14.11. Правова документація України щодо Болонського процесу

Правова документація України щодо Болонського процесу:

– Постанова КМУ від 1 лютого 2006 р. № 82 “Про утворення Міжвідомчої комісії з підтримки Болонського процесу в Україні“.

– Указ Президента України від 4 липня 2005 року № 1013/2005 “Про невідкладні заходи щодо забезпечення функціонування та розвитку освіти в Україні“.

– Розпорядження Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2004 р. № 959-р. “Про затвердження плану заходів щодо виконання у 2005 році Державної програми інформування громадськості з питань європейської інтеграції України на 2004–2007 роки“.

– Наказ Міністерства освіти і науки України від 20 жовтня 2004р. № 812 “Про особливості впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу“.

– Постанова Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. № 1131 “Про утворення Міжвідомчої комісії з питань участі України в Болонському процесі“.

– Постанова Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. № 1095 “Деякі питання запровадження зовнішнього оцінювання та моніторингу якості освіти“.

– Постанова Верховної Ради України 4 червня 2004 року № 755–IV “Про Рекомендації парламентських слухань “Про стан і перспективи розвитку вищої освіти в Україні“.

– Наказ Міністерства освіти і науки України від 21 травня 2004 р. № 414 “Про запровадження у вищих навчальних закладах навчальної дисципліни “Вища освіта і Болонський процес“.

– Розпорядження Кабінету міністрів України від 31 березня 2004 р. № 197-р. “Деякі питання організації виконання Державної програми інформування громадськості з питань європейської інтеграції України на 2004–2007 роки“.

– Указ Президента України від 17 лютого 2004 року № 199/2004 “Про заходи щодо вдосконалення системи вищої освіти України“.

– Наказ Міністерства освіти і науки України від 23 січня 2004р. № 49 “Про затвердження Програми дій щодо реалізації положень Болонської декларації в системі вищої освіти і науки України на 2004–2005 роки“.

– Наказ Міністерства освіти і науки України від 23 січня 2004р. № 48 “Про проведення педагогічного експерименту з кредитно–модульної системи організації навчального процесу“.

– Постанова Верховної Ради України від 21 червня 2001 року № 2551–III “Про стан, напрями реформування і фінансування освіти в Україні“.

Контрольні запитання:

1. У чому необхідність створення єдиного Європейського освітнього простору?

2. Схарактеризуйте принципи Європейського освітнього розвитку

3. Схарактеризуйте структуру вищої освіти й ступенів за Болонською системою

4. У чому сутність європейської системи перезарахування кредитів – ECTS?

5. Схарактеризуйте перспективи розвитку вищої освіти України у зв’язку із входженням у єдиний Європейський простір.

6. Які існують проблеми та досягнення на шляху входження до Болонського процесу?

Словник

Аналіз освітньої політики розглядається як управлінський стратегічний інструмент, що належить до класу гуманітарних технологій. Вона не може виконувати свої функції, не спираючись безпосередньо на політичну науку, методологічний фундамент якої, у свою чергу, складають соціальна філософія, філософія політики, філософія освіти.

Асоціативність мислення − здатність використовувати асоціації, у тому числі аналогії, а також віддаленість асоціацій.

Бакалавр – освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула базову вищу освіту, фундаментальні й спеціальні уміння та знання щодо узагальненого об’єкта діяльності (праці), достатні для виконання завдань та обов’язкових (робіт), що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності, на експлуатаційному рівні професійної діяльності.

Безперервна освіта – це філософсько-педагогічна концепція, згідно з якою освіта розглядається як процес, що охоплює все життя людини – це освітня практика як неперервне цілеспрямоване освоєння людиною соціокультурного досвіду з використанням усіх ланок освітньої системи; принцип організації освіти, освітньої політики.

Виховання ‒ соціально-особистісний феномен, що забезпечує взаємодію між поколіннями, сприяє становленню індивідуума суб’єктом конкретно-історичного процесу, передбачає входження та адаптацію підростаючих поколінь до життя в певних соціально-економічних реаліях.

Виховний процес у вищому навчальному закладі реалізує принципи виховання, що визначені Концепцією виховання дітей та молоді в національній системі освіти й склалися історично.

Вчена рада факультету є колегіальним органом факультету вищого навчального закладу третього й четвертого рівнів акредитації, її очолює голова – декан факультету.

Гіпотеза дослідження передбачає визначення, як на основі наявних знань сформулювати знання, достовірність яких необхідно дослідити й підтвердити. Зміст гіпотези повинен бути конкретним, відповідним до мети, об’єкта й предмета дослідження. За структурою гіпотеза може складатися з двох елементів: передбачення та припущення.

Гностичний компонент педагогічної діяльності  це своєрідний стрижень компонентів педагогічної діяльності; він включає вивчення змісту й способу впливу на студентів, вікових та індивідуальних особливостей студентів, особливостей навчально-виховного процесу й результатів власної діяльності, її переваг і недоліків.

Гра  це вид діяльності в умовах ситуацій, спрямованих на відтворення й засвоєння суспільного досвіду, у якому складається, формується й удосконалюється самоуправління поведінкою.

Державна освітня політика розкривається як політика, в основу якої покладено принцип пріоритетності питань освіти, сукупність теоретичних ідей, цілей і завдань, практичних заходів розвитку освіти.

