рополій.
У 1952
році
здобув незалежність Єгипет, у 1956
— Марокко,
Судан і Туніс, у 1960
— Конго,
Нігерія й Сенегал, у 1961
— Танганьїка,
у 1962
— Алжир,
у 1963
році
—
Занзибар.
В
умовах державної незалежності африканські
народи дістали реальну можливість
самостійно формувати свою державну і
правову систему. Одні країни стали
республіками, інші — монархіями чи
диктатурами, одні будували соціалізм,
інші — капіталізм. Спільною тенденцією
постколоніального розвитку можна
вважати збереження
загальних параметрів правових систем,
створених метрополіями. Держави,
що перебували під управлінням країн
романо-германської правової родини,
зберегли її основні ознаки — верховенство
нормативно-правових актів, кодификацію
законодавства тощо (Алжир, Конго,
Марокко, Сенегал, Туніс та ін.). Країни,
що були під протекторатом Великобританії,
зберегли багато інститутів загального
права (Нігерія, Судан, Танзанія та ін.).
Значний
вплив на становлення правових систем
незалежних держав мав іслам. Чимало
африканських держав визнали його
норми як складову частину системи
права. Мусульманське
право нині
застосовується в Алжирі, Єгипті,
Марокко, Нігерії, Судані, Танзанії,
Тунісі, Ефіопії. У більшості країн ним
регулюється досить вузька сфера
суспільних відносин —
шлюби,
розлучення, спадкування. Деякі країни
визнали закони шаріату як основні
принципи всієї правової системи.
Конституція Єгипту (ст. 2)
закріпила
іслам як державну релігію, а шаріат —
як
основне джерело законодавства. У деяких
країнах (Нігерія, Ефіопія) діють
спеціальні мусульманські суди.
Практично
всі африканські держави більшою чи
меншою мірою визнають
дію традиційного звичаєвого права,
яке
являє собою складову частину системи
права цих країн. Деякі з них для
застосування цих норм створюють
спеціальні суди звичаєвого права
(Ефіопія, Нігерія, ПАР). Конституція
Ефіопії (ст. 78)
передбачає
право Палати на-258
родних
представників і Рад штатів засновувати
нові або офіційно визнавати суди
звичаєвого права. Звичаєве право
традиційно регламентує досить вузьку
сферу суспільних відносин, пов'язаних
із землею, родиною, спадкуванням, деякими
видами угод. Як правило, норми звичаєвого
права перебувають на нижчому рівні
порівняно з нормами законодавства.
Існують країни, наприклад Сенегал, де
норми звичаєвого права були прирівняні
за юридичною силою до норм закону.
Важливою
тенденцією розвитку правових систем
країн Африки можна визнати законодавче
закріплення норм традиційного права.
У деяких країнах навіть поняття
звичаєвого права знайшло своє законодавче
закріплення. Так, згідно з ордонансом
про тлумачення й загальними статтями,
виправленими й доповненими законом
про магістратські суди Танзанії 1963
року, звичаєве право «означає правило
чи сукупність правил, за допомогою яких
здобуваються права й накладаються
обов'язки, встановлені звичаєм у
будь-якій африканській громаді Танганьїки
і визнані цією громадою як норми, що
мають юридичну чинність; сюди включається
також будь-яка декларація чи модифікація
звичаєвого права, прийнята відповідно
до ордонансу місцевих органів управління,
але не включається якесь правило і
практика, що скасовані, заборонені,
карані, оголошені протиправними... чи
замінені писаним правом»1.
Таким
чином, удругій половині XX століття в
державах Африки створено
сучасну систему права й розвинене
законодавство. При
цьому компаративістів цікавить питання,
наскільки нове законодавство витіснило
звичаєве право і наскільки реально
воно регулює суспільні відносини.
Виникає ситуація, схожа з правовими
системами держав Далекого Сходу, де
закони наказують одне, а в ре-1 Правовые системы стран мира: Энциклопедический справочник. - с. 642.
альних
суспільних відносинах населення
керуються нормами традиційного
права. Р.
