- •1 СаидовА. X. Сравнительное правоведение (основные правовые системы современности). - м.: Юристъ, 2000. - с. 19-20.
- •1 Марченко м. Н. Сравнительное правоведение: Общая часть. -
- •2 Лисенко о. М. Порівняльне правознавство як наука та його місце в системі юридичних наук: Автореф. Дис.... Канд. Юрид. Наук: 12.00.01 / Київ. Нац. Ун-т. - к., 2001. - с. 6.
- •§ 2. Виникнення порівняльного правознавства
- •1 Сабо и. Теоретические проблемы сравнительного правоведения // Сравнительное правоведение: Сб. Статей. - м.: Прогресс, 1978. -
- •1 Давид р., Жоффре-Спинози к. Основные правовые системы современности: Пер. С франц. — м.: Междунар. Отношения, 1996. — с. 7.
- •2 СаидовА. X. Вказ. Праця. - с. 22.
- •2 Там само. - с. 14.
- •§ 3. Предмет і метод порівняльного правознавства
- •1 Така періодизація запропонована о. М. Лисенко. Див.: Лисенко о. М. Вказ. Праця. — с. 6—7.
- •1 СаидовА. X. Вказ. Праця. - с. 40.
- •1 Сырых в. М. Логические основания общей теории права: в 2 т. — м.: Юрид. Дом «Юстицинформ», 2000. —1.1: Элементный состав. -с. 408.
- •§ 4. Об'єкти порівняльного правознавства
- •1 Лисенко о. М. Вказ. Праця. — с. 15.
- •1 Осакве к. Сравнительное правоведение в схемах и определениях: Общая и Особенная части. — м.: Дело, 2000. - с. 13.
- •§ 5. Функції порівняльного правознавства
- •1 При викладенні цього питання за основу взятий перелік об'єктів, запропонований ю. О. Тихомировим. Див.: Тихомиров ю. А. Курс сравнительного правоведения. — м.: Норма, 1996. — с. 42—48.
- •§ 6. Місце порівняльного правознавства в системі юридичних наук
- •1 Тилле а. А. Социалистическое сравнительное правоведение. — м.: Юрид. Лит., 1975. - с. 12.
- •§ 7. Значення порівняльного правознавства
- •1 Цвайгерт к., Кетц X. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права: Пер. С нем. - в 2 т. - м.: Междунар. Отношения, 2000. - т. 1: Основы. - с. 15.
- •2 Див., напр.: КохХ., Магнус у., Винклер фон Моренфельс п. Международное частное право и сравнительное правоведение: Пер. С нем.— м.: Междунар. Отношения, 2001.— 480 с.
- •§8. Види досліджень у порівняльному правознавстві
- •§ 8. Види досліджень у порівняльному правознавстві
- •1 При викладенні класифікацій ми візьмемо за основу підхід, запропонований професором Саідовим. Див.: СаидовА. X. Вказ. Праця. -с. 45-53.
- •£ 8. Види досліджень у порівняльному правознавстві
- •1 Ансель м. Методологические проблемы сравнительного права // Очерки сравнительного права. - м.: Прогресс, 1981. - с. 46.
- •Розділ 2
- •§ 1. Поняття і структура правової системи
- •1 Харитонова о. І., Харитонов є. О. Порівняльне право Європи: Основи порівняльного правознавства. Європейські традиції — X • Одіссей, 2002. - с. 24.
- •1 СаидовА. X. Вказ. Праця. - с. 117.
- •§ 2. Поняття «правова сім'я»
- •1 Ансель м. Вказ. Праця. — с. 47.
- •2 Бержель ж.-л. Общая теория права: Пер. С франц. — m.: Nota Вепе, 2000. - с. 236.
- •§ 3. Критерії класифікації правових систем
- •1 СаидовА. X. Вказ. Праця. - с. 119-120.
- •1 СаидовА. X. Вказ. Праця. — с. 121.
- •1 Марченко м. Н. Вказ. Праця. — с. 254.
- •1 Марченко м. Н. Вказ. Праця. — с. 260—262.
- •2 Кнапп в. Крупные системы права в современном мире // Сравнительное правоведение: Сб. Статей. — м.: Прогресе, 1978. — с. 212.
- •§ 4. Місце правової системи України серед правових систем світу
- •1 Осакве к. Вказ. Праця. — с. 32.