Державні випускні екзамени приймає державна екзаменаційна комісія в наперед визначеному й затвердженому складі. Окрім державних екзаменів, магістранти захищають перед ДЕК дипломні роботи (проекти).

Дивергентність мислення – альтернативність, здатність запропонувати декілька підходів до розв’язання задачі та змінювати їх, бачити проблеми, об’єкти в різних ракурсах.

Дидактична (навчальна) гра – це гра за правилами, підпорядкованими досягненню заздалегідь накресленого ігрового результату

Ділова гра – це моделювання реальної діяльності в спеціально створеній проблемній ситуації.

Експеримент – дослідження педагогічного процесу шляхом внесення в нього принципово важливих змін у відповідності до поставлених завдань та висунутої гіпотези, що дають можливість розкрити відношення між явищами, що вивчаються, і описати їх якісно та кількісно.

Есе − невеликий за обсягом прозовий твір, що має довільну композицію й висвітлює індивідуальні думки та висловлення щодо конкретного питання й не претендує на вичерпне та визначальне тлумачення теми.

Завдання дослідження пов’язані з виявленням сутності, природи, структури об’єкту, що вивчається, розкриттям загальних способів його перетворення та розробкою конкретних методик, педагогічних дій і практичних рекомендацій. Спершу окреслюються найзагальніші, кожне з яких деталізується в процесі дослідження.

Закон ‒ внутрішній і необхідний, всезагальний і суттєвий зв’язок предметів і явищ об’єктивної дійсності, як загальні необхідні та суттєві зв’язки між предметами й процесами.

Закономірність у педагогічній літературі тлумачиться як визначення всезагальної упорядкованості природи й суспільства, у межах якої необхідно виділити закони – спеціальні та загальні.

Заліки – це підсумкова форма перевірки результатів виконання магістрантами практичних, лабораторних, курсових робіт (проектів), засвоєння матеріалу семінарських занять, результатів практики.

Зміст освіти  це певний обсяг і характер систематичних наукових знань, практичних умінь і навичок, а також світоглядних і морально-етичних ідей, якими має оволодіти людина, у даному випадку  студент, у процесі навчання.

Інститут кураторів  це управлінська ланка, яка взаємодіє з іншими в системі позааудиторної виховної роботи й забезпечує її організацію на рівні студентської академічної групи.

Інтелектуальна активність − інтегральний пізнавально-мотиваційний показник рівня розвитку творчої особистості, що базується на інтелектуальній ініціативі.

Інтелектуальна ініціатива – це не стимулювання зовні продовження мислення, це продовження розумової діяльності за межами заданої ситуації, що не обумовлена ні практичними потребами, ні негативною оцінкою роботи.

Інтернальність особистості визначається такою позицією, за якої відповідальність за всі події власного життя вона приймає на себе, пояснює їх власною поведінкою, волею, прагненнями, можливостями та адекватно оціненими здібностями.

Інтуїція – пряме бачення суті речей, знаходження правильного вирішення проблеми без усвідомлення шляхів і способів досягнення, творча уява.

Кафедра – це базовий структурний підрозділ вищого навчального закладу (його філій, інститутів, факультетів), що проводить навчально-виховну й методичну діяльність з однієї або кількох споріднених спеціальностей, спеціалізації чи навчальних дисциплін і здійснює наукову, науково-дослідну та науково-технічну діяльність за певним напрямом.

Кейс – це спеціально підготовлений навчальний матеріал, що містить структурований опис ситуацій, запозичених з реальної практики.

Керівник  працівник, що володіє правом приймати рішення, тим самим впливаючи на функціонування й розвиток керівного об’єкта.

Керівництво – це такий рівень соціального управління, коли розробляються найбільш загальні й принципові рішення, намічаються перспективні цілі, яких необхідно досягти, спираючись на ту або іншу систему управління, виробляються засоби для досягнення поставленої мети і встановлюється послідовність виконання більш конкретних окремих задач.

Керувати  це значить певним чином організовувати роботу підлеглих.

Колоквіуми - важлива форма тематичної перевірки й оцінки знань студентів. Головне завдання колоквіуму – мобілізація магістрантів на поглиблене вивчення провідних тем чи розділів курсу.

Компонентами процесу виховання є свідомість особистості студента; емоційно-чуттєва сфера; звички, поведінка.

Комунікативний компонент педагогічної діяльності вміщує такі складові: встановлення педагогічно доцільних стосунків з тими, на кого спрямований вплив; установлення правильних взаємин з тими, хто виступає в ролі керівника даної системи; співвіднесення своєї діяльності з державними завданнями, що ставляться до керівника як громадянина своєї держави.

Консультація – форма навчального заняття, за якої студент отримує відповіді від викладача на конкретні запитання або пояснення певних теоретичних положень чи аспектів їх практичного застосування.

Констатуючий експеримент (діагностичний) спрямований на вивчення педагогічного явища в умовах дії існуючого складу факторів, тобто тих, які були визначені до експерименту і не змінювалися.

Конструктивний компонент педагогічної діяльності включає добір і композицію змісту інформації, яка стає надбанням студентів; проектування діяльності студентів, у якій необхідна інформація може бути засвоєна; проектування власної майбутньої діяльності й поведінки, якими вони мають бути в процесі взаємодії зі студентами.

