історичного розвитку, або взяті на певний історичний момент, розрізняють вертикальне та горизонтальне по­рівняльне правознавство.

Виходячи з методології, мети і завдання, можна ви­окремити загальну (загальнотеоретичну) та спеціальну га­лузеву компаративістику. Остання, у свою чергу, поді­ляється на порівняльне цивільне право, порівняльне кри­мінальне право, порівняльне конституційне право тощо.

Залежно від сфери права може йтися про порівняль­не правознавство у сфері приватного права та порівняль­не правознавство у сфері публічного права.

Крім того, у складі науки порівняльного правознавства можна вирізнити наукознавчу, методологічну і прикладну частини. Наукознавча частина охоплює проблематику по­рівняльного правознавства, яка стосується його поняття, історії, предмета, структури, завдань і функцій, а також місця в системі юридичних наук. Методологічна частина зводиться, головним чином, до вчення про методологію порівняльно-правового аналізу та до розробки методики проведення порівняльно-правових досліджень щодо окре­мих об'єктів. Прикладна частина дозволяє розкрити особ­ливості застосування методології порівняльно-правового аналізу на різних його рівнях: макрорівні і мікрорівні¹.

Порівняльне правознавство як навчальна дисципліна поділяється на дві частини. У загальну частину входять такі теми: історія розвитку науки порівняльного правознавства, природа порівняльного правознавства і проблеми класи­фікації правових систем, історія розвитку основних право­вих систем сучасності, порівняльна методологія, порів­няльна правова культура, порівняння підходів правових систем до реалізації ідеї правової держави, механізм уніфі­кації та гармонізації національних правових систем тощо.

Особлива частина навчальної програми охоплює або порівняльне публічне право (наприклад, порівняльне

конституційне право), або порівняльне приватне право (наприклад, порівняльне цивільне право), або порівняль­не процесуальне право (наприклад, порівняльний цивіль­ний процес)'.

§ 4. Об'єкти порівняльного правознавства

Перш ніж звернутися до об'єктів порівняльного пра­вознавства, необхідно розглянути різницю між поняття­ми предмета та об'єкта наукового пізнання. Як відомо, кожна окрема наукова галузь відображає якусь конкретну сукупність об'єктивних закономірностей, що станов­лять предмет цієї науки. Сукупність же явищ і процесів об'єктивної дійсності, що їх вивчає наука в процесі пізнан­ня свого предмета, розглядаються як об'єкт цієї науки. Ви­ходячи з цього, об'єктом будь-якої юридичної науки є дер­жава і право, або державно-правова реальність. Предметом її є ті закономірності, які існують у цій реальності. Встанов­лення об'єкта дає досліднику можливість визначити межі своєї роботи та методологічно вірно здійснити дослідження.

Окремими об'єктами порівняльного правознавства є:

1. правова дійсність, або правова реальність — загаль­ний об'єкт порівняльного правознавства як юридичної науки (стан і зміни в державно-правовій сфері: процеси розвитку зарубіжних держав, їхньої правової політики тощо);

2. правова сім'я — специфічний об'єкт порівняльно­го правознавства. Інші юридичні науки досить рідко звер­таються до дослідження правової сім'ї, тоді як для по­рівняльного правознавства — це один з основних об'єктів. Вивчення романо-германської, англо-американської, ре­лігійно-традиційної та інших правових сімей збагачує знання про правову картину світу;

1 Лисенко о. М. Вказ. Праця. — с. 15.

1 Осакве к. Сравнительное правоведение в схемах и определени­ях: Общая и Особенная части. — м.: Дело, 2000. - с. 13.