Тема 14: операції із забезпечення фінансової стійкості банку

Лекція 24 – «Сутність фінансової стійкості банку та способи її забезпечення»

Обсяг – 2 години

План:

1. Управління банківськими ризиками. Формування резервів для покриття можливих втрат банку від активних операцій.

2. Резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків.

3. Порядок формування і використання резервів для відшкоду­вання можливих втрат від дебіторської заборгованості комерційних банків.

1. Управління банківськими ризиками. Формування резервів для покриття можливих втрат банку від активних операцій

У процесі своєї діяльності комерційні банки несуть певні ризики у зв’язку з проведенням активних операцій. Тому з метою підвищення надійності та стабільності банківської системи, захисту кредиторів і вкладників вони формують резерви для покриття можливих втрат від проведення активних операцій.

Одним з таких резервів є резервний фонд комерційного банку. Порядок відрахувань у цей фонд та його використання встановлюються загальними зборами акціонерів банку.

Резервний фонд повинні формувати всі комерційні банки в розмірі 5 % від суми отриманого прибутку. Якщо за результатами діяльності за рік банк має збитки, вони повинні відшкодовуватися за рахунок коштів цього фонду.

Наступним видом резервів комерційного банку є резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків. Порядок формування та нормативи відрахувань до нього встановлюється Національним банком України.

Комерційні банки також формують резерви для відшкодування можливих втрат від дебіторської заборгованості. Порядок формування та використання таких резервів також регламентується Національним банком України.

Розглянемо детальніше порядок формування та використання останніх двох видів резервів.

2. Резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків

Комерційні банки формують резерв для покриття можливих збитків, що можуть бути завдані в результаті його кредитної діяльності.

Комерційні банки зобов’язані створювати резерви для від­шкодування можливих втрат за основним боргом (без процентів та комісій) за всіма видами наданих кредитів у національній та іноземній валютах, включаючи депозити, кредити іншим банкам, суб’єктам господарювання (овердрафт, враховані векселі, факторингові операції, фінансовий лізинг), надані гарантіії та поручительства.

Не створюється резерву за бюджетними кредитами, а також за кредитами та депозитами між установами в системі одного комерційного банку.

Резерв використовується на покриття безнадійної заборгованості, яка виникла від кредитної діяльності банку. Розмір резерву визначається відповідно до загальної суми всіх кредитів, класифікованих за ступенем ризику і з урахуванням коефіцієнтів ризику.

Резерв поділяється на резерв під стандартну та нестандартну кредитну заборгованість.

Нестандартна кредитна заборгованість включає в себе кредити під контролем, субстандартні, сумнівні, безнадійні кредити.

Комерційний банк зобов’язаний щоквартально уточнювати загальний обсяг резерву відповідно до сум фактичної кредитної і депозитної заборгованості за станом за останній робочий день звітного кварталу за групами ризику. Бухгалтерські проводки у зв’язку зі зміною розміру резерву за попередній період комерцій­ний банк зобов’язаний здійснювати до кінця кварталу, наступного за звітним.

Кошти резерву під стандартну кредитну заборгованість враховуються комерційним банком при розрахунку розміру капіталу та відповідних економічних нормативів, установлених Національним банком України.

Визначаючи розмір резерву, комерційні банки здійснюють класифікацію виданих кредитів і депозитів та оцінку кредитних ризиків з урахуванням таких чинників:

• фінансового стану позичальника;

• погашення позичальником кредитної заборгованості за основним боргом та процентів за нею.

Критерії оцінки фінансового стану клієнтів-позичальників уста­новлюються кожним комерційним банком самостійно з урахуванням вимог Положення про резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків та рекомендацій Національного банку України. Ці критерії мають бути ґрунтовними і технічно виваженими і здійснюватися на основі аналізу балансів у часі та звітів про фінансові результати діяльності клієнтів-пози­чальників.

Методика здійснення оцінки фінансового стану позичальника регламентується окремим положенням, затвердженим правлінням комерційного банку.