Контроль  це нагляд, спостереження й перевірка успішності магістрантів.

Креативність мислення ‒ здатність продукувати нові ідеї, гіпотези, способи вираження проблемних задач.

Кредит – це три академічні години навчальних занять та самостійної роботи в навчальному тижні протягом навчального семестру. Час, відведений для здійснення підсумкового контролю, не входить у кредит.

Кредити ECTS – це швидше відносне, а не абсолютне мірило навчального навантаження студента. Вони лише визначають, яку частину загального річного навчального навантаження займає один блок курсу в закладі чи на факультеті, який призначає кредити.

Кредитно-модульна система підготовки фахівців передбачає оптимізацію навчального процесу, посилення самостійної роботи студентів, уможливлює встановлення чіткої індивідуальної траєкторії здобуття вищої освіти, де враховуються всі навчальні досягнення під час навчання в різних університетах, що є дієвим засобом підтримки студентської мобільності.

Лабораторне заняття – форма навчального заняття, за якої студент під керівництвом викладача особисто проводить натурні або імітаційні експерименти чи досліди з метою практичного підтвердження окремих теоретичних положень даної навчальної дисципліни, набуває практичних навичок роботи з лабораторним устаткуванням, обладнанням, обчислювальною технікою, вимірювальною апаратурою, згідно з методикою експериментальних досліджень у конкретній предметній галузі.

Лабораторний експеримент  здійснюється шляхом ізолювання явища, яке вивчається, до такого ступеня, котрий дає змогу найповніше дослідити дію активного фактора педагогічного впливу.

Лекція-дискусія. На відміну від звичайної лекції, викладач не тільки використовує відповіді слухачів на його питання, а й організує вільний обмін думками в інтервалах між логічними розділами. Це пожвавлює навчальний процес, активізує пізнавальну діяльність аудиторії, дозволяє викладачеві керувати колективною думкою, використовуючи її з метою переконання, долаючи негативні установки й помилкові думки деяких студентів.

Лекція з розбором конкретних ситуацій  один зі способів активізації навчально-пізнавальної діяльності слухачів. За формою така лекція є дискусією, однак для обговорення викладач ставить не запитання, а наводить конкретну ситуацію. Ця ситуація представляється усно або у фрагменті діафільму, відеозапису й містить достатню інформацію для оцінки явища та його обговорення.

Лекція із застосуванням техніки зворотного зв’язку. Прикладом такої лекції може бути програмоване навчання, де лектор має можливість отримати інформацію про реакцію аудиторії на поставлене запитання за допомогою технічних засобів. Можна також рекомендувати такий прийом, як постановка запитань на початку лекції чи після кожного її розділу.

Лекція-бесіда або діалог з аудиторією – найбільш проста форма активного залучення слухачів до навчального процесу.

Лекція-консультація проводиться з практичних тем або з практичною спрямованістю. Лектор викладає основні моменти, а потім студенти ставлять запитання.

Магістерська робота – це самостійна випускна науково-дослідницька робота, яка виконує кваліфікаційну функцію, тобто готується з метою публічного захисту й отримання академічного ступеня магістра.

Магістерська робота – це форма самописної творчої роботи за вибором магістранта, залежно від рівня сформованості в нього дослідницьких умінь викладач може запропонувати написання реферату, критичної статті, есе, рецензії, анотації, завдання на дослідження генезису розвитку певного явища. Магістерська робота є кваліфікаційним науково-практичним доробком, що містить математично обґрунтовані теоретичні чи експериментальні результати, наукові положення й свідчить про спроможність студента самостійно проводити наукові дослідження в обраній галузі знань.

Магістр – освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для виконання професійних завдань та обов’язків (робіт) інноваційного характеру, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності, на дослідницькому рівні професійної діяльності.

Мета дослідження визначає й спрямовує діяльність дослідника, мобілізує волю та енергію на розв’язання проблеми й досягнення результату; відображає спрямованість наукового пошуку на одержання нових знань та їх експериментальну апробацію. Загальна мета конкретизується в дослідницьких завданнях, сукупність яких дає уявлення про те, що слід зробити для її досягнення.

Мета освітньої політики розглядається як функція, цілісно визначений результат ‒ розвиток освіти.

Методи  система прийомів, що застосовуються для досягнення мети й завдань дослідження, і схема, якою керується дослідник у ході організації наукової роботи на її окремих етапах.

Методи управління  це особливі специфічні прийоми, способи взаємин і взаємодій керівника з виконавцями, що ведуть до удосконалення всієї системи.

Методика – це сукупність засобів, умов, пов’язаних у систему логікою процесу досягнення потрібного результату. Методика включає стратегію отримання нового педагогічного знання, її окремих кроків, і в цілому визначає програму дослідження, його конкретні завдання.

Методологічні основи дослідження  це філософські основи дослідження, його світоглядна функція й загальнонаукові положення.

Методологія – це сукупність способів дослідження, учення про методи наукового пізнання.

Методологія як учення забезпечує наукове пізнання методами й прийомами розумової діяльності через вивірені й апробовані правила, норми, вимоги розумової та практичної діяльності, що відбивають властивості та зв’язки реального світу.

