Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Порывняльне правоз..doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
2 Мб
Скачать
☆

ють різні аспекти життя суспільства. Це значно доповню­вало звід норм, створених судовими прецедентами.

Поширенню законодавства сприяла також та обста­вина, що американські законодавці, отримавши у спад­щину англійське загальне право, вільно змінювали його, приймаючи законодавчі акти всупереч англійцям. У США навіть був поширений такий тост: «Вип'ємо за загальне право Англії: хай наші законодавчі акти скоріше знищать цього пригноблювача Америки»1.

США як незалежна держава ніколи не знали такого періоду в розвитку свого права, коли воно засновувалося виключно на судових прецедентах. В основі правової си­стеми США з моменту її самостійного існування та про­тягом наступного розвитку завжди були закони. Період з початку XX століття до 30-х років XX століття взагалі дістав назву «Епоха законодавчих актів».

На сьогодні звичайний американський штат має таку ж кількість законодавчих актів, скільки їх налічує право середньостатистичної країни Європи. Якщо помножити загальну кількість законодавчих актів штату на п'ятдесят, стане зрозуміло, яким великим за обсягом є законодавче право у Сполучених Штатах2.

Деякі законодавчі акти замінювали собою загальне право, але більшість з них заснували цілком нові галузі пра­ва. Наприклад, на федеральному рівні існують законодав­ство про податки, соціальне забезпечення, охорону довкіл­ля, банківську справу. На рівні штатів діють законодавчі акти, що регулюють бізнес, права споживача, сімейні відносини. Але загальне право не припинило свого існу­вання. Багато аспектів приватного права — контракти, ци­вільне право та право власності — регулюються переваж­но загальним правом, з деякими змінами в законодавчих актах. Однак у цілому законодавчі акти домінують.

4. Наявність у статутному праві США значної кіль­кості кодексів, що не характерне для англійського права.

Систематизація і кодификація законодавства проводяться як у штатах, так і на федеральному рівні. У кількох шта­тах діють цивільні кодекси, у двадцяти п'яти — цивільно-процесуальні, в усіх штатах — кримінальні, у деяких — кримінально-процесуальні. Але за винятком штатів фран­цузького походження, в усіх інших кодекси аж ніяк не на­гадують європейські. У кодексах американці бачать резуль­тат консолідації, а не основу для вироблення і розвитку нового права, як у країнах романо-германської правової сім'ї. Презумується, що законодавець відтворює в кодексі норми, створені практикою.

Особливою формою кодификації в США стало ство­рення так званих єдиних (уніфікованих) законів і ко­дексів, мета яких — установити на рівні штатів можливу єдність у тих сферах загального права, де це особливо не­обхідно. Підготовку проектів таких законів і кодексів здійснює Загальнонаціональна комісія представників усіх штатів разом з американським Інститутом права й Амери­канською асоціацією адвокатів. Для того щоб проект став законом, він повинен бути прийнятий як закон штатами.

Серед такого роду кодексів першим і найбільш відо­мим є Уніфікований торговий кодекс (Uniform Commercial Code), що був офіційно схвалений у 1962 році. УТК не охоплює все торговельне право; але те, що ввійшло до нього, регламентовано досить детально, особливо норми про продаж товарів, про обігові документи, забезпечення угод. Неважко зрозуміти, чому американці в першу чергу звернулися до уніфікованої кодификації торговельного права. Інтереси бізнесу, ділового світу країни визначили як основний напрямок уніфікації приватного права, так і зміст кодексу. Кодекс з деякими змінами в даний час прийнятий у всіх штатах, крім Луїзіани1.

1 Бернхем в. Вказ. Праця. — с. 57.

2 Там само. — с. 53.

1 Саидов а. X. Вказ. Праця. — с. 261—262.

  1. Суворе дотримання принципу поділу влади. Цей прин­цип зумовлює те, що жодна з гілок влади — законодавча, виконавча і судова — не виходить за межі своєї компетенції, визначеної Конституцією. Принцип поділу влади — про­відний принцип Конституції США. Як писав Дж. Медісон, необхідний поділ влади між кількома департаментами, за­кріплений у Конституції, буде гарантією того, що її складові частини внаслідок взаємодії контролюватимуть одна одну Завдяки принципу поділу влади у США не діє англійський принцип верховенства парламенту. Навпаки, у США діє концепція «перелічених повноважень» Конгресу.

  2. Судовий контроль за конституційністю законів. Слід зауважити, що текст Конституції не містить положення про те, що судова гілка має право контролювати законодавчу і виконавчу влади. У 1803 році під час розгляду справи Мар-бері проти Медісона (Marbury v. Madison) було встановле­но, що право судового нагляду (право Верховного Суду США перевіряти конституційність законів та дій інших двох гілок влади) притаманне Конституції. У цій справі Верховний Суд в особі головного судді Джона Маршалла постановив: Конституція є верховним законом, і його потрібно дотримуватися. Якщо в певній справі можна керуватися і законодавством, і Конституцією, то суд, зва­жаючи на верховенство Конституції, повинен застосову­вати конституційні положення і не брати до уваги поло­ження даного закону, що суперечать Конституції.

У наш час судовий нагляд використовується досить активно. Якщо за 75 років (1789— 1864) Суд визнав незакон­ними лише два закони Конгресу, а за 164 роки (1789—1953) відбулися 76 анулювань, то з 1953 по 1991 рік (38 років) уже 66 актів Конгресу було визнано неконституційними1.

7. Більш вільна дія правила прецеденту (доктрини stare decisis). Вищі судові інстанції штатів і Верховний Суд СІНА ніколи не були зв'язані своїми власними прецедентами.

Звідси — їхня велика свобода у процесі пристосування пра­ва до мінливості життя залежно від конкретних обставин. Так, Верховний Суд США у справі Герц проти Вудман (Hertz v. Woodman) у 1910 році зазначав, що правило stare decisis, хоч і спрямоване на встановлення одноманітності рішень і досягнення сталості, все ж не є твердим. Дотриму­ватися попередніх рішень або відхилятися від них — питан­ня, що залишене на вільний розсуд суду1.

  1. Досить часте використання в юридичній літературі США понять «приватне право» й «публічне право». Зокрема, в американському праві поняття «приватне право» охоплює шість інститутів: контракти, зобов'язання з правопорушень, власність, сімейне право, право торговельного обігу та підприємства бізнесу. У свою чергу публічне право об'єднує конституційне, адміністративне, трудове, кримінальне пра­во та право регулювання торговельних відносин2.

  2. Своєрідність юридичної термінології. Наприклад, суто американськими є терміни substantive due process, void for vagueness, class action, substantive uncoscionability, procedural uncoscionability3 (матеріальна належна правова процедура, нечинний внаслідок невизначеності, групо­вий позов, матеріальна несправедливість правочину, про­цесуальна несправедливість правочину).

  1. Особливості американської системи юридичної ос­віти, підготовки юристів, структури юридичної професії і ліцензування юристів, які також визначають своєрідність американського права.

  2. Перебільшена надія на суд присяжних як інструмент виявлення фактів у судовому розгляді й так звана сутяж­ницька параноя, тобто перебільшення ролі судових позовів в американській правовій культурі4.

1 Бернхем В. Вказ. праця. — С. 19.

1 Богдановская И. Ю. Прецедентное право. — С. 189.

2 Дмитрієв А. І., ШепельА. О. Порівняльне правознавство. — К.: Юстініан, 2003. - С. 114.

3 Осакве К. Вказ. праця. — С. 38.

4 Там само. — С. 38.