- •1 Синюков в. Н. Российская правовая система. Введение в общую теорию. — Саратов: Полиграфист, 1994. — с. 176.
- •1 Оборотов ю. М. Традиції та новації в правовому розвитку: загальнотеоретичні аспекти: Автореф. Дис.... Д-ра юрид. Наук: 12.00.01 / Одес. Нац. Юрид. Акад. — Одеса, 2003. — с. 23.
- •Загальна характеристика романо-германської правової сім'ї
- •§ 1. Особливості романо-германської правової сім'ї
- •1 Давид р., Жоффре-Спинози к. Вказ. Праця. - с. 29.
- •§ 2. Основні етапи розвитку романо-германської правової сім'ї
- •1 Берман г. Дж. Западная традиция права: эпоха формирования: Пер. С англ. - м.: Изд-во мгу: Инфра-м-Норма, 1998. - с. 79.
- •2 СебайнДж. Г., Торсон т. Л. Історія політичної думки: Пер. З англ. - к.: Основи, 1997. - с. 197.
- •1 Покровский и. А. Основные проблемы гражданского права. -м.: Статут, 1999. - с. 51—52.
- •1 Марченко м. Н. Вказ. Праця. - с. 274.
- •§ 3. Роль науки (університетів) у розвитку романо-германського права
- •1 Берман г.Дж. Вказ. Праця. - с. 124.
- •1 Уперше під цією назвою Звід Юстиніана був виданий у 1583 році французьким юристом д. Готофредом. Назва дана за аналогією зі Зводом канонічного права (Corpus Juris Canonici).
- •1 История политических и правовых учений. Средние века и Возрождение / Отв. Ред. В. С. Нерсесянц. - м.: Наука, 1986. - с. 55.
- •2 Берман г. Дж. Вказ. Праця. — с. 127.
- •1 Аннерс 3. Вказ. Праця. — с. 161—162.
- •§ 4. Зв'язок романо-германської правової сім'ї з римським правом
- •1 Давид р., Жоффре-Спинози к. Вказ. Праця. — с. 37—38.
- •2 Покровский и. А. Основные проблемы гражданского права. — с. 65.
- •1 Берман г.Дж. Вказ. Праця. — с. 161—163. З* 67
- •1 Покровский и. А. История римского права. - с. 265-272.
- •1 Энгельс ф. Введение к английскому изданию «Развитие социализма от утопии к науке» // Маркс к., Энгельс ф. Соч. - т. 22. - с. 312.
- •2 Зеккер ф. Ю. Общие основы частного права// Проблемы гражданского и предпринимательского права Германии: Пер. С нем. - м : бек, 2001.-с. 15.
- •§ 5. Вплив канонічного права на формування романо-германського права
- •§ 6. Поділ романо-германського права на публічне і приватне право
- •1 Алексеев с. С. Вказ. Праця. - с. 163.
- •Джерела права романо-германської правової сім'ї
- •§ 1. Норми права в романо-германській сім'ї
- •1 БержельЖ.-д. Вказ. Праця. — с. 90.
- •2 Давид р., Жоффре-Спинози к. Вказ. Праця. — с. 70.
- •3 Жалинский а., Рерихт а. Введение в немецкое право. — м.: Спарк, 2001. - с. 23.
- •§ 2. Джерела права в романо-германській сім'ї, їх види
- •§ 3. Нормативно-правові акти в романо-германській сім'ї
- •1 БержельЖ.-д. Вказ. Праця. — с. 111.
- •2 Детальніше про особливості закону в сім'ї романо-германського права див. § 4 цього розділу.
- •3 Зіллер ж. Політико-адміністративні системи країн єс. Порівняльний аналіз: Пер. З франц. — к.: Основи, 1996. — с. 234.
- •§ 4. Закон як джерело права в романо-германській сім'ї
- •1 Малиновский а. А. Сравнительное правоведение в сфере уголовного права. — м.: Междунар. Отношения, 2002. — с. 24.
- •1 Хессе к. Основы конституционного права фрг: Пер. С нем. — м.: Юрид. Лит., 1981. - с. 28.
- •§ 5. Загальні принципи в романо-германській правовій сім'ї
- •1 БержельЖ.-л. Вказ. Праця. - с. 167.
- •2 Хартли т. К. Основы права Европейского сообщества: Пер. С англ. - м.: Закон и право, юнити, 1998. - с. 143, 145.