Давид щодо цього питання наголошує:
«Не слід обманювати себе: будь-які нові
закони, особливо ті, що спрямовані
на принципові реформи сімейних структур,
зіштовхуються з протидією населення
і не змінили способу життя більшості.
За фасадами законів селяни продовжують
жити так само, як жили їхні предки,
ігноруючи «право міст» і інститути,
встановлені інтелектуалами»'. З
огляду на те, що сільське господарство
— головна галузь економіки африканських
країн, а переважна більшість жителів
— селяни, слід зробити висновок, що
правові системи цих країн, як і раніше,
належать до традиційної правової
родини.
Рекомендована
література
Література
універсального характеру
Аннерс
Э.
История
европейского права:
Пер. с
швед.
-
М.:
Наука, 1994.
-
397 с.
Антология
мировой правовой мысли: В 5 т.
- М.: Мысль, 1999.
Берман
Г. Дж. Западная
традиция права: эпоха формирования:
Пер. с англ. - М.: Изд-во МГУ: Инфра-М -
Норма, 1998. -624 с.
Гражданское
и торговое право капиталистических
государств / Отв. ред. Е. А. Васильев.
- М.: Междунар. отношения, 1993. - 560 с.
Давид
Р., Жоффре-Спинози К. Основные
правовые системы современности: Пер.
с франц. - М.: Междунар. отношения,
1996.-400 с.
Дмитрієв
А. І.,
Шепель
А. О. Порівняльне
правознавство /
Відп.
ред.
В. Н. Денисов. - К.: Юстініан,
2003.
- 184 с.
Конституции
зарубежных государств / Сост. В. В.
Маклаков. - 3-е изд., перераб. и доп. -
М.: Бек, 2000. - 592 с.
Конституционное
(государственное) право зарубежных
государств: В 4 т.
/ Отв. ред. Б. А. Страшун. - 2-е изд., исправ.
и доп. - М.: Бек, 1995. - Т.
1-2: Общая часть. - 778 с.
КохX.,
Магнус У., Винклер фон Моренфельс П.
Международное
частное право и сравнительное
правоведение: Пер. с нем. - М.: Междунар.
отношения, 2001. - 480
с.
Малиновский
А. А. Сравнительное
правоведение в сфере уголовного
права. - М.: Междунар. отношения, 2002. -
376 с.
Марченко
М. Н. Курс
сравнительного правоведения. — М.:
Городец-издат, 2002. - 1068 с.
Марченко
М. Н. Сравнительное
правоведение: Общая часть. - М.: Зерцало,
2001. - 560 с.
Осакве
К.
Сравнительное
правоведение в схемах и определениях:
Общая
и
Особенная части. - М.: Дело, 2000. - 256 с.
1 Давид р., Жоффре-Спинози к. Вказ. Праця. - с. 394.
Правовые
системы стран мира: Энциклопедический
справочник / Отв. ред. А. Я. Сухарев.
- М.: Норма, 2000. — 840 с.
Саидов
А. X. Сравнительное
правоведение (основные правовые
системы современности) / Под ред. В. А.
Туманова. — М.: Юристъ, 2000. - 448 с.
Себайн
Дж. Г., Торсон Т. Л. Історія
політичної думки:
Пер.
з англ.
- К.: Основи,
1997.
- 838 с.
Сравнительное
конституционное право / Отв. ред. В. Е.
Чиркин. - М.: Манускрипт, 1996. - 729 с.
Страхов
М. М. Історія
держави і права
зарубіжних
країн. —
X.:
Право, 1999.
- 416 с.
Тихомиров
Ю.
А. Курс
сравнительного
правоведения. — М.:
Норма, 1996.
-432
с.
Харитонова
О.
І., Харитонов
Є.
О. Порівняльне
право Європи: Основи порівняльного
правознавства. Європейські традиції.
—
X.:
Одіссей, 2002.
- 592 с.
Хашматулла
Бехруз. Введение
в
сравнительное
правоведение. — Одесса: Юрид.
літ., 2002.
— 323 с.
