Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Порывняльне правоз..doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
2 Мб
Скачать
☆

й адміністративного права. Питань цивільного права вони торкалися лише у зв'язку з кримінальними чи адміністра­тивними санкціями за їх порушення. Як зазначає Ц. Інако, Китай не створив системи приватного права, як це було в римському праві. Тут закони являли собою лише засіб і знаряддя правління і не діяли в сільських громадах, де за­стосовувалося звичаєве право, що передавалося з поколін­ня в покоління з найдавніших часів1.

Судова система країни теж розглядала переважно спра­ви, пов'язані з кримінальним та адміністративним правом. Якщо людина хотіла захистити в суді цивільно-правовий інтерес, вона мала довести, що за порушення її права вста­новлено кримінальну відповідальність. Через те що суди були некомпетентні, корумповані й бюрократизовані, люди уникали звертатися до них. Переважна більшість спорів ви­рішувалася за допомогою примирливих процедур за посе­редництвом шанованих членів суспільства на підставі норм звичаєвого права, що формувалися століттями.

За останньої, Цинської династії (1644—1911) Китай мав два систематизованих зводи законів, один із яких сто­сувався державного й адміністративного права, другий — кримінального, цивільного, сімейного. Перший звід містив детальні приписи щодо функцій усіх урядових за­кладів, другий вказував на види покарань та обставини, за яких вони можуть бути пом'якшені, склади злочинів і способи вирішення цивільних суперечок, причому кожен розділ був пов'язаний з діяльністю одного з міністерств. Багато положень цього кодексу діяли до 1931 року. Шлюб­но-сімейні, спадкові, торговельні й інші відносини регу­лювало звичаєве право, для якого була характерна надзви­чайна різноманітність (партикуляризм)2.

Правова система країни почала змінюватися після ре­волюції 1911 року, в результаті якої була прийнята перша Конституція, що проголосила Китай республікою. Процес модернізації традиційного права розпочався зі створення сучасних кодексів. У 1912 році було прийнято перше Кар­не уложення, перейменоване в 1928 році в Кримінальний кодекс. У 1929—1931 роках набрав чинності Цивільний ко­декс, що об'єднував цивільне й торговельне право. У 1930 році в Китаї прийняли Земельний кодекс, а в 1932 році — Цивільний процесуальний кодекс. Таким чином відбулася якісна зміна законодавства Китаю, що знайшла своє вира­ження в систематизаціїй кодификації його основних галу­зей на грунті романо-германського права.

Однак, як наголошують дослідники, прийняття ко­дексів аж ніяк не означало, що автоматично зміняться реальні суспільні відносини. За їх фасадом продовжували . існувати традиційні поняття, і, за деякими винятками, саме вони переважали в реальній дійсності. Праці кількох правників, які хотіли вестернізації своєї країни, не могли враз перекреслити китайське мислення і протягом кількох років поширити серед юристів і китайського населення романську концепцію права, що розроблялася понад ти­сячоліття юристами Заходу. Кодекси й закони застосову­валися в Китаї тільки тією мірою, якою вони відповідали народному розумінню справедливості. Практика ігнору­вала закони, як тільки вони порушували традицію. До суду не зверталися тому, що люди не знали своїх прав або не хотіли бути несхваленими суспільством. Суспільні відносини, таким чином, практично регулювалися так само, як і колись. Навіть у виняткових випадках, коли люди зверталися в суди, часто виходило так, що китайські судді виносили рішення за стандартами конфуціанства, замість того щоб застосовувати норми писаного права: вони відмовлялися виселити наймача з приміщення, бо він бідний і ні в чому не винен, тоді як іасник багатий не має потреби в ньому; надавали відстрочку боржникові,

9 Порівняльне правознавство 24 1

1 Инако ц. Право и политика современного Китая: Пер. С япон. — м.: Прогресс, 1978. - с. 25.

2 Правовые системы стран мира: Энциклопедический справоч­

ник. — С. 320.