- •Владний характер, суворість і обов'язковість їх застосування.
- •1 Бержель ж.-л. Вказ. Праця. — с. 166.
- •4 Порівняльне правознавство 97
- •§ 6. Доктрина в романо-германській правовій сім'ї
- •§ 7. Звичай у системі джерел романо-германського права
- •1 Давид р., Жоффре-Спинози к. Вказ. Праця. - с. 93 - 94.
- •2 Марченко м. Н. Вказ. Праця. — с. 322 — 323.
- •3 Виноградов п. Г. Вказ. Праця. - с. 94 - 95.
- •1 Марченко м. Н. Вказ. Праця. - с. 327 - 328.
- •2 Эннекцерус л. Вказ. Праця. - с. 146.
- •§ 8. Судова практика в романо-германській правовій сім'ї
- •Загальна характеристика англо-американської правової сім'ї
- •§ 1. Особливості англо-американської правової сім'ї
- •1 Марченко м. Н. Вказ. Праця. — с. 344.
- •2 Хорольський р. Б. Судовий прецедент як джерело права Європейського Співтовариства // Проблеми законності. - X.: Нац. Юрид. Акад. України, 1999. - Вип. 39. - с. 204-209.
- •1 Богдановская и. Ю. Прецедентное право. — м.: Наука, 1993. — с. 18.
- •2 Харитонова о. І., Харитонов є. О. Порівняльне право Європи. — с. 484.
- •1 Романов а. К. Правовая система Англии. — м.:Дело, 2000.- с.79.
- •2 Харитонова о. І., Харитонов є. О. Порівняльне право Європи. — є. 486.
- •§ 2. Основні етапи розвитку англійської правової системи
- •1 Бернхем в. Вступ до права та правової системи сша: Пер. З англ. - к.: Україна, 1999. - с. 85.
- •1 Дженкс э. Английское право: Пер. С англ. - м.: Юрид. Изд-во Мин-ва юстиции ссср, 1947.- с. 17.
- •2 Осакве к. Вказ. Праця. — с. 44.
- •3 Детальніше про виникнення загального права див. § 3 цього розділу.
- •§ 3. Виникнення та реформування загального права
- •1 Дженкс 9. Вказ. Праця. - с. 28.
- •2 Берман г. Дж. Вказ. Праця. — с. 413.
- •1 Дженкс э. Вказ. Праця. — с. 29.
- •2 Романов а. К. Вказ. Праця. — с. 70.
- •1 Цвайгерт к., Кетц X. Вказ. Праця. — с. 278.
- •1 Романов а. К. Вказ. Праця. — с. 73.
- •2 Цвайгерт к., КетцХ. Вказ. Праця. - с. 279-280.
- •1 Романов а. К. Вказ. Праця. — с. 64.
- •1 РомановА. К. Вказ. Праця. - с. 87-91.
- •§ 4. Загальне право: поняття та особливості
- •1 Осакве к. Вказ. Праця. — с. 36.
- •2 Романов а. К. Вказ. Праця. — с. 97.
- •1 Дженкс э. Вказ. Праця. - с. 33.
- •1 Бернхем в. Вказ. Праця. — с. 44. 5* 131
- •§ 5. Право справедливості і його співвідношення з загальним правом
- •1 Загайнова с. К. Судебный прецедент: проблемы правоприменения. - м.: Норма, 2002. - с. 9.
- •§ 5. Право справедливості і його співвідношення з загальним правом
- •1 Детальніше про максими права справедливості див.: Романов а. К. Вказ. Праця. — с. 111—114.
- •§5. Право справедливості і його співвідношення з загальним
- •Розділ 6
- •Американської правової сім'ї
- •§ 1. Поняття та види джерел права в англо-американській сім'ї
- •§ 2. Прецедент як джерело права в англо-американській сім'ї
- •1 Романов а. К. Вказ. Праця. - с. 128-129.
- •2 Саидов а. X. Вказ. Праця. — с. 244.
- •1 Марченко м. Н. Вказ. Праця. - с. 391-392.
- •1 Кросе р. Вказ. Праця. - с. 27.
- •2 Бернхем в. Вказ. Праця. - с. 69.
- •1 Романов а. К. Вказ. Праця. — с. 169.
- •2 Шевчук с. Основи конституційної юриспруденції. — с. 171—172.
- •1 Шевчук с. Основи конституційної юриспруденції. — с. 172.