Цвайгерт
К.,
Кетц
X. Введение
в
сравнительное
правоведение в
сфере
частного права: Пер. с нем.: В 2 т. — М.:
Между-нар. отношения, 2000. - Т. 1: Основы.
- 480 с.
Додаткова
література до
розділів
1
і
2
(загальні
проблеми порівняльного правознавства;
класифікація правових систем світу)
Алексеев
С. С. Право
на пороге
нового
тысячелетия:
некоторые тенденции мирового
правового развития — надежда и драма
современной эпохи. — М.: Статут, 2000. —
256 с.
Ежегодник
сравнительного правоведения. 2001 год.
— М.: Норма, 2002. - 256 с.
Ежегодник
сравнительного правоведения. 2002 год.
— М.: Норма, 2003. - 312 с.
Лисенко
О. М. Порівняльне
правознавство як
наука та його
місце в
системі
юридичних наук: Автореф. дис. ...
канд. юрид.
наук: 12.
00. 01 / Київ.
нац.
ун-т. — К., 2001. - 19 с.
ЛуцьЛ.
А. Європейські
міждержавні правові системи та проблеми
інтеграції з ними правової системи
України (теоретичні аспекти). —
К.:
Ін-т держави і права ім. В. М. Корець-кого
НАН України, 2003.
- 304 с.
Оборотов
Ю.
М. Традиції
та оновлення у правовій сфері: питання
теорії (від пізнання до розуміння
права). —
Одесса: Юрид.
літ., 2002.-
278 с.
Оніщенко
H.
М.
Правова
система: проблеми теорії. -
К.:
Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького
HAH
України,
2002.
- 352 с.
Очерки
сравнительного права.
—
M.:
Про
фесе,
1981. - 256 с.
Рабелъ
Э. Задачи
и необходимость сравнительного
правоведения: Пер. с нем. — Екатеринбург:
Полиграфист, 2000. — 47 с.
Синюков
В. Н. Российская
правовая система. Введение в общую
теорию. - Саратов: Полиграфист, 1994. - 494
с.
Сравнительное
правоведение: Сб. статей. - М.: Прогресс,
1978.- 247 с.
ТиллеА.
А., Швеков Г. В. Сравнительный
метод в юридических дисциплинах. —
М.: Высшая школа, 1978. — 199 с.
Додаткова
література до
розділів
3
і
4
(романо-германська
правова сім'я)
Бержель
Ж. -Л.
Общая
теория права:
Пер. с
франц. — M.:
Nota Bene, 2000.
- 576 с.
Гуценко
К. Ф., Головко Л. В., Филимонов Б. А.
Уголовный
процесс западных государств. - Изд.
2-е, доп. и испр. — М.: Зер-цало-М, 2002. - 528
с.
Жалинский
А., РерихтА. Введение
в немецкое право. — М.: Спарк, 2001. - 767 с.
Зіллер
Ж.
Політико-адміністративні
системи країн ЄС. Порівняльний
аналіз: Пер. з франц.
— К.: Основи,
1996.
- 420 с.
Европейское
право
/
Под общ. ред. Л. М. Энтина. — М.: Норма,
2000. - 720 с.
История
политических и правовых учений. Средние
века и Возрождение / Отв. ред. В. С.
Нерсесянц. - М.: Наука, 1986. — 350 с.
Конституционное
(государственное) право зарубежных
государств: В 4 т.
/ Отв. ред. Б. А. Страшун. — М.: Бек, 1998.
-Т.
3: Особенная часть. Страны Европы. —
764 с.
Морандьер
Ж. Л., дела. Гражданское
право Франции: Пер. с франц.: В 3 т.
- М.: Изд-во иностр. лит., 1958.
Покровский
И. А. История
римского права. — СПб.: Летний сад,
1999. - 533 с.
Покровский
И. А. Основные
проблемы гражданского права. - М.:
Статут, 1999. - 353 с.
Правовая
система Нидерландов / Отв. ред. В. В.
Бойцова, Л. В. Бойцова. - М.: Зерцало,
1998. - 432 с.
