10.3. Організація формування фінансового плану

До переходу підприємств на ринкові умови організація фінансового планування була прерогативою представників командно-адміністративної системи. Головною метою фінансового планування було виявлення ресурсів і визначення суми платежів у бюджет. Сума та рівень витрат централізовано нормувались. Планово-директивна економіка, що централізувала фінансові ресурси, послаблювала економічні стимули розширення виробництва. В результаті значна частина прибутку й тимчасово вільних коштів високорентабельних підприємств вилучалася для покриття видатків держави та збиткових підприємств. На сучасному етапі та в умовах ринкової економіки підвищується відповідальність керівництва підприємства за організацію фінансового планування. На сучасному етапі в Україні використовують для планування теорію бізнес-планування.

При формуванні фінансового плану необхідно виходити з того, що збільшується значення перспективного і поточного в бізнес-плані та оперативного фінансового планування для забезпечення фінансового стану й підвищення ефективності діяльності підприємств.

Система фінансового планування на підприємстві має три основні підсистеми:

1) перспективне фінансове планування;

2) поточне фінансове планування;

3) оперативне фінансове планування.

Ці підсистеми передбачають певні форми фінансових планів, їхній зміст та періоди розробки цих планів.

Без фінансового планування неможливе розширення кругообігу виробничих фондів, досягнення високої ефективності виробничо-господарської діяльності, забезпечення належного рівня стійкості й платоспроможності підприємства. Особливо в ринкових умовах важливу роль відіграє фінансове планування, пов’язане з тим, що за негативні наслідки своєї діяльності підприємство несе відповідальність. І якщо воно не враховує складну ринкову кон’юнктуру, то стає банкрутом, що веде до негативних наслідків для засновників. На сучасному етапі для фінансового планування в нашій країні необхідно використовувати нові принципи організації – це пов’язано з новими економічними умовами і соціальними орієнтирами. Особливістю фінансового планування стає те, що елементи директивності послабляються чи «вмирають» і фінансове планування стає внутрішньофірмовим. Метою фінансового планування є забезпечення успішної операційної та інвестиційної діяльності, цьому сприяє забезпечення оптимального обсягу коштів. І все це спрямовано на досягнення високої прибутковості підприємства, у т. ч. і на перспективу. Фінансове планування має в міру розвитку усувати помилкові і малоефективні дії в сфері державних фінансів, а також прагнути цілком використовувати внутрішні резерви підприємства.

Перспективне фінансове планування визначає найважливіші показники, пропорції й темпи розширеного відтворення. Воно є головною формою реалізації цілей підприємства. Перспективне фінансове планування в сучасних умовах охоплює період від 1 року до 3 (рідко – до 5) років. Однак такий часовий інтервал має умовний характер, оскільки залежить від економічної стабільності в країні діяльності, можливості прогнозування обсягів фінансових ресурсів і напрямку їх використання. Перспективне планування припускає розробку фінансової стратегії підприємства й прогнозування фінансової діяльності. Розробка фінансової стратегії являє собою особливу область фінансового планування, тому що, будучи складовою частиною загальної стратегії економічного розвитку підприємства, вона має узгоджуватися із цілями й напрямками, сформульованими загальною стратегією. Разом з тим фінансова стратегія сама значно впливає на формування загальної стратегії економічного розвитку підприємства. Відбувається це у силу того, що зміна ситуації на фінансовому ринку веде до коригування фінансової стратегії розвитку підприємства. У цілому фінансова стратегія являє собою визначення довгострокових цілей фінансової діяльності підприємства й вибір найефективніших способів і шляхів їх досягнення. Процес формування фінансової стратегії підприємства складається з таких основних етапів:

• визначення періоду реалізації стратегії;

• аналіз факторів зовнішнього фінансового середовища фірми;

• формування стратегічних цілей фінансової діяльності;

• розробка фінансової політики фірми;

• розробка системи заходів щодо забезпечення реалізації фінансової стратегії;

• оцінка розробленої фінансової стратегії.