Комерційний банк здійснює оцінку фінансового стану позичальника і перспективи повернення кредитів та депозитів перед наданням йому кредиту чи депозиту, а в подальшому – щоквартально.

Для здійснення оцінки фінансового стану позичальника – юридичної особи комерційний банк має враховувати такі економічні показники його діяльності:

• обсяг реалізації;

• прибутки та збитки;

• рентабельність;

• ліквідність;

• грошові потоки (рух коштів на рахунках позичальника);

• склад та динаміка дебіторсько-кредиторської заборгованості;

• собівартість продукції.

Також мають бути враховані чинники суб’єктивного характеру:

• ефективність управління позичальника;

• ринкова позиція позичальника і його залежність від цикліч­них та структурних змін в економіці та галузі;

• наявність державних замовлень та державна підтримка позичальника тощо;

• погашення кредитної заборгованості позичальником у минулому;

• професіоналізм керівництва.

Комерційний банк використовує для оцінки фінансового стану позичальника – юридичної особи коефіцієнти (теоретичні значення їх є орієнтовними) загальної ліквідності, абсолютної (термінової) ліквідності, автономності, маневреності власних коштів.

Згідно з оцінкою фінансового стану позичальника та перспектив його розвитку кредити класифікують за такими категоріями:

• клас «А» – фінансова діяльність дуже добра і дає змогу погашати основну суму кредиту та відсотків за нею у встановлені строки. Одночасно можна зробити висновок, що фінансова діяльність і надалі здійснюватиметься на такому самому високому рівні;

• клас «Б» – фінансова діяльність добра або дуже добра, але немає можливості підтримувати її на цьому рівні протягом тривалого часу;

• клас «В» – фінансова діяльність задовільна, але спостеріга­ється чітка тенденція до погіршення;

• клас «Г» – фінансова діяльність погана і спостерігається її чітка циклічність протягом коротких періодів часу;

• клас «Д» – фінансова діяльність свідчить про збитки і очевидно, що ні основна сума кредиту, ні відсотки за нею не можуть бути сплачені.

Погашення позичальником кредитної заборгованості за основним боргом та процентів за нею є:

• добрим – якщо заборгованість за кредитом та відсотки за ним сплачуються у встановлені строки та за кредитом, пролонгованим один раз на строк не більше 90 днів;

• слабким – якщо прострочена заборгованість за кредитом та відсотки за ним становлять не більше 90 днів чи заборгованість за кредитом, пролонгованим на строк понад 90 днів, якщо відсотки сплачуються;

• недостатнім – якщо прострочена заборгованість за кредитом та відсотки за ним становлять понад 90 днів чи заборгованість за пролонгованим кредитом понад 90 днів та відсотки не сплачуються.

При визначенні розміру резерву сума заборгованості за кожним позичальником окремо зменшується на вартість:

• гарантій (гарантій Кабінету Міністрів України; гарантій іноземних банків, що мають високий рейтинг надійності);

• застави (грошових вкладів і депозитів позичальника, які роз­міщені у банку, що надає кредити; майна та майнових прав позичальника).

Вартість майна та майнових прав позичальника, оформлених під заставу, визначається комерційним банком при кредитуванні за реальною (ринковою) вартістю з урахуванням практичної складності при реалізації майна у разі невиконання позичальником своїх зобов’язань. Застава оформляється договором застави відповідно до Закону України «Про заставу».

У резерв за кредитами, класифікованими як «стандартні», вартість заставленого майна (майнових прав) позичальника (за винятком державних цінних паперів) включається у розмірі не більше 50% вартості, визначеної договором застави. У резерві за кредитами, що належать до груп «під контролем», «субстандартні», «сумнівні», вартість заставленого майна (майнових прав) позичальника з 1 квітня 2000 р. не враховується.

До розміру резерву за кредитами, наданими під заставу державних цінних паперів, включається вартість застави, визначеної договором застави, але не більше реальної (ринкової) вартості. Враховуючи зміни кон’юнктури ринку, комерційний банк зобов’язаний щоквартально, а також при кожній пролонгації кредитного договору переглядати вартість заставленого майна, визначеної договором застави.

