

Коригування валового прибутку для оподаткування

Прибуток (+/–) від всієї реалізації (балансовий прибуток)

Оподаткований прибуток за видами діяльності

Податки з урахуванням пільг та інші виплати до бюджету

Чистий прибуток

Розподілений прибуток

Нерозподілений прибуток

Резервний фонд

Фонд накопичення

Фонд споживання

спрямування для відновлення суми (до 5% від чистого прибутку)

соц.потреби, благодійні цілі (до 5% від балансового прибутку)

дивіденди

статутний (у т. ч. резервний) та додатковий капітал

дивіденди

власний капітал підприємства

Рис. 4.1. Формування і розподіл прибутку підприємства

Кошти, які акумулюються у резервному фонді використовуються у форс-мажорних обставинах, передбачених керівництвом підприємства як стан фінансової та іншої криз.

Кошти, які акумулюються у фонді накопичення є джерелами закупівлі основних фондів, формування обігових активів, утворення нового майна підприємства. Кошти, які акумулюються у фонді споживання спрямовуються на вжиття заходів із соціального розвитку та матеріального заохочення колективу підприємства.

У випадку, коли валовий дохід підприємства вище валових витрат, воно перебуває на самофінансуванні; коли валовий дохід дорівнює валовим витратам – на самоокупності; коли валовий дохід нижче валових витрат – працює збитково. Систематична збитковість підприємства може стати причиною санації та банкрутства підприємства.

Таким чином, чистий прибуток - частина балансового прибутку підприємства, яка залишається в його розпорядженні після сплати податків, зборів, відрахувань та інших обов’язкових платежів у бюджет. При цьому до нього входить результат від надзвичайних обставин, розрахований як різниця між надходженнями і пов’язаними із цими обставинами витратами. При формуванні чистого прибутку враховуються операції зі сплати штрафних санкцій, пені та інших платежів, які раніше сплачувалися за рахунок прибутку організації, який залишається в розпорядженні, після оподатковування. Чистий прибуток використовується для збільшення обігових коштів підприємства, формування фондів і резервів, і реінвестицій у виробництво. Чистий прибуток розподіляється за такими напрямками:

1) на формування резервних фондів;

2) виплату доходів засновникам (учасникам);

3) створення фондів цільового призначення (нагромадження, споживання, соціальної сфери).

При цьому наявні два підходи до розподілу чистого прибутку.

За першого підходу в установчих документах підприємства оговорюється порядок створення спеціальних фондів. Це можуть бути:

• фонд нагромадження, який поєднує кошти, зарезервовані для виробничого розвитку підприємства та інших аналогічних заходів щодо створення нового майна;

• фонд соціальної сфери, який враховує кошти, що направляються на фінансування капітальних вкладень у соціальну сферу;

• фонд споживання, який акумулює кошти на розвиток соціальної сфери, крім капітальних вкладень, матеріальне заохочення працівників, одноразова допомога, оплата путівок у дома відпочинку й т.ін. Перший підхід полегшує процес планування й контролю використання фінансових ресурсів підприємства.

За другого підходу прибуток, який залишається в розпорядженні підприємства, не розподіляється за фондами, а утворює єдиний багатоцільовий фонд, що концентрує як прибуток, який направляється на нагромадження, так і вільні кошти, які можуть бути спрямовані як на нагромадження, так і на споживання. За обох підходів підприємства самостійно визначають пропорції розподілу прибутку за основними напрямками.

Держава шляхом застосування податкових пільг стимулює спрямування прибутку на фінансування капітальних вкладень виробничого й невиробничого призначення, благодійні цілі, фінансування природоохоронних заходів, витрат на зміст об’єктів і установ соціальної сфери й т. ін. Законодавчо регулюється утворення резервного фонду підприємств різних організаційно-правових форм.

Під час вирішення питання про те, яку частину чистого прибутку доцільно направити на виплату доходів засновникам (учасникам), зокрема дивідендів за акціями, необхідно враховувати ряд факторів. З одного боку, збільшення дивідендних виплат веде до збільшення курсової вартості акцій, підвищення ділової репутації організацій. З іншого – капіталізація чистого прибутку, тобто спрямування її на виробничий розвиток, являє собою найприйнятніше джерело фінансування діяльності підприємства без супутніх витрат на випуск цінних паперів, виплату доходів за ними, виплату відсотків за кредитами. При цьому не розширюється коло власників підприємства. Якщо ж підприємство тривалий час не направляє кошти на свій розвиток, то це веде до фізичного й морального старіння техніки, збільшення витрат виробництва, втрати конкурентних позицій. І як наслідок – скорочення обсягу одержуваного прибутку. Все це потребує ретельного й обґрунтованого підходу до розподілу прибутку.

Одним зі шляхів підвищення балансового прибутку підприємства є податкове планування.