Проблемы
гражданского и предпринимательского
права Германии: Пер. с нем. - М.: БЕК,
2001. — 336 с.
Судебная
практика как источник права. — М.:
Юристъ, 2000. - 160 с.
Судебные
системы европейских стран. Справочник:
Пер. с франц. и с англ. - М.: Междунар.
отношения, 2002. - 336 с.
Тарановский
Ф. В. Энциклопедия
права. — 3-е изд. - СПб.: Лань, 2001.-560 с.
Харитонов
Є.
О.,
Харитонова О. І.
Рецепції
приватного
права: парадигма прогресу.
-
Кіровоград:
Центрально-Україн-ське вид-во, 1999.
— 144 с.
Хартли
Т. К. Основы
права Европейского сообщества: Пер. с
англ. - М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1998. - 703
с.
Хессе
К. Основы
конституционного права ФРГ: Пер. с нем.
— М.: Юрид. лит., 1981. - 368 с.
Шевчук
С. Основи
конституційної юриспруденції. -
К.: Український
центр
правничих
студій, 2001.
— 302 с.
Шишкін
В. І. Судові
системи країн світу: В 3
кн. — К.:
Юрін-ком Інтер, 2001.
— Кн.
2.
- 336 с.
Шумилов
В. М.
Введение
в
правовую систему ФРГ.
— М.:
Дека, 2001.-
140 с.
Эннекцерус
Л. Курс
Германского
гражданского права:
Пер. с
нем. — М.:
Изд-во
иностр. лит., 1949. — 436 с.
Яричевская
Л. В. Идеологические
истоки формирования романо-германской
правовой семьи // Проблеми
законності: Респ.
міжвід.
наук.
зб. - X.: Нац. юрид. акад. України,
2002.
- Вип. 57. - С. 3-8.
Додаткова
література до
розділів
5
— 7 (англо-американська
правова
сім'я)
Апарова
Т. В. Суды
и судебный процесс Великобритании.
Англия, Уэльс, Шотландия. — М.: Ин-т
междунар. права и экономики, Триада
Лтд, 1996. — 157 с.
Бернхем
В. Вступ
до
права та правової
системи США:
Пер. з
англ.
- К.: Україна,
1999.
- 554 с.
Боботов
С. В., Жигачев И. Ю. Введение
в правовую систему США. - М.: Норма, 1997.
- 333 с.
Богдановская
И. Ю. Закон
в английском праве. — М.: Наука, 1987. -
143 с.
Богдановская
И. Ю. Прецедентное
право. — М.: Наука, 1993. - 239 с.
Бромхед
П. Эволюция
Британской Конституции: Пер. с англ. -
М.: Юрид. лит., 1978. - 334 с.
Виноградов
П. Г. Очерки
по теории права. — М., 1915. - 154 с.
Гуценко
К. Ф., Головко Л. В., Филимонов Б. А.
Уголовный
процесс западных государств. - Изд.
2-е, доп. и испр. - М.: Зер-цало-М, 2002. - 528
с.
Дженкс
Э. Английское
право: Пер. с англ. — М.: Юрид. изд-во
Мин-ва юстиции СССР, 1947. - 378 с.
Загайнова
С. К. Судебный
прецедент: проблемы правоприменения.
— М.: Норма, 2002. - 176 с.
Конституционное
(государственное) право зарубежных
государств: В 4 т. / Отв. ред. Б. А.
Страшун. — М: Бек, 1998. -Т. 3: Особенная
часть. Страны Европы. — 764 с.
Кросс
Р.
Прецедент
в английском праве: Пер. с англ. — М.:
Юрид. лит., 1985. - 238 с.
Лафитский
В. И. Основы
конституционного строя США. -М.: Норма,
1998.- 272 с.
Ллойд
Д. Идея
права: Пер. с англ. - М.: Югона, 2002. — 416
с.
Оуенз
К. Право:
Посібникдля
студентів бізнес-спеціально-стей:
Пер.
з англ.
— К.: Т-во «Знання»,
2002.
- 605 с.