Якщо комерційні банки не переглядають вартість заставленого майна відповідно до встановлених строків, резерв формується на всю суму основного боргу за кредитами, незалежно від наявності застави.

Відповідно до перелічених вище критеріїв кредитний портфель банків класифікується за такими групами:

Фінансовий стан	Погашення заборгованості
	Добре	Слабке	Недостатнє
А	Стандартний	Під контролем	Субстандартний
Б	Під контролем	Субстандартний	Сумнівний
В	Субстандартний	Сумнівний	Безнадійний
Г	Сумнівний	Безнадійний	Безнадійний
Д	Безнадійний	Безнадійний	Безнадійний

При класифікації кредитного портфеля за ступенями ризику і віднесенні до груп, за якими обчислюється резерв за врахованими векселями, факторингом, гарантіями, враховується тільки строк погашення позичальником простроченої заборгованості, а саме:

• стандартна – заборгованість, за якою строк погашення чи повернення, передбачений договірними умовами, ще не настав;

• сумнівна – заборгованість за опротестованими векселями з терміном прострочки не більше 30 днів; заборгованість за факторинговими операціями (за основним боргом чи черговим платежем ) та за виконаними (сплаченими) гарантіями банком становить не більше 90 днів після настання строку платежу, передбаченого договірними умовами;

• безнадійна – заборгованість за опротестованими векселями з терміном прострочки понад 30 днів; заборгованість за факторинговими операціями (основним боргом чи черговим платежем) та за гарантіями, виконаними (сплаченими) банком, за якими клієнт не виконав своїх зобов’язань зі строком понад 90 днів після настання строку платежу, передбаченого договірними умовами.

На підставі класифікації позик комерційний банк створює резерв щодо кожної групи кредитів.

Резерв має бути сформований у повному обсязі відповідно до сум фактичної кредитної заборгованості за групами ризику та встановленого рівня резерву.

Групи кредитів	Рівень резерву (ступінь ризику)
Стандартні	2 %
Під контролем	5 %
Субстандартні	20 %
Сумнівні	50 %
Безнадійні	100 %

Комерційні банки формують резерв під заборгованість за стандартними кредитами у повному розмірі щоквартально за рахунок прибутку минулого року. Комерційний банк формує за кредитами, що належать до категорій «під контролем», «субстандартні», «сумнівні», «безнадійні», резерв під нестандартну заборгованість у повному обсязі за рахунок відрахувань.

Резерв формується як головним банком, так і його філіями. Резерв під стандартну заборгованість обліковується на балансі головного банку, резерв під нестандартну заборгованість – на балансі установ банку, які зареєстровані як платники податку. За повноту формування резервів відповідальність несе головний банк (юридична особа).

Комерційні банки використовують резерви на погашення безнадійної кредитної заборгованості за основним боргом, яка обліковується на балансових рахунках як сумнівна заборгованість.

Безнадійна кредитна заборгованість відшкодовується комерційними банками за рахунок резерву під нестандартну заборгованість.

Якщо опротестований у неплатежі вексель залишається непогашеним протягом 30 календарних днів із дня його опротестування і векселеодержувач порушив справу щодо банкрутства векселедавця в Арбітражному суді, безнадійна заборгованість за кредитними угодами списується за рахунок резерву під нестандартну заборгованість.

Безнадійна заборгованість позичальника, визнаного банкрутом у встановленому законодавством порядку, списується за рахунок резерву під нестандартну заборгованість комерційного банку після прийняття Арбітражним судом рішення про визнання позичальника банкрутом.

Кошти, отримані комерційним банком унаслідок завершення ліквідаційної процедури та реалізації майна позичальника, включаються до його валових доходів у період їх надходження.