Важливим моментом при розробці фінансової стратегії підприємства є визначення періоду її реалізації. Тривалість цього періоду залежить у першу чергу від тривалості періоду формування загальної стратегії розвитку підприємства. Крім цього, на нього впливають й інші фактори:

• динаміка макроекономічних процесів;

• зміни, що відбуваються на фінансовому ринку;

• галузева належність і специфіка виробничої діяльності підприємства.

Увага в процесі формування фінансової стратегії приділяється аналізу факторів зовнішнього середовища шляхом вивчення економіко-правових умов фінансової діяльності підприємства, а також урахуванню факторів ризику. Формування стратегічних цілей фінансової діяльності фірми є наступним етапом стратегічного планування, головною задачею якого є максимізація ринкової вартості підприємства. Система стратегічних цілей підприємства має формуватися чітко й стисло, відбиваючи кожну із цілей у конкретних показниках – нормативах. Як стратегічні нормативи використовують середньорічний темп збільшення власних фінансових ресурсів, сформованих із внутрішніх джерел; мінімальну частку власного капіталу; коефіцієнт рентабельності власного капіталу фірми; співвідношення оборотних і необоротних активів фірми та ін. На основі фінансової стратегії визначається фінансова політика підприємства за конкретними напрямками фінансової діяльності: податковим, амортизаційним, дивідендним, емісійним тощо. У результаті розробки системи заходів, що забезпечують реалізацію фінансової стратегії, на підприємстві формуються «центри відповідальності», визначаються права, обов’язки й міра відповідальності їх керівників за результати реалізації фінансової стратегії підприємства. Завершальним етапом розробки фінансової стратегії підприємства є оцінка ефективності розробленої стратегії, яка здійснюється за декількома параметрами. По-перше, оцінюється, наскільки розроблена фінансова стратегія узгоджується із загальною стратегією підприємства, шляхом виявлення ступеня узгодженості цілей, напрямків та етапів реалізації цих стратегій. По-друге, оцінюється узгодженість фінансової стратегії підприємства із прогнозованими змінами в зовнішньому підприємницькому середовищі. По-третє, оцінюється реалізованість розробленої фінансової стратегії, тобто розглядаються можливості підприємства у формуванні власних і залученні зовнішніх фінансових ресурсів. Насамкінець оцінюється результативність фінансової стратегії. Така оцінка може бути заснована на прогнозних розрахунках різних фінансових показників, а також на основі прогнозу динаміки таких нефінансових результатів реалізації розробленої стратегії, як зростання ділової репутації підприємства, визначення ефективності апарата управління його структурних підрозділів тощо. Основу перспективного планування становить прогнозування, яке є втіленням стратегії підприємництва на ринку. Прогнозування полягає у вивченні можливого фінансового стану фірми на тривалу перспективу. Прогнозування базується на узагальненні й аналізі наявної інформації з подальшим моделюванням можливих варіантів розвитку ситуацій і фінансових показників. Важливий момент при здійсненні прогнозування – визнання факту стабільності змін показників діяльності підприємства від одного звітного періоду до іншого.

Поточне фінансове планування полягає в самостійному складанні фінансових планів на підприємстві, при цьому державні підприємства узгоджують і затверджують плани у вищих державних організаціях. Підприємства інших форм власності зобов’язані розробляти і затверджувати фінансові плани в порядку й у терміни, встановлені їх засновниками чи власниками. Від організації фінансового планування значною мірою залежить управління економікою країни в цілому, об’єктивність оцінки діяльності підприємств, система матеріального стимулювання як окремих колективів, так і працівників трудового колективу. Фінансове планування має бути спрямоване на створення умов, які б забезпечували таку структуру виробництва підприємств і пропорцій розвитку економіки в цілому, які б дали змогу якомога повно задовольняти потреби суспільства за найменших витрат трудових, матеріальних і фінансових ресурсів на одиницю продукції.