Метою педагогіки вищої школи є дослідження закономірностей розвитку виховання та навчання студентів і розробка на цій основі шляхів удосконалення процесу підготовки кваліфікованого спеціаліста.

Модульний контроль – контроль, який проводиться у формі виконання письмових контрольних завдань, що містять запитання для перевірки знань фактичного матеріалу й задачі. Оцінки виставляються в журналі успішності та в предметну відомість модульного контролю. Магістрант, який успішно склав весь модульний контроль, може бути звільнений від екзаменів.

Модульно-розвивальне навчання сприяє становленню особистості не тільки завдяки змісту, методам, формам організації, а й через свою сутнісну багатомірність, логіку буття з огляду на специфічну форму психосоціального зростання індивідуальності. Унікальність його полягає в тому, що всі сторони життя, аспекти, компоненти педагогічно керованого навчального процесу стимулюють, реально прискорюють чисельні процеси розвитку, які ієрархічно подані в загальній картині психосоціального розвитку кожного студента.

Монографія – це книга, у якій відображено одноосібну або колективну наукову працю з однієї з проблем.

Навчальна програма  державний документ, у якому розкривається зміст освіти з кожного предмета й визначається система наукових знань, світоглядних і морально-етичних ідей, практичних умінь і навичок, якими необхідно оволодіти студентам.

Навчальна робота у вищому педагогічному закладі  це частина цілеспрямованої трудової діяльності щодо підготовки спеціалістів вищої кваліфікації, яка включає види конкретних робіт, визначених структурою навчального плану спеціальності.

Навчальна технологія  поняття близьке, але не тотожне поняттю педагогічна технологія. Воно відбиває шлях освоєння конкретного навчального матеріалу (поняття) в межах відповідного навчального предмета, теми, питання. Потребує спеціальної організації навчального змісту, адекватних йому форм і методів навчання.

Навчальний план  державний нормативний документ, який визначає навчальне навантаження студентів, його розподіл за семестрами, відділеннями, спеціальностями, тобто встановлює перелік навчальних предметів, кількість годин, відведених на кожний предмет, кінець і початок навчального року.

Навчальний посібник  це книга, зміст якої повністю відповідає навчальній програмі, або ж розглядає окремі теми навчального предмета, або ж містить емпіричний матеріал, що слугує закріпленню основного теоретичного матеріалу. До навчальних посібників належать хрестоматії, словники, збірники вправ і задач тощо.

Навчальний процес вищої школи  це процес, у якому органічно поєднується навчальний і науково-дослідний аспект, підвищення активності й самостійної роботи студента (навчаючись, студент учиться сам).

Навчально-педагогічна діяльність  це організація процесу навчання у вищій школі у відповідності до вимог суспільства.

Навчання протягом усього життя є істотним елементом Зони європейської вищої освіти. У майбутній Європі, що будується, і суспільство, і економіка засновані на знаннях, тому стратегія навчання протягом усього життя повинна стати віч-на-віч із проблемами конкурентоспроможності та використання нових технологій, поліпшення соціальної єдності, створення рівних можливостей для покращення якості життя.

Наступність ‒ філософська й педагогічна категорія, її педагогічна універсальна сутність розглядається як тісний зв’язок навчання й виховання, що передбачає єдність і неперервність у розвитку особистості.

Наступність, спадковість – це зв’язок між різними етапами або щаблями розвитку, сутність якого полягає в збереженні тих чи інших елементів цілого або окремих його сторін при організації або переході від одного етапу до іншого та при будь-яких якісних змінах.

Наукова ідея  ідея, що формулюється у вигляді гіпотези дослідження.

Наукова проблема  це загальне складне завдання (теоретичне або практичне), що потребує розв’язання, але шляхи, методи й можливі наслідки цього невідомі. Наукова проблема може бути сформульована як тема дослідження.

Науково-дослідна робота магістрантів випливає із завдань навчального процесу й сприяє підготовці висококваліфікованих спеціалістів. Однією з провідних вимог до магістрантів є всебічний розвиток їх творчих здібностей та дослідницьких умінь.

Науково-дослідна робота магістрантів спрямована на розвиток у майбутніх педагогів і науковців нахилів до пошукової, дослідницької діяльності, до творчого розв’язання навчально-виховних завдань в освітніх закладах, а також формування умінь і навичок застосування дослідницьких методів для розв’язання практичних питань навчання й виховання.

Неперервність вживається для розкриття технології та механізму підготовки фахівців і професіоналів.

Неперервна освіта – це процес формування та задоволення духовних потреб, розвитку задатків та здібностей у різних навчальних закладах за допомогою різних видів та форм навчання, а також самоосвіти та самовиховання.

Новизна дослідження  це отримання нового знання під час дослідження та його значення для науки й практики.

Об’єкт дослідження  це сукупність споріднених елементів, серед яких виділяється один як предмет дослідження.

Об’єкт наукового дослідження виступає загальною сферою пошуку, а предмет,  як те конкретне, що виявляється.

Об’єкт педагогіки вищої школи – система вищої освіти й педагогічні процеси в ній.

Об’єктом діяльності студента є наукова, теоретична й практична інформація, якою він має володіти.