Якщо комерційний банк надає кредит позичальнику, проти якого порушено справу про банкрутство до часу укладення кредитної угоди, а інформація про порушення цієї справи була оприлюднена (за винятком випадків надання кредитів у межах процедури санації позичальника під заставу корпоративних прав), безнадійна заборгованість за кредитом погашається за рахунок резерву під стандартну заборгованість комерційного банку.

Заборгованість, яка забезпечена заставою, погашається у порядку, передбаченому Законом України «Про заставу».

Якщо частина кредитної заборгованості залишилась непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних комерційним банком від реалізації майна позичальника, переданого у заставу, та за умови, що інші юридичні дії комерційного банку щодо примусового стягнення іншого майна позичальника не призвели до повного її покриття, ця частина заборгованості списується за рахунок резерву під нестандартну заборгованість. Реалізація майна, переданого у заставу, здійсню­ється з аукціонів, публічних торгів, якщо інше не передбачено договором, у порядку, визначеному чинним законодавством України.

Безнадійна заборгованість, яка виникла внаслідок неспроможності позичальника погасити заборгованість у зв’язку з дією обставин непереборної сили (форс-мажор), списується за рахунок резерву під нестандартну заборгованість за умови наявності будь-якого з нижче зазначених документів:

• підтвердження Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України або підтвердження уповноважених органів іншої держави, легалізованих консульськими установами України, у разі настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території такої держави;

• рішення Президента України про запровадження надзвичайної екологічної ситуації в окремих місцевостях України, затверджене Верховною Радою України, або рішення Кабінету Міністрів України про визнання окремих місцевостей України потерпілими від повені, посухи, пожежі та інших видів стихійного лиха, включаючи рішення про визнання окремих місцевостей потерпілими від несприятливих погодних умов, які спричинили втрату врожаю сільськогосподарських культур в обсягах, що перевищують 30% від середнього врожаю за попередні п’ять календарних років.

Якщо заборгованість погашена за рахунок резерву під нестандартну заборгованість, а за висновком компетентного органу обставини непереборної сили мають тимчасовий характер і не впливають на спроможність позичальника сплатити кредитну заборгованість після її закінчення, комерційний банк зобов’язаний висунути претензії позичальнику щодо сплати зазначеної заборгованості протягом 30 календарних днів після закінчення дії таких обставин непереборної сили.

Доходи комерційного банку збільшуються на суму зазначеної заборгованості, і відновлюється резерв під нестандартну заборгованість, якщо позичальник не погасив зазначеної заборгованості, а комерційний банк не подав позову до суду (Арбітражного суду) щодо стягнення такої заборгованості протягом строків, визначених законодавством України.

Кредитна заборгованість за такими кредитами списується за рахунок резерву під стандартну заборгованість.

Прострочена заборгованість підприємств, організацій і установ, на майно яких не може бути накладено стягнення (або тих, що не підлягають приватизації), згідно з чинним законодавством України списується за рахунок резерву під нестандартну заборгованість комерційного банку, якщо протягом 30 календарних днів із часу виникнення прострочення зазначена заборгованість не була відшкодо­вана коштами державного або відповідних місцевих бюджетів або компенсована будь-яким іншим способом. При цьому комерційні банки у строки, передбачені чинним законодавством України, зобов’язані звернутися до Арбітражного суду з позовом щодо від­шкодування збитків, отриманих у зв’язку з таким кредитуванням.

Якщо комерційний банк не звернувся до Арбітражного суду протягом визначених чинним законодавством України строків, або коли Арбітражний суд не задовольнив позов, комерційний банк списує заборгованість за рахунок резерву під стандартну заборгованість.

Прострочена заборгованість фізичних осіб, визнаних у судовому порядку безвісно відсутніми або померлими, списується за рахунок резерву під нестандартну заборгованість комерційного банку за умо­ви, що рішення суду про визнання фізичних осіб безвісно відсутніми або померлими було прийнято пізніше дати укладення кредитної угоди. При цьому комерційні банки мають вжити відповідних юридичних заходів щодо стягнення безнадійної заборгованості зі спадку такої фізичної особи у межах та за процедурою, визнаною чинним законодавством України.