Очевидно, що будь-яка економічна діяльність, оскільки вона управляється на свідомому рівні, припускає наявність плану. Однак дії з планування можуть бути регулярними (здійснюватися як послідовність формалізованих бізнес-процесів), або являти собою неясні побажання, що виникають під впливом поточної ситуації. Система поточного планування фінансової діяльності ґрунтується на розробленій фінансовій стратегії й фінансовій політиці за окремими аспектами фінансової діяльності. Даний вид планування полягає в розробці конкретних поточних фінансових планів, які дають можливість підприємству визначити на майбутній період усі джерела фінансування його розвитку, сформувати структуру його доходів і витрат, забезпечити постійну платоспроможність, а також визначити структуру активів і пасивів підприємства на кінець планованого періоду.

У результаті здійснення поточного фінансового планування розробляються три основні документи (плани):

1) руху грошових коштів;

2) звіту про фінансові результати;

3) бухгалтерського балансу.

Основна мета розробки цих документів – оцінка фінансового стану підприємства на кінець планованого періоду. Поточний фінансовий план складається на рік із розподілом за кварталами на основі даних:

• про фінансову стратегію підприємства;

• результати фінансового аналізу за попередній рік;

• плановані обсяги виробництва й реалізації продукції, а також інші економічні показники операційної діяльності підприємства;

• систему розроблених на підприємстві нормативів витрат окремих ресурсів;

• діючу систему оподатковування;

• амортизаційну політику;

• ставки відсотків на депозитному й кредитному ринках та ін.

Для складання фінансових документів у процесі здійснення поточного фінансового планування важливо правильно визначити обсяг майбутніх продажів (обсяг реалізованої продукції). Це необхідно для організації виробничого процесу, ефективного розподілу коштів. Як правило, прогнози обсягів продажів складаються на три роки, річні прогнози розбиваються на квартали й місяці, при цьому, чим коротший період прогнозу, тим точнішою й конкретнішою буде інформація. Прогноз обсягу продажів допомагає визначити вплив обсягу виробництва, ціни реалізованої продукції на фінансові потоки підприємства.

На основі даних за прогнозом обсягу продажів розраховується необхідна кількість матеріальних і трудових ресурсів, а також визначаються й інші витрати на виробництво. На основі отриманих даних розробляється плановий звіт про фінансові результати, за допомогою якого прогнозується величина прибутку.

Особлива увага при складанні плану фінансових результатів приділяється визначенню виторгу від реалізації продукції, як правило, вихідним є значення виторгу від реалізації за попередній рік. Потім ця величина коригується з урахуванням річних змін: собівартості продукції, цін на продукцію, цін на покупні матеріали й комплектуючі, цін основних засобів і капіталовкладень підприємства, розмірів оплати праці працівників.

Планування здійснюється шляхом розробки матриці витрат, яка містить у собі: розмірність центру відповідальності, тобто вказівку відділу, в якому виникає дана стаття витрат; розмірність виробничої програми (вказівка мети виникнення даної статті витрат); розмірність елементу витрат (вказівка виду використовуваних ресурсів). При підсумовуванні витрат у квадрантах за рядками матриці формуються планові дані за центрами відповідальності.

Далі розробляється план руху грошових коштів. Він ураховує приплив коштів (надходження й платежі), відтік коштів (витрати), чистий грошовий потік (надлишок або дефіцит). Фактично він відбиває рух грошових потоків за поточною, інвестиційною та фінансовою діяльністю. Розмежування напрямків діяльності при розробці плану руху грошових коштів дає змогу підвищити результативність управління грошовими потоками в процесі здійснення фінансової діяльності підприємства.

