Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Порывняльне правоз..doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
2 Мб
Скачать
☆

тягом усієї історії розвитку він був незначним і не стосу­вався засад загального права.

  1. Суддівський за своєю природою та змістом характер права. Без усяких перебільшень можна говорити про те, що основа англосаксонської правової системи була закладена завдяки діяльності судів. На всіх етапах історичного роз­витку норми, створені суддями, вважаються основним дже­релом в англосаксонській правовій сім'ї. Сьогодні суди у країнах загального права також не обмежуються тільки за­стосуванням положень законодавства. Фактично вони створюють право (судові прецеденти), коли вирішують спори або звертаються до тлумачення законів.

  2. Розвиток загального права юристами-практиками. Звідси, на думку юристів з країн романо-германського пра­ва, — деяка стихійність і неозорість правового масиву, відсутність раціональних засад у його системі. Отже, за­гальне право — це не продукт суворих теоретичних та ло­гічних викладок вчених. Воно завжди було і залишається результатом досвіду суддів і змагання учасників процесу.

  3. Менш абстрактний характер норм, ніж у романо-германському праві. Це пояснюється тим, що більшість норм англосаксонського права створювалася при розгляді судами реальних справ, і тому ці норми розраховані на вирішення конкретних суперечок, а не на встановлення загальних правил поведінки на майбутнє.

  4. Виокремлення в англосаксонському праві прецедент­ного та статутного права. Прецедентне право традицій­но визначається як право, що складається з норм і прин­ципів, які створюються і застосовуються судцями в про­цесі винесення ними судових рішень. Статутне право — це право, норми якого мають своїм джерелом не судову практику, а волю держави в особі її законодавчих органів. Норми статутного права містяться в актах законодавчих органів (статутах) і актах делегованого законодавства.

  5. Існування в англосаксонському праві загального пра­ва та права справедливості. Норми загального права 112

сформувалися внаслідок діяльності королівських судів. Право справедливості виникло при винесенні рішень лор­дом-канцлером і було покликане доповнити загальне пра­во; воно є системою більш гнучких норм, створених пе­редусім внаслідок застосування такого принципу, як «суд по совісті, а не за традицією та звичаєм».

  1. Відсутність принципового значення поділу на приват­не і публічне право. Ця особливість обумовлюється принци­пом верховенства права, згідно з яким усі є рівними перед правом, а держава виступає на правовому полі лише як один із суб'єктів права поряд із приватними особами. Тому як дер­жаві, яка повинна захищати публічний інтерес, так і окре­мим особам, які повинні мати можливість реалізовувати свої приватні інтереси, необхідно на рівних підставах доводити в суді свою правоту щоразу, коли вони звертаються за пра­восуддям. У зв'язку з цим, вважають англійські юристи, немає ніякого сенсу створювати самостійні галузі приватно­го та публічного права, які будуть по-різному захищати інте­реси держави й інтереси окремої особи. Згідно з принципом верховенства права англійський суд не виступає на боці дер­жави. Англійськими правниками поділ права на приватне і публічне заперечується з особливим пафосом, оскільки та­кий поділ завжди розглядався як реалізація ідеї про те, що держава та уряд можуть праву не підкорятися1. Як твердять англійські судді, верховенство права — це одне, а державний інтерес — то зовсім інше. Є речі, які не можна робити в ім'я права, але які треба робити задля державного інтересу2.

  2. Важливість поділу на матеріальне і процесуальне право. Матеріальне право визначає права й обов'язки, свободи і повноваження людей, тоді як процесуальне пра­во стосується забезпечення цих прав і обов'язків, зокре­ма, воно пов'язане з судовою процедурою і доказами. Слід зазначити, що для англо-американського права характер-

1 Романов а. К. Правовая система Англии. — м.:Дело, 2000.- с.79.

2 Харитонова о. І., Харитонов є. О. Порівняльне право Європи. — є. 486.