Прострочена заборгованість фізичних осіб, щодо яких органами слідства оголошено розшук у порядку, передбаченому Кримінально-процесуальним кодексом України, списується за рахунок резерву під нестандартну заборгованість у разі, якщо протягом 180 календарних днів із дня оголошення розшуку місце перебування такої фі­зичної особи не встановлено.

Прострочена заборгованість юридичних осіб, щодо керівників яких органами слідства оголошено розшук у порядку, передбаченому статтями Кримінально-процесуального кодексу України, списується за рахунок резерву під нестандартну заборгованість, якщо протягом 180 календарних днів із дня оголошення розшуку місце перебування цих осіб не встановлено.

Прострочена заборгованість за договорами або їх частинами, визнаними у судовому порядку недійсними з вини позичальника, списується за рахунок резерву під нестандартну заборгованість комер­ційного банку, якщо позичальник не погашає заборгованість за зазначеними договорами протягом 30 календарних днів із дня прийняття рішення суду (Арбітражного суду) про визнання договорів або їх частин недійсними.

Якщо судами вищої інстанції приймаються рішення про скасування рішень судів нижчої інстанції щодо визнання договорів не­дійсними з вини позичальника і комерційний банк не оскаржує такі рішення у строки, передбачені чинним законодавством України, він збільшує свій валовий дохід на суму кредитної заборгованості, попередньо включеної до валових витрат або списаної за рахунок резерву під нестандартну заборгованість.

Кредитна заборгованість за такими кредитами списується за рахунок резерву під стандартну заборгованість.

Прострочена заборгованість за договорами або їх частинами, визнаними у судовому порядку недійсними з вини комерційного банку або з вини обох сторін, погашається за рахунок повернення позичальником суми кредитної заборгованості, а в разі її неповернення – протягом 30 календарних днів за рахунок резерву під стандартну заборгованість.

Комерційний банк може самостійно здійснити списання безнадійної заборгованості за рахунок резерву під стандартну заборгованість відповідно до рішення правління банку (за наявності оформленого у встановленому порядку протоколу засідання), але не пізніше останнього робочого дня поточного року, в якому кредитна заборгованість визнана безнадійною.

Списання безнадійної кредитної заборгованості за рахунок резерву під нестандартну заборгованість, сформованого за рахунок збільшен­ня витрат, здійснюється за рішенням правління комерційного банку за умови виконання вимог чинного законодавства України.

Комерційний банк збільшує дохід на суму компенсації, одержаної від позичальника, якщо позичальник повністю або частково погашає кредитну заборгованість, попередньо списану комерційним банком за рахунок резервів, а в наступному періоді відбулося повернення заборгованості за кредитом.

Сплачені проценти за повернений кредит зараховуються у непередбачені доходи комерційного банку.

За недостатності коштів загального резерву для погашення кредитної заборгованості у випадках, передбачених цим Положенням, комерційний банк покриває отримані у звітному році збитки від кредитної діяльності за рахунок зменшення своїх фондів, нерозподіленого прибутку минулого року, які направляються на створення додаткового резерву.

Комерційні банки зобов’язані за станом на перше число кварталу розглядати кредитний портфель з метою оцінки кредитних ризиків. Вони створюють кредитні комітети (у філіях та відділеннях – кредитні комісії), на яких розглядається інформація щодо оцінки кредитних портфелів і формування резервів.

Банківський нагляд Національного банку України постійно здійснює перевірки звітності комерційних банків та їх установ щодо правильності класифікації ними своїх кредитних портфелів та дотримання порядку створення і використання резерву. У разі виявлення розбіжностей між даними комерційного банку і даними бан­ківського нагляду Національного банку України комерційний банк зобов’язаний виправити відповідну звітність і за необхідності скоригувати розмір резерву на різницю, виявлену під час перевірки.

При недостатності коштів для формування резерву комерційного банку або порушення порядку його створення і використання до банку застосовуються санкції відповідно до статті 48 Закону України «Про банки і банківську діяльність».