3.2. Функції викладача вищої школи

До основних функції викладача вищої школи відносяться педагогічна та управлінська.

Педагогічна функція – припис для педагога щодо напрямів застосування професійних знань.

Управлінська функція полягає в керуванні процесами навчання, виховання, розвитку й професійної підготовки кожного магістранта.

Сформована структура професійної діяльності викладача вищої школи припускає функціональний склад дій у логіці функціонування педагогічного управління. Таке управління, як відомо, передбачає інформаційний синтез, що виконує роль діагностики, проектування дій та аналіз умов, виконавські дії та аналіз рефлексії проведених дій. Модель поведінки викладача, що складається на цій основі, є перетворенням інформації відповідно до мети та умов у певну структуру – програму дій. Усі ці одиниці функціонального складу педагогічної діяльності утворюють функціональні характеристики педагогічного управління навчальною діяльністю магістрантів.

Функція продукування викладача вищого навчального закладу виявляється в проведенні наукових досліджень, упровадженні їх у практику, експертизі, опублікуванні підручників, навчальних посібників, наукових монографій, статей, виступах перед громадськістю, участі в наукових, навчально-методичних і культурно-просвітницьких заходах регіонального, всеукраїнського й міжнародного рівнів.

Функція передавання полягає в переданні магістрантам знань, навичок і вмінь, стилю поведінки й культури, розмаїття форм, методів, засобів і технологій навчання (самоосвіти), виховання (самовиховання), розвитку та фахової підготовки.

Трансформаційна функція викладача виявляється в перетворенні навчання магістрантів на акт індивідуального постійного (безперервного) пізнання, знань і навичок – у професійні вміння, погляди; ідей – у переконання, звичок – у стійкі риси характеру, знань і поглядів – у громадянську позицію та ін.

Спонукальна функція полягає в постійному стимулюванні магістрантів до оволодіння знаннями, самостійної активної пізнавальної діяльності, у формуванні мотивації на досягнення успіху в майбутній професійній діяльності.

Розвивальна функція викладача вищого навчального закладу виявляється в тому, що він має постійно забезпечувати духовний, інтелектуальний, фізичний, професійний, психологічний і громадянський розвиток магістрантів, а також їхніх особистісних якостей.

Функція соціалізації викладача виявляється в тому, що він має, по-перше, сприяти адаптації магістрантів до нового для них соціального середовища – магістратури вищого навчального закладу, по-друге, вводити, залучати магістрантів у духовне, професійне, соціальне, економічне й політичне життя суспільства.

Виховна функція викладача вищого навчального закладу полягає в тому, що він під час навчально-виховного процесу формує в магістрантів світоглядні й життєві позиції, мораль, систему переконань, ціннісні орієнтації, почуття відповідальності, патріотизму, національної гордості та гідності, а також позитивні норми поведінки. Фактично, викладач причетний до формування не лише фахівця, а й громадянина українського суспільства, патріота держави.

Прогностична функція викладача вищого навчального закладу виявляється в тому, що він має передбачати насамперед ближні й віддалені цілі майбутньої професійної діяльності, планувати завдання щодо розвитку й професійної підготовки магістрантів на різних етапах навчання, під час вивчення різних навчальних дисциплін і практик, а також завчасно передбачати форми, методи й засоби ефективного впливу на магістрантів залежно від рівня їх зрілості й сформованості.

Корегуюча функція викладача виявляється в тому, що він зобов’язаний також змінювати стиль поведінки та навчання магістрантів, їхні погляди, переконання, принципи, норми, ставлення до оволодіння знаннями, навичками й уміннями, громадянського обов’язку, держави й суспільства, інших людей і самих себе, а також особистісні якості та властивості магістрантів.

Культурологічна функція полягає в тому, що викладач є носієм загальної, національної та педагогічної культури, що загалом відображає сформований науковий світогляд, стійку систему національних і загальнолюдських духовно-моральних цінностей.

Особливості педагогічної діяльності у вищому навчальному закладі передбачають вимоги до особистості викладача вищої школи. Серед них виокремлюють усвідомлення власного громадянського обов’язку – виховання гідних громадян країни, висококваліфікованих науково-педагогічних працівників.

Важливою якістю викладача є досконале володіння своїм предметом. Як засвідчує досвід, успішно навчає й виховує той науково-педагогічний працівник, який глибоко знає свій предмет. Згідно з опитуванням студентів, найавторитетнішими вони вважають тих науково-педагогічних працівників, які мають ґрунтовні знання. Однак знання викладача вищого навчального закладу можуть стати могутнім засобом навчання й виховання лише за умови, що він не просто викладає їх, а використовує матеріал науки для розумового розвитку студентів, їх фахової підготовки, морального виховання. Крім того, викладач має добре орієнтуватися в суміжних дисциплінах, що сприятиме глибшому розкриттю закономірних зв’язків між предметами, явищами й процесами реального світу, формуванню всебічно розвиненого фахівця.

Проте добре знання свого предмета автоматично не формує вмінь його викладання. Тому науково-педагогічний працівник має майстерно володіти методикою викладання та управління навчально-пізнавальною діяльністю студентів, що допомагає подати доступно складні завдання, урахувати особливості особи магістранта, зацікавити інформацією, захопити нею й викликати бажання поповнювати свої знання.