План руху грошових коштів складається на рік з розбивкою за кварталами і містить у собі дві частини: 1) надходження та 2) витрати. У частині надходжень відбиваються виторг від реалізації продукції, основних засобів і нематеріальних активів, доходи від позареалізаційних операцій та інші доходи, які підприємство планує одержати протягом року. У видатковій частині відбиваються витрати на виробництво реалізованої продукції, суми податкових платежів, погашення довгострокових кредитів, сплата відсотків за користування кредитами, напрямки використання чистого прибутку. За допомогою такої форми плану підприємство перевіряє реальність джерел надходжень коштів і обґрунтованість витрат, синхронність їх виникнення, вчасно визначає можливу величину потреби в позикових коштах.

Завершальним елементом поточного річного фінансового плану є плановий баланс активів і пасивів (за формою балансового звіту) на кінець планованого періоду, який відбиває всі зміни в активах і пасивах і показує стан майна й фінансів підприємства. Мета розробки балансового плану – визначення необхідного приросту окремих видів активів із забезпеченням їх внутрішньої збалансованості, а також формування оптимальної структури капіталу, яка забезпечувала б достатню фінансову стійкість підприємства в майбутньому періоді.

План балансу є гарною перевіркою плану фінансових результатів і руху наявних коштів. У процесі його складання враховуються придбання основних фондів, зміни вартості матеріальних запасів, відзначаються плановані позики, випуск акцій та інших цінних паперів тощо.

З метою контролю за надходженням фактичного виторгу на розрахунковий рахунок і витратою наявних фінансових ресурсів підприємству необхідне оперативне планування, яке доповнює поточне. Це пов’язано з тим, що фінансування планових заходів має здійснюватися за рахунок зароблених підприємством коштів, що потребує ефективного контролю за формуванням і використанням фінансових ресурсів. Система оперативного планування фінансової діяльності полягає в розробці комплексу короткострокових планових завдань із фінансового забезпечення основних напрямків господарської діяльності підприємства.

Оперативне фінансове планування припускає складання й використання платіжного календаря, касового плану, а також розрахунок потреби в короткостроковому кредиті.

У процесі складання платіжного календаря розв’язують такі задачі: організація обліку тимчасового узгодження грошових надходжень і майбутніх витрат підприємства; формування інформаційної бази про рух грошових притоків і відтоків; щоденний облік змін в інформаційній базі; аналіз неплатежів (за сумами і джерелами виникнення) і організація конкретних заходів щодо їхнього подолання; розрахунки потреби в короткостроковому кредиті у випадках тимчасового неузгодження грошових надходжень і зобов’язань та оперативне придбання позикових коштів; розрахунки (за сумами і строками) тимчасово вільних коштів підприємства; аналіз фінансового ринку з позиції якомога надійного й вигідного розміщення тимчасово вільних коштів підприємства.

Платіжний календар складається на квартал з розбивкою за місяцями і меншими періодами. Щоб він був реальним, його укладачі зобов’язані стежити за перебігом виробництва та реалізації, станом запасів, дебіторської заборгованості з метою попередження невиконання фінансового плану.

У платіжному календарі притоки й відтоки коштів мають бути збалансованими. Правильно складений календар дає можливість виявити фінансові помилки, брак коштів, розкрити причину такого положення, намітити відповідні заходи й уникнути фінансових ускладнень.

Інформаційною базою платіжного календаря служать: план реалізації продукції; кошторис витрат на виробництво; план капітальних вкладень; витяги з рахунків підприємства й додатків до них; договори; внутрішні накази; графік виплати заробітної плати; рахунок-фактура; встановлені строки платежів за фінансовими зобов’язаннями.

План складання платіжного календаря можна поділити на п’ять етапів:

Етап 1. Вибір періоду планування. Як правило, це квартал або місяць, на підприємстві, де часто змінюються в часі грошові потоки, можливі й більш коротші періоди планування (декади).

Етап 2. Розрахунки обсягу можливих грошових надходжень (доходів).

Етап 3. Оцінка грошових витрат, очікуваних у плановому періоді.

Етап 4. Визначення грошового сальдо. Воно являє собою різницю між сумами надходжень і витрат за період планування.

Етап 5. Підбиття підсумків показує, буде у підприємства брак коштів або їх надлишок.

