3. Процес формування портфеля цінних паперів банку

Банківський портфель цінних паперів – це сукупність усіх придбаних та отриманих банком цінних паперів, право на власність, користування та розпорядження якими належить банку.

Склад і характер портфеля цінних паперів банку зумовлюється обраною банком інвестиційною політикою та метою, яку поставлено у процесі його формування й управління (максимізація прибутків, підтримка ліквідності, зниження ризику). Одночасне досягнення всіх цілей на практиці неможливе, але менеджмент банку може прийняти рішення про розподіл портфеля на кілька складових, кожна з яких служитиме досягненню пев­ної мети.

Функції портфеля цінних паперів:

• генерування доходів у вигляді процентів, дивідендів, прибутків від перепродажу та інших прямих і непрямих доходів;

• диверсифікація портфеля активів, що має на меті зниження ризиків;

• підвищення ліквідації банку;

• зниження податкових виплат;

• можливість використання як застави;

• поліпшення фінансових показників діяльності банку, оскільки цінні папери в цілому мають вищу якість порівняно з іншими активами;

• забезпечення гнучкості портфеля активів, так як за рахунок цінних паперів можлива швидка реструктуризація балансу банку;

• стабілізація доходів банку незалежно від фаз ділового циклу.

Згідно з нормативних вимогами НБУ інвестиції банку в цінні папери для їх оцінки та відображення у бухгалтерському обліку класифікуються так:

• операції з цінними паперами в торговому портфелі;

• операції з цінними паперами в портфелі на продаж;

• операції з цінними паперами в портфелі до погашення;

• інвестиції в асоційовані та дочірні компанії.

Торговий портфель формується з боргових цінних паперів та акцій, придбаних банком для отримання прибутку від короткотер­мінових коливань ринкової ціни цих інструментів. Цінні папери з торгового портфеля відображаються в балансі виключно за справедливою вартістю. Якщо справедливу вартість достовірно визначити неможливо, то такі папери переводяться до портфеля цінних паперів на продаж. Очевидно, що до банківського торгового портфеля слід включати лише ті цінні папери, які обертаються на активному та високоліквідному ринку. Цінні папери в торговому портфелі підлягають переоцінці під час кожної зміни їхньої ринкової вартості.

Портфель на продаж включає:

• боргові цінні папери з фіксованою датою погашення, які банк не має наміру тримати до настання дати погашення;

• цінні папери, які банк готовий продати у зв’язку зі зміною ринкових відсоткових ставок, виникнення потреби у ліквідних коштах, наявності альтернативних напрямів інвестування;

• акції та боргові цінні папери, за якими неможливо достовірно визначити справедливу вартість;

• фінансові інвестиції в асоційовані та дочірні компанії, які придбані та утримуються виключно для продажу протягом 12 місяців з дати придбання;

• інші цінні папери, придбані для продажу до настання дати їх погашення.

Портфель на продаж формується з цінних паперів, які банк не має наміру тримати до настання дати їх погашення, а купує на короткі строки для подальшого продажу за умови настання сприятливої ринкової кон’юнктури чи виникнення потреби у грошових коштах. Доходи банку формуються як за рахунок різниці між цінами продажу та купівлі цінних паперів (дисконтів, торговельних та комісійних доходів), так і за рахунок отриманих протягом періоду зберігання процентних чи дивідендних доходів.

Портфель до погашення формується з боргових цінних паперів з фіксованими платежами (або платежами, які можна чітко визначити) та фіксованими строками погашення, які банк має намір та здатність утримувати до строку погашення для одержання процентних доходів. Боргові цінні папери у портфелі до погашення оцінюються за собівартістю, яка включає номінальну вартість, дисконт або премію (сума збільшення чи зменшення номінальної вартості), суму накопичених процентів на дату прид­бання. Комісійні витрати та інші витрати, пов’язані з придбанням цінних паперів, теж включаються до собівартості через збільшення (зменшення) суми премії (дисконту) на дату їх придбання.

До інвестицій в асоційовані та дочірні компанії належать пайо­ві цінні папери емітентів, які відповідають визначенням асоційованої чи дочірньої компанії банку, за винятком тих цінних паперів, які придбані та утримуються банком виключно для продажу протягом 12 місяців з дати придбання.

У разі зміни намірів банку щодо придбаних цінних паперів або їх характеристик (зміни в фінансовому стані емітента, рівні ліквідності ринку тощо) цінні папери можуть переводитись з одного портфеля до іншого.

Література:

Банківські операції [Текст] : підручник. / А. М. Мороз, М. І. Савлук, М. Ф. Пуховкіна [та ін.]. – 4-те вид., без змін. – К. : КНЕУ, 2009. – 608 с. – С. 341-348.

Сковира Л. А. Банківські операції [Текст] : навчальний посібник / Л. А. Сковира. – К. : Аграрна освіта, 2010. – 371 с. – С. 216-221.

Міщенко В. І. Банківські операції [Текст] : підручник / В. І. Міщенко, Н. Г. Слав’янська, О. Г. Коренєва. – 2-ге видання, перероблене і доповнене. – К. : Знання, 2007. – 800 с. – С. 321–336.

Про цінні папери і фондовий ринок [Електронний ресурс] : закон України від 23 лютого 2006 р. № 3480-ІV // База даних «Законодавство України»офіційного веб-сайту ВРУ. – Режим доступу до бази : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3480-15&p=1326504805305459.

Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні [Електронний ресурс] : закон України від 30 жовтня 1996 року № 448/96-ВР // База даних "Законодавство України"офіційного веб-сайту Верховної Ради України. – Режим доступу до бази : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/448/96-%D0%B2%D1%80/print1325674069183342.