У викладача вищого навчального закладу має виявлятися педагогічна поведінка й діяльність. Педагогічна спрямованість викладача вищого навчального закладу означає його установку на взаємодію зі студентами, терпіння й допомогу їм. Вона виявляється в спрямованості думок і прагнень на навчання й виховання студентів, у манері розмовляти, взаємодіяти тощо. Завдяки цій рисі викладач спроможний інтуїтивно вибирати з навколишнього середовища навчально-виховні факти й відповідно педагогічно їх інтерпретувати.

Науково-педагогічний працівник також має виявляти розумну любов до студентів.

Ерудованість викладача вищого навчального закладу виявляється в тому, що він, окрім глибоких знань свого предмета, має володіти ґрунтовними знаннями з питань філософії, політики, мистецтва, сучасних досягнень науки й техніки. Це допоможе йому спілкуватися зі студентами на різноманітні теми. Широта його інтересів дає змогу спрямувати студентів на цікаві справи, допомогти їм в організації змістовного дозвілля.

Науково-педагогічному працівнику необхідна творчість у педагогічній діяльності. Як творча особистість, він перевіряє та аналізує власний досвід, вивчає й використовує все краще з чужого, шукає й знаходить нові, досконаліші, раціональніші педагогічні технології.

Психологічними передумовами педагогічної творчості є професійно-специфічні здібності, тобто сукупність індивідуально-психологічних якостей особистості, які сприяють успішній педагогічній діяльності, а саме:

– організаторсько-педагогічні здібності (організація навчально-пізнавальної діяльності студентів і власної діяльності, загальне та професійне самовдосконалення);

– дидактичні здібності (підготовка навчальних матеріалів, доступність, виразність, переконливість під час пояснення навчального матеріалу; здійснення мотивації діяльності);

– перцептивні здібності (об’єктивне оцінювання емоційного стану студентів і його врахування в навчальній діяльності);

– комунікативні здібності (налагодження педагогічно доцільних стосунків зі студентами та колегами з навчально-виховної діяльності);

– сугестивні здібності (здібності емоційно-вольового впливу на людину);

– гносеологічно-дослідницькі здібності (виявляються в умінні пізнати й об’єктивно оцінити педагогічні явища та процеси; їх рівень залежить від рівня дослідницької культури викладача, його методологічних знань і дослідницьких умінь);

– науково-пізнавальні здібності (володіння науковими знаннями, розуміння взаємозв’язків між науками).

Творчий науково-педагогічний працівник досліджує навчально-виховний процес, робить висновки, експериментує. Здійснення педагогічної діяльності на дослідницькому рівні, творчий підхід до неї вимагає від викладача вищого навчального закладу постійної роботи над собою.

Безумовно, науково-педагогічний працівник має бути носієм високих моральних якостей. У моральному аспекті педагог повинен бути таким, якими прагне зробити вихованців, тобто живим взірцем чеснот.

Важливо вимогою до викладача вищого навчального закладу залишається вміння володіти власною емоційно-вольовою сферою та доцільно використовувати емоції.

Для успішної роботи зі студентами науково-педагогічний працівник має бути цілеспрямованим, ініціативним, дисциплінованим, вимогливим до себе та інших. Особливо важливі для нього витримка, здатність до контролювання емоцій в поєднанні зі швидкою реакцією й винахідливістю, емоційною рівновагою, умінням володіти своїми почуттями.

Від викладача вищого навчального закладу вимагається володіння педагогічною спостережливістю й уважністю. Спостерігаючи за магістрантами, викладач отримує інформацію про їхні індивідуальні особливості, розуміння навчального матеріалу, ставлення до навчання й викладача вищого навчального закладу, стосунки між ними, настрої й психічний стан, їх реагування на зауваження та оцінку успіхів у навчанні й поведінці.

Під час навчальних занять викладачу необхідно тримати в полі зору всіх магістрантів групи. Він має концентрувати увагу на викладенні теми, зміні різних видів навчальних завдань і засобів, а також зосереджувати увагу на написаному, щоб не допустити помилок у словах, формулах, обчисленнях тощо.

Педагогічну діяльність викладача вищого навчального закладу має супроводжувати натхнення та інтуїція. Натхнення приходить до викладача вищого навчального закладу внаслідок його значних зусиль над своєю психікою, спрямованості на предмет дослідження, постійного обмірковування й переживання його. Це такий психічний стан, коли одночасно задіяно всі сфери психіки – розум, почуття, сприймання, інтуїцію тощо.

Викладач має досконало володіти мовою й мисленням. Мова й мислення викладача вищого навчального закладу повинні бути педагогічними. Ідеться про конкретність, чіткість думок, їхню логічність, дохідливість, переконливість, впливовість, здатність викликати в магістрантів відповідні почуття. Крім того, мова педагога має бути позбавлена дефектів (шепелявість, затинання, невимовляння окремих звуків, надмірно швидкий або сповільнений темп). Важливою й необхідною вимогою до викладача вищого навчального закладу є володіння ним державною українською мовою.

Оптимізм викладача вищого навчального закладу має бути його невід’ємною рисою. Її наявність впливає на ефективність навчання й виховання студентів, викликає в них позитивні емоції, добрий настрій і захопленість справою, активність, рішучість, упевненість у своїх силах.

Педагогічний такт викладача вищого навчального закладу виявляється в психолого-педагогічних особливостях його поведінки, взаємодії зі студентами. Поведінка має відповідати цілям і завданням виховання та навчання, вона виявляється у творчій педагогічно виправданій його діяльності.

Від викладача вищого навчального закладу вимагається постійно дотримуватися пристойного зовнішнього вигляду. Викладач має завжди дбати про необхідний рівень фізичного, духовного й психічного здоров’я, адекватно оцінювати свою особистість.