Перевищення планованих витрат над очікуваними надходженнями означає недостатність власних можливостей для їхнього покриття й може бути ознакою погіршення фінансового стану. У цих випадках необхідно вжити такі заходи:

• перенести частину непершочергових витрат на наступний календарний період;

• прискорити відвантаження й реалізацію продукції;

• здійснити пошук додаткових джерел.

Якщо є надлишок коштів, то це вказує на фінансову стійкість і платоспроможність підприємства. Для одержання додаткового прибутку ці кошти можуть бути інвестовані в короткострокові цінні папери.

Крім платіжного календаря, на підприємстві необхідно складати касовий план – план обороту готівкових коштів, що відбиває надходження і виплати готівки через касу. Касовий план необхідний для контролю за надходженням і витратою готівкових коштів.

Вихідні дані для складання касового плану:

• передбачувані виплати за фондом заробітної плати і фондом споживання в частині коштів;

• інформація про продаж матеріальних ресурсів або продукції працівникам;

• відомості про відрядні витрати;

• відомості про інші надходження й виплати готівкою.

Касовий план необхідний підприємству для того, щоб якомога точно визначити розмір зобов’язань перед працівниками за заробітною платою та розмір інших виплат. Банку, який обслуговує підприємство, також необхідний касовий план, щоб скласти зведений касовий план на обслуговування своїх клієнтів у встановлений термін.

З урахуванням вищесказаного, фінансове планування – це процес розробки цілої системи фінансових планів і окремих показників, що дають змогу забезпечити розвиток підприємства необхідними ресурсами, спрямованими на підвищення ефективності фінансової діяльності на перспективу.

Виходячи з визначення, основні задачі фінансового планування:

• установлення раціональних фінансових відносин із суб’єктами господарювання, банківськими структурами, страховими й інвестиційними фондами і компаніями, пов’язаними з діяльністю підприємства;

• забезпечення виконання зобов’язань перед бюджетом і державою, а також іншими структурами, пов’язаними з діяльністю підприємств;

• виявлення і мобілізація внутрішньогосподарських резервів, що є джерелом збільшення прибутку;

• забезпечення необхідним обсягом фінансових ресурсів будь-якої діяльності підприємства (операційної, інвестиційної і фінансової);

• забезпечення розподілу прибутку з урахуванням пріоритетів та інтересів усіх осіб, пов’язаних з виробничою діяльністю підприємства;

• визначення ефективних напрямків вкладень капіталу в розвиток підприємства;

• оцінка раціональності використання капіталу підприємства;

• забезпечення контролю за плато- і кредитоспроможністю підприємства, а також за його фінансовим станом.

Будь-який фінансовий план являє собою баланс доходів і витрат коштів. Він ґрунтується на принципах господарського розрахунку: витрати підприємства не мають перевищувати доходів, кожне підприємство наділене необхідними виробничими фондами, перебуває на самостійному балансі й діє як юридична особа на принципах самооплатності та забезпечення високого рівня рентабельності, спрямованих на матеріальне стимулювання розвитку виробництва і кожного члена трудового колективу.

Фінансовий план має забезпечувати оптимальне об’єднання матеріальних, трудових і грошових ресурсів. Фінансовий план пов’язаний з показниками виробничого плану і впливає на нього. Складання фінансового плану охоплює три етапи. Перший полягає у вивченні показників фінансового плану підприємства за звітний рік. Така робота, зазвичай, проводиться в другому півріччі. У цей же період необхідно здійснити підготовку очікуваного виконання плану на планований період за доходами і витратами. В обов’язковому порядку аналізуються такі показники, як виконання плану за прибутком і рентабельністю продукції, у першу чергу, за основною діяльністю, станом оборотних коштів і показників виконання плану за фінансовими інвестиціями і капітальними вкладеннями. Другий етап – процес складання фінансового плану на майбутній рік. На третьому етапі здійснюється затвердження плану правомочним органом, якщо ні, то план відхиляється та відправляється на доопрацювання.