лося чіткого виокремлення норм права з інших соціаль­них норм, насамперед релігійних.

2. Розгляд права як результату божественного відкрит­тя, а не як наслідку раціональної діяльності особистості і дер­жави. Право надане раз і назавжди, тож завдання людини в такій системі — лише правильно усвідомити і витлумачити божественні норми. Якщо оцінювати реальність, а не цер­ковні догмати, то необхідно визнати, що зміст норм релі­гійного права змінювався протягом історії. Це відбувалося шляхом нового тлумачення релігійними діячами священних текстів. Проте такі реліїії, як християнство й іудаїзм, визна­ли своє право створювати нові норми права.

3. Персональний характер дії права. Це означає, що засноване на релігії право поширює свою дію не на пев­ну територію, а на конкретну релігійну громаду, тобто індивідуально. Це одна з принципових відмінностей ре­лігійних систем права від національних, що поширюють свою дію за територіальною ознакою — на всіх осіб у ме­жах кордонів держави — і екстериторіальною — на своїх громадян за межами держави. Релігійні правові системи поширюють свою дію тільки на осіб, які сповідують пев­ну релігію, незалежно від того, де, на якій території вони мешкають. Якщо особа відмовилася від своєї релігії, вона виходить зі сфери дії цієї правової системи. Таким чином, право не поширюється на іновірців та атеїстів.

4. Визнання соціальної цінності права. В усіх релігіях присутня ідея богоугодного характеру права і воно ви­знається необхідним елементом справедливого суспільного устрою. Р. Давид зазначає, що існує два види принципів, якими керуються незахідні країни. Одні визнають велику цінність права, але саме право розуміють інакше, ніж на Заході (країни мусульманського, індійського й іудейсько­го права), другі відкидають саму ідею права і вважають, що суспільні відносини повинні регламентуватися іншим шля­хом (країни Далекого Сходу, Африки й Мадагаскару)¹.

1 Давид р., Жоффре-Спинози к. Вказ. Праця. - с. 399; Цвайгерт к, Кетц X. Вказ. Праця. - с. 117.

1 Давид p., Жоффре-Спинози к. Вказ. Праця. - с.25

писи ісламу, а також органічно пов'язані з ними і прой­няті релігійним духом моральні та юридичні норми¹.

У найзагальнішому вигляді мусульманське право мож­на визначити як релігійно-правову систему, що регулює суспільні відносини всередині громади, яка сповідує іслам.

Характерні ознаки мусульманського права

1. Нерозривний взаємозв'язок права й ісламу. Мусуль­манське право, на відміну від національних правових си­стем, є не самостійною системою норм, а складовою час­тиною ісламу. Ця релігія містить, по-перше, теологію, яка встановлює догми й уточнює, в що мусульманин повинен вірити, по-друге, — шаріат, який наказує віруючим, що вони повинні і що не повинні робити. Шаріат у перекладі з арабської мови означає «шлях прямування» і є сукупніс­тю правил поведінки, які називаються мусульманським правом. Той, хто порушує приписи шаріату, є не просто правопорушником, а відступником ісламської віри, який буде покараний Аллахом.

Іслам — наймолодша зі світових релігій. її виникнен­ня в VII столітті пов'язане з діяльністю Пророка Мухамме­да, що відповідно до переказу передав волю Аллаха людям. Незважаючи на відносно молодий вік, іслам швидко по­ширився по всьому світу. Спочатку він знайшов своїх при­хильників в Африці, потім проникнув в Південну Євро­пу та Азію. Нині мусульманське право охоплює своєю дією близько 1 млрд. осіб і є однією із тих правових сис­тем, що продовжують інтенсивно розвиватися.

2. Регулювання мусульманським правом суспільних відносин тільки між мусульманами. Персональний харак­тер його дії означає, що воно поширюється тільки на осіб, які сповідують іслам. У зв'язку з цим необхідно розрізня­ти поняття «мусульманське право» і «право мусульман­ських держав». У мусульманських державах застосовується як, власне, мусульманське право (Коран, суна, іджма і

¹ Загальна теорія держави і права / За ред. М. В. Цвіка, В. Д. Тка-ченка, В. О. Петришина. - X.: Право, 2002. - С.196.

² СюкияйненЛ. Р. Мусульманское право. Вопросы теории и прак­тики. - М.: Наука. - 1986. - С.5.

³ Цвайгерт К, Кетц X. Вказ. праця. — С. 447.

¹ Правовые системы стран мира: Энциклопедический справочник / Отв. ред. А. Я. Сухарев. - 2-е изд. - М.: Норма- Инфра-М, 2001. - С. 831.