Тема 3: формування ресурсів комерційного банку

Лекція 4 – «Значення та порядок формування власного капіталу комерційного банку»

Обсяг – 2 години

План:

1. Склад і структура банківських ресурсів. Види пасивних операцій комерційного банку.

2. Власний капітал банку та його функції, місце власного капіталу в ресурсній базі банку.

3. Склад та структура банківського капіталу, порядок його формування та напрями його використання.

4. Достатність капіталу банку.

1. Склад і структура банківських ресурсів, види пасивних операцій комерційного банку

Реалізація комерційними банками своїх функцій передбачає наявність в їхньому розпорядженні певних ресурсів, які слугують необхідною грошовою основою для здійснення відповідних банківських операцій. У ринкових умовах господарювання саме обсяг і якість ресурсів, якими володіють банки, визначають головні сфери й напрямки їхньої діяльності, склад клієнтури та рівень одержуваних доходів. З огляду на це питання формування ресурсної бази банку, оптимізації її структури і забезпечення стабільності набувають особливо важливого значення для ефективної організації роботи банківських установ.

Ресурси комерційного банку – це сукупність грошових коштів, які перебувають у розпорядженні банку і використовуються ним для здійснення кредитних, інвестиційних та інших активних операцій.

Щодо джерел створення ресурси комерційних банків поділяються на власні, залучені і запозичені. До складу власних ресурсів входять кошти фондів комерційного банку, утворених при його створенні за рахунок коштів фундаторів (акціонерів), а згодом за рахунок відрахувань від прибутку і за необхідності додаткового випуску акцій. До них належить також нерозподілений прибуток комерційного банку. Комерційний банк має можливість залучати кошти підприємств, організацій, установ і населення. Частину притягнутих ресурсів він мобілізує за власною ініціативою, для чого як позичальник виходить на грошовий ринок. Для оперативного задоволення своїх потреб у додаткових ресурсах комерційний банк звертається до інших комерційних банків, Національного банку України або здійснює емісію визначених цінних паперів. Суть цієї операції полягає у мобілізації комерційними банками коштів, замість видачі кредиторам визначених цінних паперів. Іншу частину залучених ресурсів комерційний банк мобілізує за допомогою того, що клієнти самі пропонують йому свої кошти з метою забезпечення їхньої частки в одержанні прибутку.

Залежно від місця мобілізації банківських ресурсів їх поділяють на ті, які мобілізуються самим комерційним банком, і ті, які придбані в інших банків. На місці комерційними банками мобілізується велика частина ресурсів, наприклад, внески громадян та депозити підприємств і організацій. Для оперативного задоволення додаткових потреб у коштах комерційні банки залучають ресурси, мобілізовані іншими банками.

Ресурси комерційного банку розрізняють також за можливістю прогнозування їхнього розміру. При цьому виділяють ресурси, щопіддаються прямому і непрямому прогнозуванню. До ресурсів прямого прогнозування належать фонди банку й нерозподіленого прибутку. Непрямому прогнозуванню підлягають кошти в розрахунках, залишки тимчасово вільних коштів на розрахункових рахунках підприємств і організацій, деякі інші джерела банківських ресурсів.

Залежно від часу використання банківські ресурси поділяють на постійні і тимчасові. Постійні – це кошти, чия динаміка або оборотність комерційним банком може бути прогнозована й використана для здійснення активних операцій. Тимчасові банківські ресурси формують кошти, які утворюються періодично в результаті здійснення деяких банківських операцій і динаміку яких важко спрогнозувати.

Структура ресурсів окремих комерційних банків є індивідуальною і залежить від ступеня їхньої спеціалізації, особливостей їхньої діяльності, стану ринку кредитних ресурсів та інших факторів. Так, універсальні комерційні банки, які здійснюють переважно операції з короткострокового кредитування, як основний вид залучених ресурсів використовують короткотермінові депозити, а іпотечні банки, які займаються довгостроковим кредитуванням під заставу нерухомості, мобілізують кошти шляхом випуску та реалізації довгострокових зобов’язань (іпотечних облігацій). Структура банківського капіталу не є сталою за якісним складом і змінюється протягом року залежно від багатьох чинників, зокрема від якості активів, використання прибутку, політики банку щодо забезпечення приросту капітальної бази тощо.