Тема 8: Операції з надання і погашення кредитів

Лекція 13 – «Етапи та умови банківського кредитування»

Обсяг – 2 години

План:

1. Етапи кредитного процесу.

2. Умови кредитної угоди.

3. Позичковий відсоток та його диференціація.

4. Контроль за використанням і погашенням кредиту.

1. Етапи кредитного процесу

Процес банківського кредитування складається з певних етапів, кожний з яких забезпечує рішення локального завдання, а разом досягається головна мета кредитних операцій – їх надійність і прибутковість для банку.

Умовно можна виділити 3 етапи банківського кредитування, кожен з яких має певні складові:

• попередній;

• поточний;

• підсумковий.

Попередній етап процесу кредитування починається з подачі кредитної заявки потенційним позичальником, яка містить:

• обґрунтоване клопотання в якому, як правило, йдеться про суму позики, строк користування нею, сутність та економічне обґрунтування заходу, що буде прокредитований та інше;

• інші матеріали, перелік яких залежить від конкретних обставин. Зокрема, якщо клієнт уперше звернувся за кредитом, до клопотання додаються установчі документи.

Клієнт, як правило, подає банку анкету позичальника, бізнес-план, техніко-економічне обґрунтування проекту, що кредитуватиметься; копії контрактів, договорів, угод та інших документів стосовно об'єкта кредитування; документи, що підтверджують забезпечення повернення кредиту; балансову та фінансову звітність.

Кредитний працівник банку проводить попередню бесіду з потенційним позичальником, ураховуючи інформацію, що є в кредитній заявці. Попередня розмова з клієнтом може виявити не тільки важливі деталі кредитної угоди, а й накреслити психологічний та професійний портрет позичальника та застрахувати кредит від ризику вже на початку угоди.

Визначення кредитоспроможності позичальника більш детально обґрунтує можливість надання банком кредиту. Кредитоспроможність позичальника означає його здатність в повному розмірі та у визначений термін розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями.

Кредитоспроможність позичальника на відміну від його платоспроможності не фіксує неплатежі за поточний період або на визначену дату, а прогнозує його платоспроможність на перспективу. Оцінюється кредитоспроможність на підставі системи показників, які відображають розміщення та джерела обігових коштів, результати господарсько-фінансової діяльності.

Вибір показників залежить від особливостей побудови балансу та інших форм звітностей клієнтів, їх галузевих особливостей, форми власності. Банк визначає кредитоспроможність позичальника, застосовуючи комплексну якісну оцінку.

Структурування кредиту – це підготовка до укладання кредитної угоди. На цьому етапі банк визначає:

• вид кредиту та термін кредитування, які залежать від того, куди будуть вкладатися кошти – у сферу обігу чи у сферу виробництва;

• суму кредиту, яка відіграє значну роль, оскільки недостатня сума не дасть можливості завершити захід, що кредитується, а надмірна сума може бути не погашена;

• способи видачі та погашення кредиту та процентів за користування ним. Це дає реальну можливість ефективно витрачати кошти, а також правильно встановити графік повернення кредиту;

• розмір процентної ставки встановлюється банком залежно від кредитного ризику та факторів, що впливають на плату за ресурси.

Закінчується попередній етап кредитування прийняттям кредитним працівником рішення про можливість надання кредиту і подачею документів до кредитного комітету банку. Рішення на видачу кредиту оформляється протоколом кредитного комітету.

Поточний етап процесу кредитування зводиться до документального оформлення кредитної угоди, надання позики та формування резерву на відшкодування можливих втрат за наданими позиками.

Кредитний договір є основним розгорнутим юридичним документом, що підтверджує права та обов'язки банку і клієнта. Уклавши кредитний договір, кредитний працівник формує кредитну справу позичальника, яка містить матеріали з надання позики та фінансово-економічну інформацію.

Надання позики відбувається з відповідного позикового рахунку за методом, що визначається кредитною угодою. Видача оформляється розпорядженням кредитного відділу операційному відділу банку.

Банківське кредитування здійснюється із застосуванням таких позикових рахунків:

• простий позиковий рахунок – може мати тільки активне (дебетове) сальдо;

• спеціальний позиковий рахунок – є формою обліку кредитів до запитання (наприклад, при кредитуванні під заставу векселів). Може мати кредитове сальдо, проте воно в той самий день має бути зараховане на поточний рахунок клієнта;

• контокорентний рахунок – це активно-пасивний рахунок, на якому обліковуються всі операції з клієнтом. На ньому відображають, за дебетом – заборгованість банку і всі платежі за дорученням клієнта, за кредитом – надходження коштів у банк від платників, у вигляді вкладів, повернення кредитів тощо. Поєднує позичковий рахунок з поточним і може мати дебетове або кредитове сальдо;

• поточний рахунок з овердрафтом – це рахунок, по якому на основі угоди між банком і клієнтом допускається перевищення суми списання з рахунку над величиною залишку коштів, що означає надання позички.

Режим рахунку визначається в кредитній угоді. У відповідності з ним сума кредиту може бути:

• перерахована на поточний (контокорентний) рахунок позичальника;

• видана готівкою з урахуванням прийнятих обмежень;

• кредитор може сплачувати витрати позичальника по кредитній угоді, поступово використовуючи визначену в угоді суму.

Підсумковий етап процесу кредитування зводиться до проведення кредитного моніторингу. Банк здійснює контролюючі функції, перевіряє цільове використання кредиту, надходження у відповідності із графіком суми боргу та плати за користування позикою, вирішує питання при несвоєчасному виконанні зобов'язань тощо.

Крім етапів, що були розглянуті вище, можна виділити окрему ланку діяльності кредитного відділу – робота з проблемними кредитами, яка зводиться не тільки до пошуку можливостей повернення прострочених позик, а й до зменшення кредитного ризику за будь-якими позиками.