Організаційний компонент педагогічної діяльності вміщує таку організацію: інформацію в процесі її повідомлення студентам; різних видів діяльності студента таким чином, щоб результати відповідали цілям системи; власної діяльності й поведінки в процесі безпосередньої взаємодії зі студентами.

Оригінальність мислення ‒ своєрідність якостей розуму, способу розумової діяльності, здатність створювати думки, що відрізняються від загально прийнятих поглядів.

Освіта  це система, процес і результат процесу пізнання. Освіта ‒ це процес i результат удосконалення здібностей i поведiнки особистостi, за якого вона досягає соцiальної зрiлостi та iндивiдуального зростання.

Освітній простір – це упорядкована структура, яка характеризує всі процеси, форми, траєкторії руху й виражає взаємини між об’єктами освітньої діяльності, забезпечуючи соціальну та особистісну значущість результату вдосконалення здібностей і поведінки її суб’єктів .

Освітня політика – це політика, що стосується цілей освітньої системи та дій, що мають бути здійснені з метою їх досягнення.

Освітньо-професійна програма підготовки – складова Галузевого стандарту – визначає обов’язковий зміст модулів, фіксує їх орієнтацію на домінування вміннєвих компетенцій.

Парадигма ‒ система знань, методологія чи теорія, до яких входять визнані всіма наукові досягнення, що протягом певного часу дають модель постановки проблем та їх рішень.

Паралельний експеримент: обираються по можливості два однорідні об’єкти (два класи чи групи)  експериментальний та контрольний. В експериментальній групі вводиться в дію активний фактор впливу, а в контрольній групі навчальний процес залишається незмінним. Спостерігаються і зіставляються два об’єкти, причому як до початку експерименту, так і після нього. Це дає можливість порівняти вихідні та кінцеві характеристики досліджуваного педагогічного явища й таким чином довести ефективність проведеного експерименту.

Педагогіка вищої школи – це наука про закономірності навчання й виховання студентів, а також їх наукова й професійна підготовка як спеціалістів відповідно до вимог держави. Педагогіка вищої школи виконує такі функції: аналітичну (теоретичне вивчення, опис, аналіз педагогічних явищ і процесів, причинно-наслідкових зв’язків; аналіз узагальнення та інтерпретація й оцінка педагогічного досвіду); прогностичну (забезпечення наукового обґрунтування цілей, планування педагогічного процесу, ефективне керівництво освітньою політикою); проективно-конструктивну (розробка нових технологій та втілення результатів досліджень.)

Педагогічна діяльність – це особливий вид соціальної діяльності, що передбачає передавання від старших поколінь до молодших накопичених людством культури й досвіду, створення умов для їх особистісного розвитку й підготовки до виконання певних соціальних ролей у суспільстві.

Педагогічна діяльність  це діяльність, у якій поєднуються теоретична складова, пов’язана з розкриттям нових закономірностей, сутності науки, а також практична, спрямована на перетворення конкретних ситуацій, на розв’язання системи педагогічних завдань.

Педагогічна закономірність  об’єктивно повторювана послідовність явищ.

Педагогічна ідея  це новий напрям думки, твердження або розгорнута модель, що відображає ті чи інші стосунки або зв’язки у вузівській дійсності. Набуваючи самостійного характеру, ідеї можуть поєднуватись у концепції, частково слугуючи поповненням теорії.

Педагогічна концепція  система критичних поглядів на реальну вузівську дійсність і відповідного пошуку та пропозицій нових конструктивних ідей. Педагогічна концепція завжди повинна підкріплюватись дослідженнями та емпіричними даними.

Педагогічна культура  це діалектична інтегрована єдність педагогічних цінностей: цінностей – цілей і цінностей-мотивів, цінностей-знань, технологічних цінностей, цінностей-властивостей, цінностей відношень. Педагогічна культура діалектично пов’язана з усіма елементами особистісної культури: моральною, естетичною, розумовою, правовою, політичною, екологічною та ін., оскільки вона є інтегральним показником інших видів культур, їх складовою і в той же час включає їх у себе.

Педагогічна майстерність  це комплекс якостей особистості, що забезпечує високий рівень самоорганізації професійної діяльності педагога. Її складовими є гуманістичне спрямування, теоретичні знання, педагогічні здібності, педагогічна техніка.

Педагогічна система – один з видів складної соціальної динамічної системи управління, до складу якої входять дев’ять інваріантних компонентів: метасистеми, підсистема, що управляє (зокрема, педагог), керована підсистема (зокрема, вихованець), взаємодії і взаємини цих підсистем, зміст діяльності системи, засоби, що забезпечують роботу системи, організаційна форма системи, методи роботи системи, продукти роботи системи. Будь-яка педагогічна система є й полісистемою, оскільки до її складу входять люди, а кожна людина – система з підсистемами фізіологічного, психологічного й соціального характеру.

Педагогічна теорія  система науково-педагогічних знань, яка описує й пояснює елементи педагогічної діяльності у вищому навчальному закладі. Складовими елементами педагогічної теорії є педагогічні ідеї, педагогічні поняття, педагогічні концепції, педагогічні закономірності й педагогічні принципи. Теорія узагальнює їх в окремих явищах. На основі теорії будується методика навчально–виховної роботи у вищому навчальному закладі.

