мало розходження у правових системах. Важливим мо­ментом у розвитку владних структур стало заснування по­сади військового правителя країни — сьогуна. Поступо­во імператор стає лише формальним правителем країни, а реальна влада на кілька століть перейшла до рук сьогу-нів. Одночасно складається особлива військова каста (буке, самураї), якій властивий особистий правовий статус. Для японського права в цей період був характерний партикуля­ризм. Так, у роки Камакурського сегуната (1185-1333) спів­існували три правові системи — право куте хо, яке застосо­вувалося імператорським двором у землях придворної знаті й до її людей; право хондзе хо, що діяло в кожному маєтку; право буке хо, яке поширювалося на землі й людей, підвлад­них сьогуну. Система буке хо відігравала головну роль.

Соціальна структура японського суспільства базува­лася на ідеї існування різних класів (лицарів, селян, тор­говців) , кожен з яких мав свій особливий правовий статус. Встановлений порядок вважався природним і непоруш­ним, а його основним завданням було чітке розмежуван­ня класів і підтримка принципу їх ієрархії. Заперечення ідеї рівності викликало заперечення поняття суб'єктивних прав. Не могло бути й мови про права осіб нижчого класу щодо вищого. В основному право закріплювало обов'яз­ки осіб нижчого класу стосовно вищого. Як наслідок — за індивідами не визнавалося права звернення до суду за за­хистом своїх інтересів, що тягло нерозвиненість системи юридичних інститутів. Судові функції не відрізнялися від інших публічно-правових функцій — управління, захис­ту країни тощо. У Японії не склалися правові школи, не було професійних суддів, прокуратури, адвокатів і нота­ріусів. Одним з небагатьох юридичних трактатів того часу є «Госейбай сікімоку», прийнятий у 1232 році¹.

Наступний етап розвитку Японії — перехід до Ново­го часу (XV—XIX ст.) характеризувався подоланням фео-

1 Антология мировой правовой мысли: в 5 т. — т. 1. — с. 550—564.

1 Антология мировой правовой мысли: в 5 т. — т. 1. — с. 567-576.