3. Поняття ліквідності банківських установ та її значення для стабільності банківської системи

Банківська ліквідність відіграє життєво важливу роль як у діяль­ності самих банків, так і у фінансовій системі країни. Щоденна робота з підтримування достатнього рівня ліквідності є неодмінною умовою самозбереження та виживання банку. Без ліквідності банк не може виконувати свої функції і проводити операції з обслуговування клієнтів, тому вирішення проблем ліквідності повинно мати найвищий пріоритет у роботі менеджменту банку. Фактично банківська діяльність заснована на довірі, і якщо підривається довіра до банку, то все інше руйнується дуже швидко. У випадку виникнення банківської паніки будь-який банк може збанкротувати. Такій неплатоспроможності банку допоможе протистояти висока частка ліквідних активів. Високою ліквідністю відзначаються кошти в касі банку, на рахунках в НБУ та інших банках, а також активи, що можуть бути швидко проконвертовані в готівкові чи безготівкові кошти, наприклад, боргові цінні папери із ліквідним вторинним ринком.

Ліквідність банку – це здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань, яка визначається збалансованістю між строками і сумами погашення розміщених активів та строками і сумами виконання зобов'язань банку, а також строками та сумами інших джерел і напрямів використання коштів (надання кредитів, інші витрати).

Банківська діяльність піддається ризику ліквідності – ризику недостатності надходжень грошових коштів для покриття їх відпливу, тобто ризику того, що банк не зможе розрахуватися в строк за власними зобов'язаннями у зв'язку з неможливістю за певних умов швидкої конверсії фінансових активів у платіжні засоби без суттєвих втрат.

У зв'язку з цим банки повинні постійно управляти ліквідністю, підтримуючи її на достатньому рівні для своєчасного виконання всіх прийнятих на себе зобов'язань з урахуванням їх обсягів, строковості й валюти платежів, забезпечувати потрібне співвідношення між власними та залученими коштами, формувати оптимальну структуру активів із збільшенням частки високоякісних активів з прийнятним рівнем кредитного ризику для виконання правомірних вимог вкладників, кредиторів і всіх інших клієнтів.

Щоденна робота з підтримування достатнього рівня ліквідності є неодмінною умовою самозбереження та виживання банку. Банки повинні постійно управляти ліквідністю, підтримуючи її на достатньому рівні для своєчасного виконання всіх прийнятих на себе зобов'язань з урахуванням їх обсягів, строковості й валюти платежів, забезпечувати потрібне співвідношення між власними та залученими коштами, формувати оптимальну структуру активів із збільшенням частки високоякісних активів з прийнятним рівнем кредитного ризику для виконання правомірних вимог вкладників, кредиторів і всіх інших клієнтів. Розвиток сучасних ринків та пропонованих ними фінансових інструментів значно розширює можливості банків щодо управління ліквідністю, одночасно ускладнюючи процес вибору оптимального рішення.

З метою контролю за станом ліквідності банків Національний банк установлює нормативи ліквідності: миттєвої ліквідності (Н4), поточної ліквідності (Н5) та короткострокової ліквідності (Н6).

Нормативи ліквідності є складовою економічних нормативів діяльності банків, які перевіряють здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов’язань внаслідок збалансованості строків та сум погашення розміщених активів і зобов’язань банку.

Норматив миттєвої ліквідності Н4 встановлюється з метою забезпечення своєчасного виконання банком своїх грошових зобов’язань, що обліковуються на поточних рахунках за рахунок високоліквідних активів. Високоліквідні активи (активи первинної ліквідності) повинні бути наявними у розмірі не меншому 20 % грошових зобов’язань, які обліковуються за поточними рахунками банку. Станом на 1.1.2009 р. значення Н4 вітчизняної банківської системи сягало близько 62,38 %.

Норматив поточної ліквідності Н5 встановлюється для визначення збалансованості строків і сум ліквідних активів та зобов’язань банку. Для цього вимагається наявність активів первинної та вторинної ліквідності (з терміном погашення до 31 дня) у мінімальному розмірі 40 % вимог та зобов’язань банку з кінцевим строком погашення до 31 дня включно. До активів первинної та вторинної ліквідності зараховуються, зокрема, боргові цінні папери, що рефінансуються або емітовані НБУ у різних портфелях банків, а також надані кредити зі строком погашення менше одного місяця. Значення Н5 української банківської системи на 1.1.2009 перевищувало нормативне значення та становило 75,16 %.

Норматив короткострокової ліквідності Н6 встановлюється для контролю за здатністю банку виконувати прийняті ним короткострокові (≤ 1 року) зобов’язання за рахунок ліквідних активів. Ліквідні активи терміном погашення до одного року повинні перевищувати 60 % короткострокових зобов’язань. До зазначених активів зараховуються готівкові кошти, банківські метали, кошти на кореспондентських рахунках та депозити в НБУ та інших банках, а також короткострокові кредити, надані іншим банкам. А короткострокові зобов’язання охоплюють кошти до запитання, кошти бюджету України, короткострокові кредити від НБУ та інших банків, депозити інших банків і клієнтів, короткострокові цінні папери власного боргу, а також зобов’язання і вимоги за всіма видами традиційних позабалансових інструментів тощо. В січні 2009 року значення Н6 українських банків досягло 32,99 %.