Педагогічна технологія  це продумана у всіх деталях модель педагогічної діяльності з проектування, організації та проведення навчального процесу з безумовним забезпеченням комфортних умов для учнів та вчителя.

Педагогічне дослідження  це свідомий цілеспрямований пошук шляхів удосконалення педагогічного процесу з використанням наукового апарату.

Педагогічний процес – центральна категорія педагогіки, яка у відповідній літературі має багато трактувань. Однак педагогічний процес – це внутрішньо логічно пов’язана сукупність процесів, які у своїй багатогранності й складності трансформують досвід людства, його знання, цінності, надбання в особистісні якості, установки та риси студентів, а також їх освіченість та ідейність, культуру й здібності, звички й характер.

Передбачення  це визначення нового стану або процесу існування предмету дослідження.

Письмова перевірка проводиться у вигляді понятійних диктантів, творів із гуманітарних дисциплін і контрольних робіт із природничо–математичних дисциплін.

Письмове фронтальне опитування магістрантів на початку чи в кінці лекції (10–15 хв.). Відповіді перевіряються й оцінюються викладачем у позалекційний час. Бажано, щоб контрольні запитання були заздалегідь підготовлені на окремих аркушах, на яких студенти пишуть відповіді.

Позитивне самоставлення магістранта полягає в здатності свідомо та впевнено будувати свої життєві плани, розуміючи й сприймаючи як свої можливості, так і обмеження.

Політика (від грец. politika – державні й суспільні справи) ‒ організаційна, регулятивна й контрольна сфера суспільства, у межах якої здійснюється соціальна діяльність, спрямована головним чином на досягнення, утримання й реалізацію влади індивідами й соціальними групами задля здійснення власних запитів і потреб.

Політика у сфері освіти інтерпретується як сфера взаємовідносин індивідів, різних соціальних груп з метою використання владних інституцій задля реалізації своїх інтересів і потреб.

Попередня перевірка здійснюється з метою визначення ступеня готовності студентів до навчання залежно від етапу навчання й місця проведення контролю. Попередня перевірка може проводитись у формах письмових контрольних робіт, фронтальних опитувань перед початком практич них чи лабораторних робіт, усної перевірки окремих груп студентів, стандартизованого контролю знань.

Послідовний експеримент  ґрунтується на вивчені одного й того ж об’єкта двічі: без введення активного фактора впливу та з його введенням. У такому випадку необхідно довести, що в першому варіанті експериментальних дій характеристики об’єкта не змінилися, тобто дії виявилися нерезультативними. А в другому – введення певного експериментального фактора змінило ситуацію, що засвідчила ефективність педагогічного впливу.

Поточна перевірка успішності є органічною частиною навчального процесу й проводиться в рамках чинних форм організації навчання у вузі: на лекціях, семінарах, практичних і лабораторних роботах.

Пошуковий експеримент  це особливий вид експерименту, під час якого дослідник не знає факторів, що впливають на педагогічний процес, і проводить його розвідку для одержання первинної інформації.

Праця викладача вищого навчального закладу  це висококваліфікована розумова праця щодо підготовки кадрів спеціалістів вищої кваліфікації з усіх галузей народного господарства, інтелектуальної еліти суспільства, української інтелігенції. У ній органічно поєднані знання та ерудиція вченого й мистецтво педагога, висока культура та інтелектуальна й моральна зрілість, усвідомлення обов’язку й почуття відповідальності.

Предмет аналізу освітньої політики – шляхи оптимальної реалізації інтересів суб’єктів політичної дії у сфері освіти – державних органів, інституцій громадянського суспільства, бізнесу.

Предмет дослідження  вирізнення певного ”ракурсу” дослідження як припущення про найсуттєвіші для вивчення обраної проблеми характеристики об’єкта. Важливою вимогою є відповідність предмета об’єкту дослідження.

Предмет педагогіки вищої школи – навчально-виховний процес та процес професійної підготовки спеціалістів.

Принципи – це система вимог і положень педагогіки, дотримання яких забезпечує продуктивність навчально-виховного процесу.

Принципи педагогіки вищої школи  система вимог і положень педагогіки, дотримання яких забезпечує продуктивність навчально-виховного процесу.

Принципи управління  основні правила, положення, відповідно до яких формуються, функціонують і розвиваються системи управління.

Припущення  це умови й засоби, методи, виконання та урахування яких призводять до переходу предмета в цей стан. Існує два типи гіпотези: теоретичні й емпіричні.

Природний експеримент  проводиться у звичайній обстановці навчально-виховного процесу, яку дослідник не може принципово змінювати введенням нового фактора педагогічного впливу.

Проблемна лекція – це лекція з усім джерелом методичних питань і компонентів, що здатна активізувати дані суміжних наук, досвід передової практики, особистий досвід студентської аудиторії, сплав яких забезпечує реалізацію головної задачі: готувати вчителя - майстра, професіонала.

Проблемні запитання  це такі, що вказують на сутність навчальної проблеми, на сферу пошуку невідомого. Вони спрямовані в бік пошуку поки що не відомого студенту нового знання, умов або способів діяльності.

Прогнозування – одна з форм конкретизації наукового передбачення в соціальній сфері, що перебуває у взаємозв’язку з плануванням та управлінням.

