Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Порывняльне правоз..doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
2 Мб
Скачать
☆

  • визнання лише єдиної санкції в цивільному праві — грошової компенсації, а в кримінальному праві одно­го покарання — страти;

  • відсутність засобів забезпечення явки свідків до суду;

  • повільність і дорожнеча судової процедури;

  • безліч дорікань на адресу системи наказів суду, що перешкоджала демократизації суду і не враховувала по­треби правового розвитку країни1.

Для того щоб загальне право продовжувало залиша­тися в гармонії з умовами життя, що змінилися, необхід­на була правова реформа, яка не тільки б змінила практи­ку судів, але і дозволила б їм упровадити нові правові нор­ми і рішення, невідомі старому праву.

Однак природа загального права є такою, що воно практично не піддається переробці за замовленням. Загаль­не право прямо не залежить ані від політичної волі Парла­менту, ані від влади Корони, ані від побажань населення. Не могли позбутися цих недоліків і самі суди, бо, виходячи з іс­нуючої на той час доктрини, визнана судом норма загально­го права не могла бути відкликана (переглянута, скасована).

Але вихід був все ж таки знайдений, хоча й не відра­зу. Видатний історик англійського права Г. Майн вирізняє три інститути, що відіграли найбільш важливу роль у ре­формі архаїчних норм загального права і у становленні сучасної правової системи Англії: юридичні фікції, пра­во справедливості та закони.

1. Юридичні фікції виникли в епоху середньовіччя як прийом, що дозволяє обійти право під виглядом суворо­го дотримання його приписів. Юридичні фікції в праві дають змогу свідомо приймати за реально існуючі такі дії або події, яких насправді не було, немає або не могло бути.

Використання юридичних фікцій в англійському праві мало на меті:

1) пом 'якшення жорстокості норм середньовічного кримінального права, яке, як відомо, передбачало страту

для осіб, визнаних винними в здійсненні будь-якого тяж­кого злочину (фелонії).

До прийомів, що пом'якшували покарання, належа­ла, приміром, так звана пільга духівництву. Спочатку ця пільга, яка виключала застосування страти, надавалася тільки священнослужителям. Згодом за допомогою юри­дичної фікції вона стала поширюватися судами на всіх інших вперше звинувачених у скоєнні тяжкого злочину, якщо вони могли прочитати напам'ять добре відомий уривок тексту Біблії латинською мовою (псалом 51, вірш 1). Цей уривок ніколи не змінювався. Усі про це знали і вчили його напам'ять із самого дитинства, просто так, про всякий випадок;

  1. розширення переліку наказів суду. Внаслідок засто­сування фікції до суду подавалися справи, які б в іншому випадку не підлягали судовому розгляду через те, що 'їх не було в переліку наказів суду;

  2. надання суддям можливості обходити вимоги загаль­ного права про підсудність справ. Ця можливість не була пов'язана з мотивами поліпшення норм загального права. Це диктували прагматичні інтереси суддів, платня яких прямо залежала від кількості розглянутих ними справ.

Наприклад, спочатку до компетенції Суду казначейства належали справи про стягнення королівських податків, тоб­то це були справи про борги Короні. Приватні спори були вилучені з компетенції Суду казначейства. Для того щоб розглядати спори за зобов'язаннями приватних осіб, судді використали фгкціїо, відому як Оиотіпиз. Вони стали умов­но вважати, що якщо позивач вимагає від відповідача повер­нути борг, то йдеться про те, що позивач не може через дії відповідача повернути свій борг Короні. Хоча насправді по­зивач ніяких грошей не був винний Короні. Використання фікції Оиотіпш дозволяло знайти у приватній справі інте­реси короля і прийняти її до розгляду в Суді казначейства1.

1 Романов а. К. Вказ. Праця. — с. 64.

1 РомановА. К. Вказ. Праця. - с. 87-91.