3. Механізм здійснення факторингової операції

1. Поставка товару

2. Уступка продавцем права вимоги по боргу на користь банку-фактора.

3. Виплата дострокового платежу (до 90% від суми поставленого товару) ві­дразу після поставки.

4. Оплата покупця за поставлений товар банку-фактору.

5. Виплата залишку коштів (від 10%, після оплати покупцем) за мінусом процентів, комісії та інших витрат.

Як видно зі схеми, банк відіграє вирішальну роль у проведенні факторин­гової операції. Після поставки товару продавець звертається до банку-фактору. Згідно встановленої практики факторинговий відділ купує вимоги (рахунки-фактури) на умовах негайної оплати близько 80-90% вартості поставки. Поста­чальник передає список своїх клієнтів на сьогоднішній день. Крім того він по­відомляє у якому обсязі будуть здійснюватись поставки вказаним клієнтам, а також який кредитний ліміт йому буде потрібний у відношенні до кожного клі­єнта.

Правовою основою взаємин банка-фактора з клієнтом є договір, що визначає зобов'язання і відповідальність сторін. Зокрема у ньому вказується: вид факторингу, розмір факторингового кредиту і процентна ставка за цей кредит, розмір комісійної винагороди по всіх видах комісійно-посередницьких послуг, гарантії виконання взаємних зобов'язань і матеріальна відповідальність за їхнє невиконання, порядок оформлення документів та інші умови по розсуду сторін.

Оскільки факторингові операції носять ризиковий характер, до укладання договору з клієнтом банк-фактор повинен ретельно вивчити фінансовий стан потенційного клієнта для того, щоб переконатися в його кінцевій платоспромо­жності, проаналізувати показники ліквідності балансу, склад і тривалість дебі­торської заборгованості, можливості реалізації продукції, що випускається, кон'юнктуру ринків збуту, коло покупців продукції, майбутнього клієнта і його платоспроможність і т.д. Для цього банк-фактор використовує інформацію в пресі, дані своїх агентів, матеріали вивчення платежів і кредитоспроможності банківських клієнтів, їхня бухгалтерська звітність і інша інформація. Зазначе­ний аналіз повинен бути виконаний протягом двох тижнів. У випадку позитив­ного рішення питання в укладеному договорі між клієнтом і банком-фактором звичайно передбачається гранична сума, на яку може бути виданий факторин­говий кредит або прийняті документи на інкасо. Для визначення розміру ліміту клієнт повинний представити факторинговій фірмі наявні в нього господарські договори з покупцями. Договір на факторингове обслуговування укладається, як правило, на термін не менш ніж на один рік.

Враховуючи ризиковий характер факторингових операцій, Банк-фактор, укладаючи угоди про факторингове обслуговування, має диференційовано під­ходити до їх проведення, із урахуванням вимог до ліквідності свого балансу, а також кредитоспроможності боржника.

Угода Банку-фактора про факторингове обслуговування клієнта може пе­редбачати умови які захищають інтереси сторін: відкрита або закрита угода, з правом регресу чи без нього, з попередньою оплатою або без неї, з повним або частковим обслуговуванням, тощо.

Після укладання угоди про факторингове обслуговування Банк-фактор від­криває для клієнта факторинговий рахунок, з якого оплачує на погоджених сто­ронами умовах його розрахункові документи, акцептованими платниками, і на який зараховується надходження коштів від платників на адресу клієнта.

Коли факторинговий відділ банку встановлює ліміти окремим дебіторам і поставки по ним вже здійснені, відділ негайно оплачує рахунки ще до настання строку платежу. Однак 10-20% суми вимог клієнта банк тимчасово утримує до моменту, коли покупець товару буде вважати договір з продавцем виконаним і не буде пред'являти претензій.

Якщо боржник не виплачує в строк рахунки факторингу, то виплати за замість нього проводить факторинговий відділ.