відносини, а скоріше в ідеологічному підґрунті для ство­рення інших джерел.

Давніми пам'ятниками індійської літератури, що містять норми права, є смрити. Це санскритське слово означає «заповідану» мудрість окремих авторитетних уче­них і священнослужителів. Смрити являють собою релі­гійні, наукові і правові трактати, які коментують веди. їх датування вкрай складне, оскільки індуїстські уявлення про безупинно поточний світовий процес без початку й кінця заперечували хронологічну впорядкованість істо­ричних подій. Тому можна лише приблизно назвати час створення смрити — між 800 роком до н. е. і 200 роком н. е. Теоретично вважається, що всі смрити засновані на свя­щенному відкритті — на ведах. Тож, якщо текст смрити суперечить ведам, то він не може застосовуватися. З огля­ду на те, що в самих ведах дуже мало правових норм, це ■правило фактично не застосовувалося. При цьому вважа­лося, що авторам смрити ще були відомі багато з нині за­гублених текстів вед. Як вважають деякі дослідники, дже­рела смрити слід шукати у звичаях і ритуалах, характерних для релігійних культів і соціального життя індусів того пе­ріоду. Таким чином, стає очевидним (хоча ортодоксальне вчення цього не визнає), що смрити різняться між собою, бо вони створювалися в різні епохи і кожен автор прагнув врахувати нові звичаї, що постійно народжувалися¹.

Серед текстів смрити виокремлюють дхармасутри — перші відомі збірники зафіксованих у письмовій формі конкретних правових норм, що визначають, як повинна поводитися людина відповідно до свого місця в кастовій ієрархії стосовно богів, царя, священиків, предків, членів своєї родини, сусідів, тварин. Найстаріші дхармасутри — Гаутами, Бауд-хаяни, Апастамби, Васиштхи — виникли в VI—III століттях до н. е.

Наступним кроком у розвитку смрити стали дхар-машастри — збірники норм (дхарми), які створювались

1 Цвайгерт к., Кетц X. Вказ. Праця. - с. 467, 468.

1 Цвайгерт к., КетцХ. Вказ. Праця. — с. 465.

Важливими джерелами права були нибандхи (або ни-бандхази за Р. Давидом), що являють собою збірники ко­ментарів до дхармашастр. Нибандхи складалися в про­міжку між XI століттям і кінцем XVII століття. їх мета — пояснити часто незрозумілий зміст дхармашастр, усунути явні суперечності між ними, зробити їх доступнішими про­стим людям. Так, деякі автори витягали зі старих текстів і систематизували відповідні уривки, що їх можна було за­стосувати в сучасних їм умовах. У такий спосіб було «модер­нізовано» чимало норм, а багато застарілого юридичного матеріалу зовсім вилучено з правового обороту. Інші авто­ри писали коментарі до текстів, що стосувалися окремих галузей права, таких як спадкове чи право усиновлення. Найавторитетнішим текстом з цих джерел права вважаєть­ся «Митакшара» — коментар до законів Яджнавалк'я, складений у XI—XII століттях¹. Ще одним визнаним збір­ником коментарів був «Дайябхага», створений у XII сто­літті. Вважалося, що для всіх укладачів цих коментарів смрити мали обов'язковий характер, бо відповідно до офі­ційної доктрини їх джерелом були веди. Оскільки ці тексти налічували багато сотень років, часто мали прогалини і су­перечили один одному, то коментаторам надавалося широ­ке поле для їх трактування, що здійснювалося згідно зі складними правилами спеціальної теорії тлумачення. Од­нак у кінцевому підсумку на результат тлумачення вплива­ли звичаї, що склалися з часом у практиці тієї місцевості, де проживав відповідний автор. З огляду на географічну, кліматичну й національну розмаїтність Індії, немає нічого дивного в тому, що визнання ряду авторів мало вузькорегі-ональний характер. Вналідок усього цього в XI—XII сто­літтях поступово склалися дві правові школи — Дайябхага в Бенгалії і Митакшара, які дали початок численним ро­динним школам і набули поширення по всій Індії².

¹ Антология мировой правовой мысли: В 5 т. — Т. I. — С. 399—467.

² Крашенинникова Н. А. Вказ. праця. — С. 23.

³ Антология мировой правовой мысли: В 5 т. — Т. I. — С. 385—399.

⁴ Крашенинникова Н. А. Вказ. праця. — С. 25, 26.

¹ Антология мировой правовой мысли: В 5 т. — Т. І. — С. 467—473.

² Цвайгерт К, КетцХ. Вказ. праця. — С. 465, 466.