4. Достатність капіталу банку

Проблемі достатності капіталу завжди приділялося багато уваги, оскільки власні кошти банку – це важливе джерело для покриття можливих претензій у разі бан­крутства банку і джерело фінансування розвитку банків­ських операцій.

Достатність капіталу банків – це здатність банку покривати свої зобов'язання без враху­вання ризикованості операцій.

Питання методології оцінки банківського капіталу стало предметом дискусій у міжнародних фінансових організаціях. 10 грудня 1987 року Банк міжнародних розрахунків у м. Базєлі затвердив основні критерії і стандарти оцінки банківського капіталу. Достатність капіталу комерційних банків України відповідає вимогам Базельської угоди і регулюється такими нормативами:

• мінімального розміру регулятивного капіталу (Н1);

• адекватності регулятивного капіталу/платоспроможності (Н2);

• співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів (Н3).

Регулятивний капітал є одним з найважливіших показників діяльності банків, основним призначенням якого є покриття негативних наслідків різноманітних ризиків, які банки беруть на себе в процесі своєї діяльності, та забезпечення захисту вкладів, фінансової стійкості й стабільної діяльності банків.

Регулятивний капітал банку складається з основного (1-го рівня) капіталу та додаткового (2-го рівня) капіталу за мінусом відвернень.

Основний капітал уважається незмінним і таким, що не підлягає передаванню, перерозподілу та повинен повністю покривати поточні збитки. Додатковий капітал має менш постійний характер та його розмір піддається змінам.

Основний капітал (капітал 1-го рівня) складається з таких елементів:

а) фактично сплачений зареєстрований статутний капітал.

За підсумками року на основі фінансової звітності розмір статутного капіталу коригується на індекс девальвації чи ревальвації гривні за рахунок і в межах валових доходів або валових витрат банку відповідно до методики, визначеної Національним банком.

б) розкриті резерви, що створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку (резерви, що оприлюднені банком у фінансовій звітності):

• дивіденди, що направлені на збільшення статутного капіталу;

• емісійні різниці;

• резервні фонди, що створюються згідно із законами України;

• загальні резерви, що створюються під невизначений ризик при проведенні банківських операцій.

Ці складові частини включаються до капіталу 1-го рівня лише за умови, що вони відповідають таким критеріям:

• відрахування до резервів і фондів здійснено з прибутку після оподаткування або з прибутку до оподаткування, скоригованого на всі потенційні податкові зобов'язання;

• призначення резервів та фондів і рух коштів по цих резервах і фондах окремо розкрито в оприлюднених звітах банку;

• фонди мають бути в розпорядженні банку з метою необмеженого і негайного їх використання для покриття збитків;

• будь-яке покриття збитків за рахунок резервів та фондів проводиться лише через рахунок прибутків та збитків.

Загальний розмір основного капіталу визначається з урахуванням розміру очікуваних (можливих) збитків за невиконаними зобов'язаннями контрагентів та зменшується на суму:

• недосформованих резервів під можливі збитки за операціями;

• нематеріальних активів за мінусом суми зносу;

• капітальних вкладень у нематеріальні активи;

• збитків минулих років і збитків минулих років, що очікують затвердження;

• збитків поточного року.

Додатковий капітал (капітал 2-го рівня) складається з таких елементів:

а) резерви під стандартну заборгованість інших банків;

б) резерви під стандартну заборгованість клієнтів за кредитними операціями банків;

в) сума збільшення (за результатами переоцінки) вартості основних засобів, які належать до нерухомого майна;

г) результат поточного року (прибуток), що зменшений на суму доходів, неотриманих понад 30 днів з дати їх нарахування;

ґ) нерозподілений прибуток минулих років;

д) прибуток звітного року, що очікує затвердження.

ж) субординований борг, що враховується до капіталу (субординований капітал);

Субординований капітал включає кошти, що залучені від юридичних осіб-резидентів і нерезидентів, як у національній, так і в іноземній валюті на умовах субординованого боргу.

Субординований борг – це звичайні незабезпечені боргові капітальні інструменти (складові елементи капіталу), які відповідно до угоди не можуть бути взяті з банку раніше п'яти років, а у випадку банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій усіх інших кредиторів. При цьому сума таких коштів, уключених до капіталу, не може перевищувати 50 відсотків розміру основного капіталу з щорічним зменшенням на 20 відсотків від його первинної вартості протягом п'яти останніх років дії угоди.

При розрахунку загальної суми регулятивного капіталу загальний розмір додаткового капіталу не може бути більше ніж 100 відсотків основного капіталу.

Для визначення розміру регулятивного капіталу банку загальний розмір капіталу 1-го і 2-го рівнів додатково зменшується на:

а) балансову вартість акцій та інших цінних паперів з нефіксованим прибутком, що випущені банками, у торговому портфелі банку та у портфелі банку на продаж;

б) балансову вартість інвестицій в асоційовані та дочірні компанії, а також балансову вартість вкладень у капітал інших установ у розмірі 10 і більше відсотків їх статутного капіталу;

в) балансову вартість акцій (паїв) власної емісії, що прийняті в забезпечення наданих банком кредитів (інших вкладень);

г) суму перевищення загальної суми операцій, що здійснені щодо одного контрагента (інсайдера), над установленим нормативним значенням нормативу максимального розміру ризику на одного контрагента (інсайдера);

ґ) суму операцій, що здійснені з інсайдерами (пов'язаними особами) на сприятливіших за звичайні умовах;

д) суму коштів, що вкладені в інші банки на умовах субординованого боргу;

ж) балансову вартість позалістингових цінних паперів, цінних паперів, що не перебувають в обігу на фондових біржах, цінних паперів недиверсифікованих інвестиційних фондів у торговому портфелі банку;

Відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» з метою забезпечення економічних умов стійкого функціонування банківської системи та захисту інтересів вкладників і кредиторів комерційних банків Національний банк України встановлює для всіх комерційних банків обов’язкові економічні нормативи, особливе місце серед яких займають нормативи капіталу.