8.3. Знос та амортизація основних засобів

У процесі реалізації своєї виробничої стратегії кожне підприємство, використовуючи основні засоби, має ретельно розробляти й проводити політику зносу та нарахування амортизації на основні засоби.

Розрізняють знос двох видів:

1. фізичний;

2. моральний.

Фізичний знос характеризується поступовою втратою основними засобами споживчої вартості в період експлуатації. Він залежить від багатьох факторів, до яких варто зарахувати:

• інтенсивність й умови використання основних фондів;

• кваліфікацію робітників та їх ставлення до основних фондів в процесі використання (виражається у різній якості обслуговування основних фондів та особливостях технологічних процесів, виконуваних на даних основних фондах).

За повного зносу на підприємстві замінюють основні засоби способами нового капітального будівництва або придбанням нових основних засобів. Частковий знос компенсується за рахунок капітального ремонту основних засобів.

Моральний знос – це знос основних засобів, що виникає в результаті створення нових прогресивніших та ефективніших основних засобів. Несвоєчасна зміна морально застарілих основних засобів може привести до того, що собівартість підвищиться, а якість продукції – знизиться порівняно з продукцією, яка буде виготовлена на новітніх основних засобах. Стан основних фондів характеризується сумами нарахованого зносу. Відніманням з первісної вартості основних фондів суми зносу визначається остаточна вартість основних засобів. Розмір суми, що віднімається, залежить від темпів зносу основних фондів та амортизаційної політики в Україні.

Амортизація – це процес поступового переносу вартості основних виробничих засобів і нематеріальних активів відповідно до чинних законодавчих актів на собівартість виробленої продукції. Амортизаційні відрахування входять до валових витрат, використовуваних для обчислення оподаткованого прибутку. Суми амортизаційних відрахувань використовують для фінансування витрат:

• придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, враховуючи витрати на закупівлю племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень;

• самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, ураховуючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;

• проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів;

• капітальні поліпшення землі, не пов’язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.

Не підлягають амортизації та зараховуються до складу валових витрат звітного періоду витрати платника податку:

• на придбання і відгодівлю продуктивної худоби;

• вирощування багаторічних плодоносних насаджень;

• придбання основних фондів або нематеріальних активів з метою їх подальшого продажу іншим особам чи їх використання як комплектуючих (складових частин) інших основних фондів, призначених для подальшого продажу іншим особам;

• утримання основних фондів, що знаходяться на консервації.

Не підлягають амортизації та здійснюються за рахунок відповідних джерел фінансування витрати:

• бюджетів на будівництво та утримання споруд благоустрою й житлових будинків, придбання і збереження бібліотечних і архівних фондів;

• бюджетів на будівництво та утримання автомобільних доріг спільного користування;

• на придбання та збереження Національного архівного фонду України, а також бібліотечного фонду, що формується та утримується за рахунок бюджетів, бібліотечних і архівних фондів;

• на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих фондів.

Сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного кварталу, що входить до такого звітного періоду.

Сума амортизаційних відрахувань кварталу, за яким проводяться розрахунки, визначаються шляхом застосування норм амортизації до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу.

Суми амортизаційних відрахувань вилученню до бюджету не підлягають, а також не можуть бути базою для нарахування будь-яких податків, зборів (обов’язкових платежів).

Розмір амортизаційних відрахувань визначається балансовою вартістю основних засобів і нормами цих відрахувань, крім того, розмір залежить від застосування різних методів нарахування амортизації. Підприємства також мають право використовувати метод прискореної амортизації.

Балансова вартість групи основних фондів (окремого об’єкта основних фондів групи 1) на початок кварталу визначається за формулою:

Бt = Бt–1 + Пt–1 – В t–1 – Ам t–1,

(8.20)

де Б_t – балансова вартість групи (окремого об’єкта основних фондів групи 1) на початок розрахункового кварталу, грн;

Б_t–1 – балансова вартість групи (окремого об’єкта основних фондів групи 1) на початок кварталу, що передував розрахунковому, грн;

П_t–1 – сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкцій, модернізацій та інших поліпшень основних фондів, які підлягають амортизації протягом кварталу, що передував розрахунковому, грн;

В_t–1 – сума виведених з експлуатації основних фондів (окремого об’єкта основних фондів групи 1) протягом кварталу, що передував розрахунковому, грн;

Ам_t–1 – сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у кварталі, що передував розрахунковому, грн.

Амортизація основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів) у бухгалтерському обліку нараховується підприємствами із застосуванням одного з п’яти методів, передбачених п. 26 П(С)БО 7 «Основні засоби»:

1) прямолінійний;

2) зменшення залишкової вартості;

3) прискореного зменшення залишкової вартості;

4) кумулятивний;

5) виробничий.

Крім того, підприємство має право застосовувати норми й методи амортизації основних засобів, передбачені податковим законодавством, зокрема, згідно з нормами ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». За цим законом визначається податковий метод зменшення залишкової вартості основних засобів й податковий метод прискореної амортизації основних засобів. Відповідно до ст. 8 зазначеного Закону норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (у розрахунку на податковий квартал), %:

група 1 – 2;

група 2 – 10;

група 3 – 6;

група 4 – 15.

Для різних об’єктів основних засобів підприємство може застосовувати різні методи за своїм вибором, з урахуванням очікуваного способу одержання економічних вигод від їх використання. Рішення підприємства про застосовувані методи теж фіксується в обліковій політиці.

Метод рівномірного списання ще називають прямолінійним. Він передбачає погашення вартості амортизованого об’єкта рівними частками протягом усього періоду його експлуатації, згідно з установленим нормам амортизації. За даним методом амортизація розраховується у такий спосіб:

,

(8.21)

де Ам – амортизаційна вартість, грн;

t – період експлуатації, грн;

ПВ – первісна або переоцінена вартість ОЗ, грн;

ЛВ – ліквідаційна вартість ОЗ, грн.

Згідно з Наказом «Про облікову політику підприємства» (дод. Х) суб’єкти господарювання можуть застосовувати прямолінійний метод для амортизації:

• будинків;

• комп’ютерної техніки;

• меблів та іншого офісного устаткування;

• легкового автомобіля;

• кондиціонерів;

• телефонів.

Приклад 3. Споруда куплена підприємством за 61 500 грн. Корисний строк експлуатації, передбачений технічним паспортом, становить 40 років. Визначте суму місячної амортизації за прямолінійним методом.