7.3. Класифікація кредитів

Кредити класифікуються за декількома ознаками.

За суб’єктами, які видають кредит:

• державні установи (державний кредит, який надається через уповноважені банки);

• банки та спеціалізовані фінансово-кредитні інститути (банківський і лізинговий кредити);

• підприємства (комерційний кредит);

• міжнародні організації і інститути (відкриття кредитних ліній через уповноважені банки).

За формами:

• державна форма кредиту (держава бере кредит на конкретний строк і на певних умовах);

• господарська (комерційна) форма кредиту (в кредитні відносини вступають постачальник, який дозволяє відстрочку платежів, і покупець, який виписує вексель як зобов’язання заплатити за отриманий товар через певний період; у сучасному господарстві підприємства надають один одному не тільки товарний, але й, головним чином, грошовий кредит);

• цивільна (особиста) форма кредиту (безпосередніми учасниками кредитної угоди є фізичні особи);

• міжнародна форма кредиту (одним з учасників кредитних відносин виступає зарубіжний суб’єкт).

За групами споживачів:

• комерційні організації;

• населення;

• фізичні особи;

• державні органи;

• банки.

За видами розрізняють кредити:

• банківський;

• комерційний;

• державний;

• лізинговий.

За призначенням кредиту:

• споживчий;

• промисловий;

• торговельний;

• сільськогосподарський;

• інвестиційний.

За строками користування кредитом:

• до запитання;

• термінові (короткострокові, середньострокові, довгострокові).

За розмірами кредиту:

• великі;

• середні;

• дрібні.

За забезпеченням:

• незабезпечені (бланковий);

• забезпечений (позикові, гарантовані, застраховані).

За способом видачі кредиту:

• позики компенсаційні (кошти, які надходять на розрахунковий рахунок для наступного їхнього використання на різні цілі),

• позики платіжні (кошти, які надходять на оплату грошових документів позичальника).

За методами погашення кредиту:

• такі, що погашаються в термін (розстрочку);

• такі, що погашаються одноразово;

• відповідно до особливих умов, передбачених кредитними угодами.

За методом надання:

• разові;

• за кредитною лінією;

• гарантовані.

За характером і способом сплати відсотків розрізняють позики:

• з фіксованою відсотковою ставкою;

• плаваючою відсотковою ставкою;

• сплатою відсотків за фактом витрачання позикових коштів (звичайні позики);

• сплатою відсотка одночасно з отриманням позикових коштів (дисконтний кредит).

За метою використання:

• на купівлю основних засобів й нематеріальних активів;

• на купівлю обігових виробничих фондів.

За строком повернення банківські позики поділяються:

• на строкові;

• до запитання;

• прострочені,

• відстрочені (пролонговані).

За числом кредиторів розрізняють такі позики комерційних банків:

• надаються одним банком;

• синдиковані (консорціумні) кредити;

• паралельні.

За видом валюти, в якій видається кредит:

• у національній валюті;

• в іноземній валюті.

Банківський кредит – це економічні відносини між кредитором та позичальником з приводу надання коштів банком підприємству на умовах терміновості, платності, повернення, матеріального забезпечення. Банківський кредит надається суб’єктам господарювання всіх форм власності на умовах, передбачених кредитним договором. Комерційний кредит – це економічні, кредитні відносини, які виникають між окремими підприємствами. Державний кредит – це економічні, кредитні відносини між державою та суб’єктами господарювання. Джерелом державного кредиту є кошти державного бюджету, спрямовані в уповноважені банки для здійснення кредитування підприємств. Лізинговий кредит – це відносини між суб’єктами господарювання, які виникають за орендування майна (майновий кредит або лізинг-кредит).

Банківський та державний кредити надаються підприємствам у грошовій формі, лізинговий та комерційний – у товарній. Банківський, комерційний та державний кредити погашаються у грошовій формі. У період становлення ринкових відносин можлива сплата комерційного кредиту як у товарній, так і в змішаній формах (товарній і грошовій одночасно). Лізинговий кредит може погашатися в грошовій, товарній та змішаній формах. Традиційно в країнах із розвиненою ринковою економікою факторингові та лізингові кредитні послуги підприємствам надаються переважно спеціалізованими фінансово-кредитними інститутами – факторинговими та лізинговими компаніями.

