Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Порывняльне правоз..doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
2 Мб
Скачать
☆

кійас), так і світське право цих держав (нормативні акти, звичаї, прецеденти). Таким чином, у межах однієї держави можуть співіснувати кілька систем права. Так, в Індії му­сульманська громада, що становить близько 12 відсотків населення, застосовує мусульманське право, тоді як основ­на частина населення, яка сповідує індуїзм, — індуське пра­во. Поряд з тим існує право Індії, дія якого поширюється на всіх громадян незалежно від їх релігійних уподобань.

Мусульмани часто використовують цю характерну рису, щоб обминути ті чи інші заборони, які існують у шаріаті. Так, за мусульманським правом не дозволяється страхувати від нещасних випадків інших осіб, але цю за­борону можна обійти, застрахувавшись у представника іншої віри, на якого вона не поширюється.

3. Мусульманське право складається переважно з обо­в'язків людини і санкцій за їх порушення. Ці обов'язки на­казують мусульманинові здійснювати певні пристойні з погляду ісламу дії та утримуватися від непристойних. На­приклад, Коран наказує, щоб мусульманин співчував без­помічним і слабким, чесно вів торговельні справи, не підкуповував суддю, не займався лихварством і не грав в азартні ігри. Мусульманське право передбачає за пору­шення багатьох норм жорстокі покарання — страту, пока­лічення, биття ціпками. Так, наприклад, за крадіжку Ко­ран передбачає відсікання руки: «Злодію та злодійці від­сікайте їх руки ...» (5: 42(38)'.

Питання суб'єктивних прав індивіда не знайшло ши­рокого закріплення в шаріаті, хоча окремі вчені, зокрема Р. Давид, зазначає, що в ньому відведено місце і для по­няття прав. Це досягається, з одного боку, визнанням певних меж обов'язків (Бог покладає на кожну людину те, що вона спроможна нести), а з другого — уточненням обсягу прав, визнаних за індивідами. Неповага до цих

прав тягне санкції, що накладаються мусульманським суддею1.

4. Архаїчний, казуальний і формальний характер пра­ва. Мусульманське право сформувалося в період серед­ньовіччя в VII—X століттях і розглядається як результат божественного одкровення, внаслідок чого воно не спи­рається на авторитет будь-якого земного творця права, що спричиняє певні наслідки. Один із них полягає в тому, що мусульманське право, як право божественне, є, в прин­ципі, незмінним. У західних правових системах загально­визнано, що зміст права змінюється, оскільки законода­вець, судді й усі інші сили суспільства, які беруть участь у правотворчому процесі, пристосовують його до мінливих потреб суспільства. Іслам виходить із постулату про бого-данний характер усього сущого права, яке Аллах відкрив людям через Пророка Мухаммеда. Тому ісламська юрис­пруденція не знає історичного підходу до права, яке по­винне відбивати існуючі в суспільстві відносини. Більше того, право дароване людині Аллахом раз і назавжди. Су­спільство пристосовується до права, а не породжує його, з метою використання як інструменту для вирішення но­вих життєвих проблем, які щоденно виникають. Це при­зводить до того, що багато положень мусульманського права має архаїчний характер, тобто не відповідає сучас­ним вимогам суспільного розвитку.

Однак необхідно розуміти, що мусульманське право не змогло б розвитися до сьогоднішнього стану, якби вза­галі не мало інститутів пристосування до мінливих умов життя. Ісламська юриспруденція визнає, що право, яке відкрилося людям унаслідок божественного відкриття, не було відразу укладено в ясну й чітку для розуміння фор­му. Тому потрібна була багатовікова робота ісламських юристів, перш ніж вони змогли збагнути всю глибину змісту правових джерел і підготувати їх для практичного

' Давид Р., Жоффре-Спинози К. Вказ. праця. - С. 308.

1 Коран: Пер. С араб. И. Ю. Крачковского. - м.: сп икпа, 1990. - с. 106.