- •1 Романов а. К. Вказ. Праця. - с. 166.
- •2 Бернхем в. Вказ. Праця. — с. 72.
- •§ 3. Закон як джерело права в англо-американській сім'ї
- •1 Богдановская и. Ю. Прецедентное право. — с. 97. 2 Марченко м. Н. Вказ. Праця. — с. 419.
- •1 Богдановская и. Ю. Закон в английском праве. — с. 70.
- •2 Марченко м. Н. Вказ. Праця. — с. 412.
- •§ 4. Делеговане законодавство в англо-американській правовій сім'ї
- •1 Саидов а. X. Вказ. Праця. - с. 247.
- •2 Марченко м. Н. Вказ. Праця. - с. 425—426.
- •1 Оуенз к. Право: Посібник для студентів бізнес-спеціальностей: Пер. З англ. - к.: т-во «Знання», 2002. - с. 136.
- •2 Марченко м. Н. Вказ. Праця. — с. 427.
- •1 Богдановская и. Ю. Закон в английском праве. — с. 130.
- •§ 5. Звичай в англо-американській правовій сім'ї
- •1 ЛлойдД. Вказ. Праця. - с. 283-284.
- •1 Кросе р. Вказ. Праця. - с. 165.
- •2 Уолкер р. Вказ. Праця. - с. 84-87.
- •1 ЛлойдД. Вказ. Праця. - с. 281-282.
- •2 Загайнова с. К. Вказ. Праця. — с. 49.
- •§ 6. Інші джерела англо-американського права
- •1 Уолкер р. Вказ. Праця. - с 192-196.
- •1 Марченко м. Н. Вказ. Праця. — с. 443.
- •2 Давид р., Жоффре-Спинози к. Вказ. Праця. — с. 264—265.
- •3 Марченко м. Н. Вказ. Праця. — с. 445.
- •Гозділ 7
- •§ 1. Формування правової системи сіла
- •Особливості американського права в колоніальний період
- •1 Ансель м. Вказ. Праця. — с. 61.
- •2 Фридмэн л. Введение в американское право: Пер. С англ. — м.: Издательская группа «Прогресс» «Универс», 1993. — с. 37.
- •3 Лафитский в. И. Основы конституционного строя сша. — м.: Норма, 1998. - с. 31.
- •§ 2. Сучасна правова система сіла
- •1 Давид р., Жоффре-Спинози к. Вказ. Праця. — с. 284.
- •1 Бернхем в. Вказ. Праця. — с. 57.
- •2 Там само. — с. 53.
- •1 Саидов а. X. Вказ. Праця. — с. 261—262.
- •Розділ 8
- •§ 1. Загальна характеристика правових систем релігійного типу
- •1 Давид р., Жоффре-Спинози к. Вказ. Праця. - с. 399; Цвайгерт к, Кетц X. Вказ. Праця. - с. 117.
- •1 Давид p., Жоффре-Спинози к. Вказ. Праця. - с.25
- •§ 2. Мусульманське (ісламське) право
- •2.1. Загальна характеристика мусульманського права
- •1 Коран: Пер. С араб. И. Ю. Крачковского. - м.: сп икпа, 1990. - с. 106.
- •1 Антология мировой правовой мысли: в 5 т. / Рук. Науч. Проекта г. Ю. Семигин.- м.: Мысль, 1999. - т. I.: Античный мир и восточные цивилизации. - с. 683-688.
- •1 Марченко м. Н. Курс сравнительного правоведения. — м.: Горо-дец-издат, 2002. - с. 1081.
- •2 Коран. - с.59
- •1 Цвайгерт к., КетцХ. Вказ. Праця. — с. 455, 456.
- •1 Давид р., Жоффре-Спинози к. Вказ. Праця. - с. 310, 311.
- •2.2. Джерела мусульманського права
- •1 Сюкияйнен л. Р. Вказ. Праця. — с. 69.
- •1 Марченко м. Н. Курс сравнительного правоведения. — с. 1030,
- •2.3. Право сучасних мусульманських держав
- •1 Марченко м. Н. Курс сравнительного правоведения. — с.1032,
- •2 Давид р., Жоффре-Спинози к. Вказ. Праця. - с. 327.
- •1 Правовые системы стран мира: Энциклопедический справочник. - с.253.
