Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Порывняльне правоз..doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
2 Мб
Скачать
☆

й у деяких випадках прямо визнає їх дію в канонах Всесвітніх соборів. Однак для визнання звичаю від нього потрібно, по-перше, щоб він не суперечив духу як усієї церкви, так і природі того інституту, якого він стосується; по-друге, щоб його існування і дія могли бути доведені за більш-менш тривалий час. Якщо церковний звичай задовольняє цим вимогам, він може не тільки заповнювати прогали­ни церковного законодавства, але й у деяких випадках обмежувати його дію.

5.3. Застосування канонічного права в сучасному світі

Канонічне право в сучасному світі застосовується на­багато вужче, ніж у середні віки, залишаючись панівною системою тільки для однієї країни — Ватикану. Ватикан як держава був утворений у 1929 році. Хоча його площа становить лише 44 гектари, вона має всі ознаки держав­ності: дипломатичні відносини з понад 100 країнами світу, голову — Папу Римського, уряд — Римську курію та ін.1 Ватикан — це приклад теократичної монархії, влада в якій належить церковній ієрархії на чолі з Папою Римським.

Більшість країн, у яких діяли великі християнські громади і застосовувалося канонічне право, насамперед країни Європи, проголосили принцип відділення церкви від держави. Відповідно до нього церква має право регу­лювати тільки внутрішньоцерковні відносини, а її норми розглядаються виключно як корпоративні і не можуть суперечити законодавству. Так, згідно зі ст. 1 Конституції Франції проголошено світський характер держави і рів­ність усіх громадян перед законом незалежно від віроспо­відання2. Цей конституційний принцип забезпечується Законом від 1905 року «Про відділення церкви від держа -

ви», а в деяких випадках і Кримінальним кодексом, що передбачає відповідальність священнослужителів, на­приклад, за здійснення обряду одруження до укладення цивільного шлюбу.

Деякі держави у взаєминах із церквою дотримуються іншого принципу і проголошують християнство панівною релігією. Так, Конституція Греції закріпила, що панівною в Греції є релігія східно-православної Церкви Христової. Православна церква Греції, що визнає своїм главою Госпо­да нашого Ісуса Христа, нерозривно зв'язана у своїх дог­матах з Великою Константинопольською церквою і з уся­кою іншою єдиновірною церквою Христовою, неухильно дотримується, так само як і вони, святих апостольських і соборних канонів і священних традицш1. У Греції існують і церковні суди, але до їх компетенції належить лише ви­рішення питань про відповідальність священнослужи­телів. Але навіть у таких країнах канонічне право не є дію­чою правовою системою, а є скоріше ідеологією, якої до­тримується держава у своїй діяльності.

Проте канонічне право вплинуло на становлення ос­новних правових систем сучасності, передусім романо-германського й англо-американського права. Багато су­часних правових інститутів у цих державах втілюють ідеї і принципи канонічного права. Так, Цивільний кодекс Греції, що набрав чинності в 1946 році, в положеннях, які стосуються сімейного права, закріпив багато канонів грецької православної церкви (укладення шлюбу лише в церковній формі, заборона шлюбу з нехристиянами, об­меження в розлученні, юридичне оформлення інституту заручення та ін.)2.

Нині лише деякі держави визнають чинність кано­нічного права на своїй території. Згідно зі ст. 111 Консти-

1 Релігієзнавчий словник. — С. 53.

2 Конституция Французской республики // Конституции государств Европейского союза. -М.: Инфра-М — Норма, 1997. - С. 665-682.

1 Конституция Греции // Конституции государств Европейского союза. - М.: Инфра-М - Норма, 1997. - С. 245-294.

2 Правовые системы стран мира: Энциклопедический справоч­ник. - С. 178.