Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Порывняльне правоз..doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
2 Мб
Скачать
☆

здебільшого обмежуються лише закріпленням чи забезпе­ченням виконання стародавніх звичаїв. їм зовсім не відо­ме розмежування матеріального і процесуального права, цивільного і кримінального, приватного й публічного. Вони стосуються не всієї Англії, а тільки деяких її частин, і, скоріше, окремих племен і родів.

Можна сказати, що закони старої Англії передбачають існування багатьох дуже давніх, незмінних звичаєвих пра­вил, яких добровільно дотримувалися і які не були створені якоюсь однією людиною і не могли бути нею змінені. Така впевненість ніколи не зникала в Англії, і вона багато що пояснює в історії англійського права1. Але з часом правові звичаї значно змінилися і на більш пізніх етапах поступо­во трансформувалися в сучасне право Англії.

Етап II: формування системи загального права завдяки діяльності королівських суддів (1066р. — друга половина XIVст.)

Праву цього періоду притаманні п'ять основних яко­стей: воно є королівським (створене за сприянням коро­ля), судовим (створене судовою практикою), загальним (є єдиним для всієї країни), процесуальним (пріоритет на­дано не матеріальному, а процесуальному праву) та пуб­лічним (основну увагу в той час надають публічному праву і майже повністю ігнорують приватне право)2.

Завершується цей період першою кризою системи загального права, що привела до появи суто англійсько­го феномена — права справедливості3.

Етап III: реформування архаїчного загального права і перехід до сучасного права (друга половина XIV ст. — сере­дина XIX ст.)

На цьому етапі норми загального права пристосову­ються до вимог Нового часу. У боротьбі між правом спра-

ведливості та загальним правом перемагає справедли­вість: у 1616 році король Яків І наказав зберегти суди совісті, хоча суди загального права наполягали на тому, що робота судів совісті, які спиралися на право справедли­вості, підриває основу системи загального права і їх тре­ба ліквідувати. Отже, норми права справедливості діста­ють перевагу, коли вони суперечать нормам загального права. Наприкінці XVII — на початку XVIII століття про­водяться реформування й систематизація правил права справедливості, унаслідок чого право справедливості на­буває формальних рис загального права, а суди совісті починають дотримуватися принципу прецедентного пра­ва. У XVIII столітті відносини між судами совісті і загаль­ного права нормалізуються.

Для III етапу характерне також зростання ролі ста­тутів (законів Парламенту) як джерела права. У цей пері­од остаточно визнається принцип правового сувереніте­ту (верховенства) Парламенту, який полягає, зокрема, в тому, що Парламент має право видавати і скасовувати будь-які закони з будь-якого питання.

Етап IV: подальший розвиток системи загального пра­ва, набуття нею сучасних рис (середина ХЕК ст. — нинішні часи)

Для цього періоду характерні такі процеси:

  • злиття загального права і права справедливості в єдину систему права, а також об'єднання судів совісті та судів загального права в єдину судову систему (як на­слідок судової реформи 1873—1875 рр.);

  • втрата загальним правом статусу єдиного про­відного джерела права;

  • перенесення акценту з процесуального на матері­альне право;

  • посилення ролі законодавства як основного дже­рела права;

  • активна робота щодо очищення права від архаїч­них, давно не діючих актів і щодо систематизації норма-

1 Дженкс э. Английское право: Пер. С англ. - м.: Юрид. Изд-во Мин-ва юстиции ссср, 1947.- с. 17.

2 Осакве к. Вказ. Праця. — с. 44.

3 Детальніше про виникнення загального права див. § 3 цього розділу.

116