- •§ 3. Індуське право 3.1. Загальна характеристика індуського права
- •1 Кудрявцев м. К. Кастовая система в Индии. - м.: Наука, 1992. -
- •1 Цвайгерт к, КетцХ. Вказ. Праця. — с. 462, 463.
- •1 Давид р., Жоффре-Спинози к. Вказ. Праця. — с. 335.
- •2 Цвайгерт к., Кетц X. Вказ. Праця. — с. 467, 468.
- •1 Цвайгерт к., Кетц X. Вказ. Праця. - с. 467, 468.
- •1 Цвайгерт к., КетцХ. Вказ. Праця. — с. 465.
- •1 Давид р., Жоффре-Спинози к. Вказ. Праця. — с. 343.
- •§ 4. Іудейське (єврейське) право
- •1 Шишкін в. І. Судові системи країн світу: Навч. Посіб. — к.: Юрінком Інтер, 2001. - Кн. 1. - с. 263, 264.
- •1 Повторення Закону// Біблія, або Книги Святого письма Старого і Нового Заповіту: Пер. З давньоєвр. І грецьк. — Всеукраїнське євангельсько-баптистське братство, 1988. — с. 235.
- •1 Элон м. Еврейское право: Пер. С иврита / Под общ. Ред. И. Ю. Коз-лихина. - сПб.: Юридический центр пресс, 2002. - с.39.
- •2 Повторення Закону // Біблія. — с. 237.
- •4 Повторення Закону// Біблія. — с. 237.
- •1 Элон м. Вказ. Праця. — с. 20.
- •2 Цит. За: Марченко м. Н. Курс сравнительного правоведения. — с. 911.
- •1 Старий Заповіт // Біблія. — с. 7—1182.
- •1 П'ятикнижжя Мойсееве // Біблія. — с. 7—275.
- •1 Элон м. Вказ. Праця. — с. 77.
- •4.3. Сучасне право Ізраїлю
- •1 Марченко м. Н. Курс сравнительного правоведения. — с. 947.
- •§ 5. Канонічне право
- •5.1. Загальна характеристика канонічного права
- •1 Павлов а. С. Курс церковного права. — сПб.: Лань, 2002. — с.11.
- •1 Аннерс э. Вказ. Праця. — с. 184
- •2 Берман г. Дж. Вказ. Праця. — с. 572.
- •1 Берман г. Дж. Вказ. Праця. — с.120.
- •2 Антология мировой правовой мысли: в 5 т. — т. 2. — с. 236, 237.
- •1 Берман г. Дж. Вказ. Праця. — с. 118.
- •5.2. Джерела канонічного права
- •1 Аннерс э. Вказ. Праця. — с. 204.
- •1 Новий Заповіт// Біблія. - с. 1185-1523.
- •5.3. Застосування канонічного права в сучасному світі
- •Традиційні правові системи
- •§ 1. Загальна характеристика правових систем традиційного типу
- •1 Правовые системы стран мира: Энциклопедический справочник.-с. 313.
- •§ 2. Правові системи країн Далекого Сходу
- •2.1. Правова система Китаю
- •' Антология мировой правовой мысли: в 5 т. — т. 1. — с. 495.
- •9 Порівняльне правознавство 24 1
- •1 Инако ц. Право и политика современного Китая: Пер. С япон. — м.: Прогресс, 1978. - с. 25.
- •2 Правовые системы стран мира: Энциклопедический справоч
- •2.2. Правова система Японії
- •1 Давид р., Жоффре-Спинози к. Вказ. Праця. — с. 359, 360.
- •2 Инако ц. Вказ. Праця. — с. 23.
- •1 Правовые системы стран мира: Энциклопедический справочник. — с. 321, 322.
- •1 Антология мировой правовой мысли: в 5 т. — т. 1. — с. 550—564.
- •1 Антология мировой правовой мысли: в 5 т. — т. 1. — с. 567-576.
- •1 Цвайгерт к., КетцХ. Вказ. Праця. — с. 437.
- •2 Антология мировой правовой мысли: в 5 т. — т. 1. — с. 576—591.
- •1 Антология мировой правовой мысли: в 5 т. — т. 1. — с. 601—604.
- •1 Давид р., Жоффре-Спинози к. Вказ. Праця. - с. 372, 373.
- •2 Конституционное (государственное) право зарубежных стран: Учебник: в 4 т. - т. 4. - с. 513.
- •1 Давид р., Жоффре-Спинози к. Вказ. Праця. — с. 368, 369.