Програма виховання – короткий виклад основних положень і ці­лей діяльності вищого навчального закладу щодо виховання сту­дентів упродовж усього періоду їхнього навчання.

Продуктивна навчальна діяльність визначається як тип самостійної творчої навчально-пізнавальної діяльності магістранта, яка залучена в реальний соціально-культурний контекст, спрямована на створення особисто важливого освітнього продукту й на відміну від репродукції “готових знань” носить конструктивний, творчий, рефлексивний характер, що забезпечує реалізацію когнітивного й креативного потенціалу магістранта, його самовизначення та саморозвиток в освітньому просторі.

Проективний компонент педагогічної діяльності  це вміння чітко сформулювати мету, проблему, гіпотезу, задачі дослідження, знаходити найбільш ефективні методи вивчення явищ та аналізу даних, добирати інформаційний матеріал для наукового пошуку, передбачати й попередньо оцінювати результати дослідження тощо.

Професійна педагогічна діяльність – цілісна динамічна система, у якій можуть виокремлюватися структурні й функціональні компоненти: суб’єкт педагогічного впливу, об’єкт педагогічного впливу, предмет їхньої суспільної діяльності, цілі навчання, засоби педагогічної комунікації. Ці компоненти складають систему, бо ні один з них не може бути замінений іншим або їх сукупністю. Вони знаходяться в прямій та зворотній взаємозалежності.

Професійне використання знань  це вільне володіння мовою педагогічної науки, тобто точне оперування термінами, поняттями, визначеннями.

Професійний саморозвиток – це не масове й не типове явище тому, що не всі володіють якостями, які необхідні для цілеспрямованої роботи над собою. Саморозвиток відбувається тільки в тих, хто володіє необхідними якостями: внутрішньою мотивацією на професійні завдання, досягненням високих результатів у їх вирішенні й мотивацією на себе, здатністю до саморозвитку, розумінням змісту та методичних основ саморозвитку.

Професіоналізм  це інтегрована якість, результат інтенсивної довготривалої педагогічної діяльності, яка передбачає високий рівень продуктивності праці.

Професіоналізм самовдосконалення  це професійне самовдосконалення через самоосвіту (самостійне оволодіння найновішими досягненнями психологічної науки, накопичення передового педагогічного досвіду, аналіз власної діяльності та діяльності колег і на цій основі реконструювання навчально-виховної інформації й організації власних пошуків) та самовиховання  особистісне самовдосконалення (перебудова особистісних якостей, установок, цінностей, моральних орієнтацій, потреб, інтересів, мотивів поведінки).

Процес адаптації проходить на декількох рівнях ”пристосування” до нової системи навчання, до змін режиму праці й відпочинку, до входження в новий колектив.

Процес виховання – система виховних заходів, спрямованих на формування всебічно й гармонійно розвиненої особистості.

Процес становлення магістранта як фахівця складається з декількох етапів: усвідомлення соціальної ролі праці педагога, сприйняття вимог педагогічної професії, усвідомленого пред’явлення цих вимог до себе, самовиховання необхідних якостей, моделюючих особистість викладача, учителя, реалізації творчої діяльності.

Процесуальні категорії педагогіки вищої школи: виховання, навчання, освіта, розвиток, формування особистості; навчально–виховний процес.

Психологічна структура діяльності педагога  це взаємозв’язок, система й послідовність дій педагога, спрямованих на досягнення поставлених цілей через розв’язання педагогічних задач, у якій виокремлюються конструктивний, організаторський, комунікативний і гностичний функціональні компоненти.

Реферат – стислий виклад у письмовому вигляді змісту наукової праці, літератури з теми.

Рефлексивний освітній простір ‒ система умов розвитку особистості, що відкриває можливість самодослідження та самокорекції соціально–психологічних і професійних ресурсів.

Рефлексивні педагогічні завдання – у їх основу покладено поняття проблемної ситуації, яку слід розглядати як джерело виникнення самого завдання.

Рефлексія ‒ важливий механізм, який забезпечує основні функції свідомості: виділення людиною себе з довкілля й зіставлення себе з ним, як суб’єкта з об’єктом, узагальнене й цілеспрямоване віддзеркалення зовнішнього світу, пізнавання, розуміння, тобто пов’язання колишнього досвіду з отриманою новою інформацією, цілепокладання, тобто попередня розумова побудова дій і прогноз їхніх наслідків, контроль за поведінкою особи і управління нею.

Самовизначення – це становлення моральної позиції особистості, ствердження власного “Я”, усвідомлення себе, свого місця в суспільстві, свого призначення в житті.

Самоосвіта – це вид вільної діяльності особистості, який характеризується її вільним вибором, спрямованим на задоволення власних потреб у соціалізації, самореалізації, підвищенні культурного, освітнього та наукового рівнів, отримання задоволення від реалізації особистістю її духовних потреб.

Самоосвіта  фундамент професійного зростання викладача як спеціаліста, формування в нього соціально цінних і професійно–значущих якостей.

Самореалізація ‒ процес і результат розвитку в людини її задатків і здатностей, їх реалізацію в практичних справах.

Саморегуляція – постійне прагнення особистості до співвідношення своїх дій, учинків, намірів, інтересів з інтересами інших людей, їхніми діями й намірами, спонукання себе керуватися суспільними інтересами, не втрачаючи при цьому себе як особистість, неповторну індивідуальність.