Формами забезпечення зобов’язань з повернення кредиту (забезпечений кредит) можуть бути:

• застава майна позичальника;

• гарантія або поручительство;

• переуступка на користь банку контрактів, вимог і рахунків позичальників третій особі;

• дорожні й товарні документи;

• цінні папери;

• поліси страхування життя;

• інші грошові вимоги позичальника до третьої особи. Незабезпечені (бланкові ) позики, що набули назви в банківській практиці довірчих, надаються тільки під зобов’язання позичальника погасити позичку. Ці кредити пов’язані з більшим ризиком для банку, тому потребують ретельнішої перевірки кредитоспроможності позичальника й видаються під вищий відсоток. Бланкові кредити підприємствам з 2009 р. заборонено видавати банкам, які мають збитки.

Разові – це позики, рішення про видачу яких ухвалюється банком окремо за кожною позикою на підставі заяви й інших документів клієнта. Кредити за необхідності видаються в рамках попередньо встановленого ліміту кредитування, тобто кредитування позичальника здійснюється згідно з кредитною лінією. Кредит видається, як правило, шляхом оплати з позикового рахунка розрахункових документів позичальника (платіжних доручень, чеків тощо) без узгодження з банком щоразу умов позики. Гарантовані кредити, які ще називають резервними, бувають двох видів:

1) із заздалегідь обумовленою датою видачі позики;

2) з видачею позики в міру виникнення необхідності в ній. Сутність гарантійної (резервної) кредитної операції полягає в наданні банком зобов’язання якщо буде потреба видати клієнтові позику певного розміру протягом застереженого строку (звичайно кварталу, року).

Позики з фіксованою відсотковою ставкою характерні для стабільної економіки, однак можуть видаватися на короткий строк і в умовах інфляції. З метою зменшення ризику недоодержання прибутку або запобігання збитків, особливо в умовах високих темпів інфляції й при видачі кредитів на тривалі строки банки використовують позики із плаваючою відсотковою ставкою. У цьому випадку відповідно до кредитного договору відсоткові ставки періодично переглядаються й звичайно залежать від рівня облікової ставки центрального банку й фактично складних темпів інфляції. За більшістю банківських кредитів відсоток стягується через певний час після їхньої видачі (звичайно 1 раз на місяць). Це так звані звичайні позики. На відміну від звичайних позик, надання дисконтного кредиту передбачає утримання позикового відсотка (дисконту) при його видачі. Прикладом такого кредиту є обліковий кредит (покупка банком перекладних векселів у клієнтів векселедержателів).

Строкові позики надаються банком на строк, зафіксований у кредитному договорі. До строкових належить переважна більшість банківських кредитів. Позики до запитання, або безстрокові, надаються банками на невизначений строк. Клієнт зобов’язаний повернути таку позику на першу вимогу банку. Якщо ж банк не вимагає повернення, то позика сплачується на розсуд клієнта. Простроченими вважаються позики, за якими закінчилися строки повернення, встановлені в кредитних угодах між банком і позичальником, а кошти банку не повернені. Такі позики враховуються на окремому рахунку, і за ними клієнт мусить сплачувати підвищену відсоткову плату. Відстрочені, або пролонговані – це такі позики, за якими банком перенесені строки повернення на пізніший час. Для цього необхідне обґрунтоване клопотання позичальника. Пролонгація позики оформляється додатковою кредитною угодою і супроводжується встановленням вищої відсоткової ставки.

Синдиковані кредити видаються банківським консорціумом, в якому один з банків бере на себе роль менеджера, збирає з банків – учасників необхідну для клієнта суму ресурсів, укладає із ним кредитний договір і видає суму. Провідний банк (менеджер) здійснює також розподіл відсотків. Паралельні позики припускають участь у їхньому наданні декількох банків. Тут кредит одному позичальникові видають різні банки, але на одних узгоджених умовах.

Для одержання кредитів в іноземній валюті від іноземних кредиторів підприємство повинно мати відповідний дозвіл Національного банку України. Кредит в іноземній валюті може бути використаний підприємством на фінансування капітальних вкладень, придбання устаткування, сировини, матеріалів.