- •2 Инако ц. Современное право Японии. — с. 145.
- •1 Цвайгерт к., КетцХ. Вказ. Праця. - с. 443, 444.
- •§ 3. Правові системи держав Африки
- •2 Инако ц. Современное право Японии. — с. 151.
- •3 Шишкін в.І. Вказ. Праця. - с. 289-301.
- •1 Давид р., Жоффре-Спинози к. Вказ. Праця. - с. 379.
- •2 Цит. За: СаидовА. X. Вказ. Праця. - с. 335.
- •1 Кашанина т. В. Происхождение государства и права. Современные трактовки и новые подходы. — м.: Юристь, 1999. — с. 234, 235
- •1 Саидов а. X. Вказ. Праця. — с. 340.
- •1 Правовые системы стран мира: Энциклопедический справочник. - с. 642.
- •1 Давид р., Жоффре-Спинози к. Вказ. Праця. - с. 394.
- •Розділ 8. Релігійні правові системи
- •Розділ 9. Традиційні правові системи
- •Порівняльне правознавство
ському
праві. Представники позитивістської
теорії у свою
чергу фактично протиставляють звичай
законові й зводять його роль у
практичному плані нанівець. Слід
погодитися з Р.
Давидом, який зауважує, що звичай у
романо-германському праві не є тим
основним і первинним елементом
права, як того бажає соціологічна школа,
проте його роль разом з тим аж ніяк не
є такою незначною, як вважають
позитивісти1.
Крім
того, слід враховувати, що в конкретних
правових системах романо-германської
сім'ї звичаї як джерело права відіграють
неоднакову роль. Так, наприклад, в
Іспанії (особливо в Каталонії) звичай
як джерело права відіграє досить важливу
практичну роль, і, природно, що в цій
країні йому надають великого значення.
А ось у Франції роль звичаю є досить
незначною. У правовій системі
Німеччини звичаї як джерело права також
майже зникають2.
Правовий
звичай існує на всіх етапах розвитку
рома-
но-германського права. Проте
його значення в усіх країнах
Європи
поступово зменшується. Можна констатувати,
що
у процесі формування розгалуженої
правової системи су-
спільства,
ускладнення громадського життя закони
і судові
рішення потроху витісняють
звичай з системи джерел ро-
мано-германського
права. І це не дивно. Як зазначає
про-
фесор П.
Г.
Виноградов, на
ранніх стадіях історії права
народний
звичай таке ж природне явище, як,
скажімо,
характерна в дитинстві
особлива (дитяча) вимова та пове-
дінка.
Проте намагатися зв'язати далеко
просунуту циві-
лізацію рудиментарними
звичаями було б так само без-
глуздо,
як одягати дорослу людину в дитячий
костюм.
Тому не є ані незвичайним,
ані прикрим той факт, що в
розвиненому
суспільстві право все більше стає
спеціалі-
зованою галуззю професійних
юристів3.
Певний
вплив на процес історичної девальвації
звичаїв мала компіляція
величезної
кількості звичаїв, що проводилася
у європейських країнах у XV—XVII століттях.
Так, король Франції Карл
VII
віддав розпорядження, щоб звичаї були
викладені в письмовій формі
(Монтіль-ле-Турський наказ 1453
р.). Звичаї
міста Парижа записувалися двічі: в
1510
та
1580
роках.
Компіляція полягала в систематизації
здавна сформованих, досить різнорідних
і суперечливих звичаїв. Це значно
спрощувало їхнє використання в
суддівській та іншій правозастосовній
діяльності. Однак, пристосовуючи старі
звичаї до нових умов, примусово
модернізуючи їх, компіляція підривала
споконвічно закладений у звичаях
природний потенціал, зводила їх до
рівня простого законодавчого акта1.
Подальшому зменшенню значення звичаю
як джерела права сприяла кодификація,
що
широко проводилась у країнах Західної
Європи в XIX—XX століттях і перетворила
закон на головне і майже єдине джерело
права романо-германської сім'ї.
На
третьому етапі розвитку романо-германського
права остаточно визнається, що звичай
може розглядатися як джерело права
лише після його інтеграції в позитивне
право, перетворення на його складову
частину. Така інтеграція, або набуття
звичаєм правового характеру, пов'язана
з визнанням (легітимацією) звичаю
державою і відбувається двома
шляхами: судовим і законодавчим.