Романов
А. К. Правовая
система Англии. — М.: Дело, 2000. - 344 с.
Судебная
практика как источник права. — М.:
Юристъ, 2000. - 160 с.
Уолкер
Р.
Английская
судебная система: Пер. с англ. — М.:
Юрид. лит., 1980.- 631 с.
Фридмэн
Л. Введение
в американское право. - М.: Издательская
группа «Прогресс» «Универс», 1993. — 286
с.
Шевчук
С. Основи
конституційної юриспруденції. -
К.: Український
центр
правничих
студій, 2001.
— 302 с.
Шишкін
В. І. Судові
системи країн світу: В 3
кн. - К:
Юрін-ком Інтер, 2001.
- Кн. 1. - 320 с.
Додаткова
література до розділу 8
(релігійні
правові системи)
Берман
Г.
Дж.
Вера
и закон:
примирение
права
и
религии: Пер.
с
англ. - М.: Ad
Margines, 1999.
- 431 с.
Біблія,
або книги Святого письма Старого і
Нового Заповіту: Пер. з давньоєвр.
і грецьк. —
Всеукраїнське
євангельсько-баптистське братство.
—
1528 с.
История
государства и права стран Азии и Африки.
Очерки / Рогожин А. И., Сафронова И.
П., Страхов Н. Н. - М.: Юрид. лит., 1964. - 254
с.
Конституционное
(государственное) право зарубежных
стран: В 4 т.
/ Отв. ред. Б. А.
Страшун. - М.: Норма-Инфра-М, 2001. - Т.
4: Часть Особенная: страны Америки и
Азии. - 656 с.
Коран:
Пер. с араб. И. Ю. Крачковского. — М.: СП
ИКПА, 1990.- 512 с.
Крашенинникова
Н. А. Индусское
право: история и современность. -
М.: Изд-во МГУ, 1982. - 192 с.
Кудрявцев
М. К. Кастовая
система в Индии. — М.: Наука, 1992. - 262 с.
Лубсъкий
В. I., Борис В. Д. Мусульманське
право.
- К.: Вілбор,
1997.-
256 с.
Мусульманский
мир 950—1150: Пер. с англ. / Отв. ред. В. В.
Наумкин, М. Б. Пиотровский. — М.: Наука,
1981. — 312 с.
Мусульманское
право (структура и основные институты)
/ Отв. ред. Л. Р.
Сюкияйнен. - М.: ИГПАН, 1984. - 145 с.
Мусульманские
страны. Религия и политика (70—80-е годы):
Сб. статей. — М.: Наука, 1991. — 183 с.
Павлов
А. С. Курс
церковного права. - СПб.: Лань, 2002. -384 с.
Релігієзнавчий
словник
/ За ред. А. Колодного і
Б.
Лобови-ка. — К.: Четверта
хвиля, 1999.
— С. 392 с.
Русская
православная церковь и право: Комментарий
/ Отв. ред. М. В. Ильичев. - М.: Бек, 1999. -
464 с.
Сюкияйнен
Л. Р. Мусульманское
право. Вопросы теории и практики. —
М.: Наука, 1986. — 257 с.
Сюкияйнен
Л. Р.
Шариат
и мусульманско-правовая культура.
- М.: Ин-т гос. и права РАН, 1997. - 48 с.
Шарль
Р.
Мусульманское
право: Пер. с франц. — М.: Изд-во иностр.
лит., 1959. — 142 с.
Элон
М. Еврейское
право: Пер. с иврита / Под общ. ред. И. Ю.
Козлихина. - СПб.: Юрид. центр пресс,
2002. - 611 с.
Додаткова
література до
розділу
9
(традиційні
правові системи)
1.
Денисов
В. Н.
Системы
права
развивающихся
стран. — К.: Наукова
думка,
1978. — 276 с.
Инако
Ц. Право
и политика современного Китая: Пер. с
япон. - М.: Прогресс, 1978. — 295 с.
Инако
Ц. Современное
право Японии: Пер. с япон. - М.: Прогресс,
1981.-270 с.
История
государства и права стран Азии и Африки.