Судовий
спосіб є основним. Як зауважує професор
Еннекцерус, звичаєве право виникає
головним чином із судової практики2.
У цьому випадку звичай сприймається
і застосовується судом, а рішення суду,
що засноване на звичаї, забезпечується
примусовою силою держави. Таким чином,
суд ніби озброює звичай юридичною
санкцією. Без судового визнання звичай
не є обов'язковим і, отже, не може
вважатися правовим.1 Давид р., Жоффре-Спинози к. Вказ. Праця. - с. 93 - 94.
2 Марченко м. Н. Вказ. Праця. — с. 322 — 323.
3 Виноградов п. Г. Вказ. Праця. - с. 94 - 95.
1 Марченко м. Н. Вказ. Праця. - с. 327 - 328.
2 Эннекцерус л. Вказ. Праця. - с. 146.
Законодавче
визнання відбувається за допомогою
посилання в тексті нормативно-правового
акта на необхідність (можливість)
використання певного звичаю. У такий
спосіб держава визнає вже сталі звичаї,
наділяє їх юридичним характером, роблячи
їх обов'язковими для суду та вказуючи
на умови їхнього застосування. Наприклад,
закон нерідко відсилає до місцевих
звичаїв та звичаїв окремих професій1.
Таке
становище не виключає повністю звичай
зі складу джерел права, проте
призводить до того, що він сьогодні
має переважно допоміжний характер.
Звичай зберігає за собою лише те
місце, яким йому хочуть поступитися
офіційні джерела права2.
Р.
Давид розрізняє такі різновиди
звичаїв:
звичаї,
що виступають на
додаток до закону (secundum
legem).
Ці
звичаї сприяють створенню найоптималь-ніших
умов для тлумачення і застосування
нормативних актів, оскільки останні
в ряді випадків для свого розуміння
потребують доповнення звичаєм.
Наприклад, потребують пояснення з
огляду на звичай поняття, що
використовуються законодавцем.
Так, не можна, не вдаючись до звичаю,
іноді точно сказати, коли поведінка
певної особи є помилковою, чи є даний
знак підписом, чи є певне майно сімейним
сувеніром тощо;
звичаї,
що діють замість
закону (praeter
legem). За
допомогою таких звичаїв регулюються
лише суспільні відносини, не врегульовані
законодавством. Це положення в
деяких країнах закріплюється на
законодавчому рівні. Так, згідно зі
ст. 1 Цивільного кодексу Швейцарії за
умови відсутності відповідних
законодавчо встановлених положень,
що регулюють спірні суспільні відносини,
суддя вирішує спір на основі норм
звичаєвого права;
3)
звичаї,
що діють всупереч
закону (adversus
legem). Такі
звичаї є досить рідкісними в
романо-германському праві й усіляко
обмежуються. Це пояснюється тим, що в
жодній країні суди не люблять виступати
проти законодавчої влади1.
У деяких національних правових системах
ці звичаї навіть законодавчо забороняються.
У
сучасній юридичній літературі
зазначається, що суди у країнах
романо-германського права досить
активно впливають на норми права у
прямій та непрямій формах. Так, суди
безпосередньо
впливають на
саме існування норми права, коли
заважають набранню її чинності, визнають
її нечинною або такою, що не підлягає
застосуванню. Йдеться переважно про
роботу конституційних судів, що
здійснюють попередній та наступний
контроль за кон-ституційністю нормативних
актів. Непрямий
вплив полягає
в тому, що вищі судові інстанції
контролюють тлумачення норм права,
здійснене звичайними судами під час
розгляду конкретних справ2.
Питання
про можливість судової правотворчості
вирішується у країнах романо-германського
права по-різному. Це обумовлено
історичними традиціями (одні країни
заохочували розвиток прецедентного
права,
другі —
обмежували
його), а також відповідною законодавчою
регламентацією (закріпленням або
забороною прецеденту як джерела права).
Так,
характерною рисою французької
доктрини є
так звана упорядкована концепція
правозастосування, що виникла ще за
часів Французької революції. Згідно
зі ст. 5
1 Морандьер
Ж. Л., де
ла. Гражданское право Франции: Пер. с
франц.: В 3 т.
— М.: Изд-во иностр. лит., 1958. — Т.
1. — С. 125.
2 БержельЖ.-Л.
Вказ.
праця. — С. 110.
1 Давид
Р., Жоффре-Спинози
К. Вказ.
праця. —
С.
94—95.
2 Серверэн
Э. Роль
судей и судебной практики
в процессе
нормотворчества // Судебная практика
как источник права. — М.: Юристъ, 2000.- С.
47.
§ 8. Судова практика в романо-германській правовій сім'ї
Цивільного
кодексу судді заборонено виносити
рішення у вигляді положень загального
або регламентарного характеру. Це
значить, що судця у своєму рішенні не
може створювати норму права, яка буде
застосовуватися в аналогічних
випадках.
Проте
заборона обов'язкової сили прецеденту
не свідчить про незначну роль судової
практики у правовій системі Франції.
Роль судді є основною в застосуванні
закону, його інтерпретації, заповненні
існуючих прогалин, а також у його
оновленні, оживленні чи згладжуванні,
тобто ігноруванні й протидії йому.
Незважаючи на те що місія судді передбачає
підкорення закону, його застосування,
суддя, виконуючи роль необхідної
об'єднуючої ланки між виданням норми
права і його ефективним застосуванням,
насправді може дискримінувати закон.
Тому стосунки між законодавчими та
судовими органами набувають іноді
характеру бурі1.
У
німецькій правовій традиції рішенням
судів відводиться більш значна роль,
ніж у Франції. До легітимних функцій
німецького суду належить, зокрема,
функція розвитку й удосконалення
права, що включає повноваження на
правотворчу діяльність. У рішенні від
Нлютого 1973 року2
Федеральний конституційний суд Німеччини
пояснює цю функцію так: суддівська
діяльність не зводиться лише до пізнання
і виразу волі законодавця. Цілі
правосуддя можуть вимагати від судді
вияву і реалізації в його рішеннях
принципів, що іманентні конституційному
правопорядку, проте не знайшли
втілення в тексті писаних законів.
Суддя не повинен вчиняти свавілля; його
рішення повинні базуватися на
раціональній аргументації. Очевидно,
що писаний закон не завжди виконує свою
функцію — справедливо вирішувати
юридичні проблеми. У такому разі
суддівське рішення ліквідує цю прогалину
виходячи зі здорового глузду та загальних
уявлень про
справедливість.
Завдання та повноваження у сфері
право-творчості —
але
завжди в межах конституції —
ніколи
не оскаржуватимуться суддями. Верховні
суди визнали це з самого початку.
Федеральний конституційний суд визнавав
це завжди1.
Дослідники
підкреслюють, що німецька система
судових рішень має змішаний характер,
якщо порівнювати її з французькою й
англійською системами. На відміну від
французької в ній визнається необхідність
правового обгрунтування рішення
судді, в постановах досить часто
використовуються посилання на
прийняті раніше рішення, проте на
відміну від англійської системи відсутня
обов'язкова сила прецеденту, за
винятком рішень Федерального
конституційного суду2.
Втім, німецькі фахівці говорять про
існування непрямої обов'язкової сили
судового рішення: судді намагаються
утримуватись від того, щоб їх рішення
скасовувались вищими судовими
інстанціями, оскільки це завжди негативно
впливає на їх судову кар'єру3.
Правотворча
роль судової практики офіційно
визнається також в
Іспанії, де
ця практика, що заснована на низці
рішень Верховного суду Іспанії, формує
так звану загальну правову доктрину
(doctrina
legal).
її порушення згідно з законом є однією
з найважливіших підстав для оскарження
судових рішень до Верховного суду4.
До
країн, що офіційно визнають і законодавчо
закріплюють прецедент як джерело
права, належить також Швейцарія.
У
статті 1
Цивільного
кодексу цієї країни вказується на
те, що в разі відсутності норм, які мають
застосовуватись до справи, що
розглядається в законодавчих актах,
судця повинен вирішувати питання
відповідно до існуючого звичаєвого
права. А у разі відсутності звичаю, —
1 Бержель
Ж.-Л. Вказ.
праця. — С. 137.
2 ВУегґОЕ
34, 269.
1 Зеккер
Ф. Ю. Вказ.
праця. —
С.
31.
2 Серверэн
Э. Вказ.
праця. —
С.
55.
3 Гюнтер
К.
Судоустройство
и сфера
компетенции
судов // Судебная практика как источник
права. — М.: Юристь, 2000. — С. 66.
4 Давид
Р., Жоффре-Спинози К. Вказ.
праця.
—
С. 104.