Очерки / Рогожин А. И., Сафронова И.
П., Страхов Н. Н. - М.: Юрид. лит., 1964. - 254
с.
Кашанина
Т. В. Происхождение
государства и права. Современные
трактовки и новые подходы. - М.: Юристь,
1999. — 335 с.
Конституционное
(государственное) право зарубежных
стран: В 4 т.
/ Отв. ред. Б. А. Страшун. — М.: Норма—Инфра-М,
2001. — Т.
4: Часть Особенная: страны Америки и
Азии. — 656 с.
Куманин
Е. В. Юридическая
политика и правовая система Китайской
народной республики / Отв. ред. Б. А.
Страшун. — М.: Наука, 1990. - 157 с.
Рогожин
А. И., Страхов Н. П. История
государства и права рабовладельческого
Китая. — М.: Госюриздат, 1960. - 93 с.
Синицына
И. Е. Обычай
и обычное право в современной Африке:
История изучения. Кодексы обычного
права. М.: Наука, 1978.- 285 с.
Супатаев
М. А. Право
в современной Африке (основные черты
и тенденции развития). — М.: Наука, 1989.
— 175 с.
Зміст
Розділ
1. Порівняльне правознавство: загальна
характеристика
§
1.
Порівняльне правознавство як метод,
наука
та навчальна дисципліна З
§
2. Виникнення порівняльного правознавства 6
§
3. Предмет
і метод порівняльного правознавства 9
§
4. Об'єкти порівняльного правознавства 13
§
5. Функції порівняльного правознавства 15
§
6. Місце порівняльного правознавства
в
системі юридичних наук п
§
7. Значення порівняльного правознавства 21
§
8. Види досліджень у порівняльному
правознавстві... 23
Розділ
2.
Класифікація
основних правових систем сучасності
§
1. Поняття і структура правової системи
28
§
2. Поняття «правова сім'я» 32
§
3. Критерії
класифікації правових систем 35
§
4. Місце правової системи України серед
правових
систем світу 42
Розділ
3. Загальна характеристика романо-германської
правової сім'ї
§
1. Особливості романо-германської
правової сім'ї ....47 § 2. Основні етапи
розвитку романо-германської
правової
сім'ї 52
§
3. Роль
науки (університетів) у розвитку
романо-германського
права 61
§
4.
Зв'язок романо-германської правової
сім'ї
з
римським правом 67
§
5. Вплив
канонічного права на формування
романо-германського
права 74
§
6. Поділ романо-германського права
на
публічне і приватне право 78
Розділ
4.
Джерела
права романо-германської правової
сім'ї
§
1. Норми
права в романо-германській сім'ї 81
§
2. Джерела
права в романо-германській сім'ї,
їх
види 84
§
3. Нормативно-правові
акти в романо-германській
сім'ї 88
§
4. Закон
як джерело права в романо-германській
сім'ї 91
§
5. Загальні
принципи в романо-германській
правовій
сім'ї 95
§
6. Доктрина
в романо-германській правовій сім'ї 98
§
7. Звичай
у системі джерел романо-германського
права Ю1
§
8. Судова
практика в романо-германській правовій
сім'ї Ю5
Розділ
5.
Загальна
характеристика англо-американської
правової сім'ї
§
1. Особливості
англо-американської
правової
сім'ї Ю9
§
2. Основні
етапи розвитку англійської правової
системи 115
§
3. Виникнення
та реформування загального права ...
118
§
4. Загальне
право: поняття та особливості 126
§
5. Право
справедливості і його співвідношення
з
загальним правом 132
Розділ
6.
Джерела
права англо-американської правової
сім'ї
§
1. Поняття
та види джерел права
в
англо-американській сім'ї 140
§
2. Прецедент
як джерело права
в
англо-американській сім'ї 141
§
3. Закон
як джерело права
в
англо-американській сім'ї 150
§
4. Делеговане
законодавство
в
англо-американській правовій сім'ї 156
§
5. Звичай
в англо-американській правовій сім'ї 160
§
6. Інші
джерела англо-американського права 164