Саморозвиток – це процес усвідомленого цілеспрямованого розвитку себе як майбутнього фахівця, який складається з самостійного удосконалення своїх умінь, навичок, особистісних та функціональних навичок, компетенцій у цілому, що забезпечує ефективність професійної діяльності.

Семінари складаються з двох взаємопов’язаних ланок самостійного вивчення студентом програмного матеріалу й обговорення на заняттях результатів пізнавальної діяльності.

Семінарське заняття – форма навчального заняття, при якій викладач організує дискусію навколо попередньо визначених тем, до котрих студенти готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань (рефератів).

Вони забезпечують розвиток творчого професійного мислення, пізнавальної мотивації й професійного використання знань у навчальних умовах.

Синектика ‒ модель групового вирішення проблем за допомогою метафоричного мислення

Синергетика розкриває механізм утворення цілісності, її трансформації та розвитку через взаємовплив і єдність різноманітних складових елементів.

Система освіти – це сукупність навчально–виховних та культурно-освітніх закладів, які, відповідно до Конституції та інших законів України, здійснюють освіту й виховання її громадян.

Ситуація для магістрантів – це сукупність майбутніх педагогічних проблем, які необхідно вирішити в процесі професійної підготовки в магістратурі.

Соціальне управління – це вплив на суспільство в цілому або на окремі його ланки для того, щоб забезпечити збереження їхньої якісної специфіки, їхнє нормальне функціонування, удосконалення й розвиток, успішний рух до заданої мети.

Соціально-педагогічна адаптація  це засвоєння молодою людиною норм студентського життя, включення в систему міжособових стосунків групи. Її слід розглядати як комплексну проблему, виділяючи в ній різні окремі рівні й ланки, кожна з яких має специфічні механізми, зумовлені рівнем розвитку студента, групи й колективу.

Спеціаліст – освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні вміння та знання, достатні для виконання завдань та обов’язків (робіт), що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності, на технологічному рівні діяльності.

Спрямованість  це основа, що визначає психологічний зміст без виключення властивостей особистості, це своєрідний стрижень особистості.

Стаття – науковий чи публіцистичний твір невеликого розміру, своєрідне дослідження важливої наукової, суспільно-політичної чи літературної теми, вона включає в себе характеристику осмислених педагогічних чи інших явищ або процесів, оцінки, підсумки, зауваження чи побажання, що випливають із зробленого аналізу.

Статут вищого навчального закладу складається із розділів: загальні положення, структура й управління університету, співробітники університету, студенти і аспіранти, права університету, бібліотека університету, фінансово-господарська діяльність університету, міжнародне співробітництво.

Структура вищого закладу освіти визначається відповідно до Положення про державний вищий заклад освіти та його Статуту. Основними структурними підрозділами вищого закладу освіти третього й четвертого рівнів акредитації є інститути, факультети, кафедри, курси, тощо.

Структурними елементами процесу виховання є мета, зміст, форми, методи й засоби виховання, його результат.

Студент є об’єктом педагогічної діяльності. Продукти діяльності педагога матеріалізуються в психічному обличчі іншої людини  у її знаннях, уміннях, навичках, у рисах характеру. Своєрідність цього об’єкту полягає в тому, що він одночасно є суб’єктом діяльності, проте не педагогічної, а іншої – навчальної, ігрової, дослідницької, комунікативної.

Студентське самоврядування у вищому навчальному закладі функціонує з метою забезпечення виконання студентами своїх обов’язків та захисту їх прав і сприяє гармонійному розвитку особистості студента, формуванню в нього навичок майбутнього організатора, керівника.

Суб’єктна для суб’єкта взаємодія виникає в умовах діалогізації навчання й виявляється як співпраця, партнерство та довірливість за організаторської, координувальної, позитивно стимулювальної й підтримувальної позиції викладача.

Суб’єктна позиція магістранта – це інтегративна характеристика особистості, що виражає систему його емоційно-ціннісних ставлень, визначає рефлексивно-особистісний спосіб його активності в освітньому середовищі вищої школи. Вона є не лише умовою, але й показником суб’єктної залученості магістранта в навчально-професійну діяльність, робить його співавтором освітнього процесу.

Суб’єктний підхід ‒ акцентує увагу не стільки на категорії діяльності, скільки на аналізі стійкості особистості, тих її смислових утворень, які забезпечують суб’єктну позицію людини у світі.

Суб’єктність є якістю особистості, яка демонструє здатність перетворювати принципи особистісного буття на певні умови життєдіяльності, позитивні або такі, що перешкоджають внутрішнім механізмам розвитку особистості у світі.

Супровід процесу навчання в освітньому просторі магістратури − це педагогічна підтримка, яка розглядається як педагогічна діяльність, що забезпечує процеси індивідуалізації магістранта, якого б віку він не був, та сприяє розвитку того особливого, своєрідного, що закладене в індивідові від природи або що він придбав в індивідуальному досвіді.

Суттєві категорії педагогіки вищої школи: мета, завдання і зміст виховання, професіограма спеціаліста (вчителя), діяльність (викладача і студента), диференційований та індивідуальний підходи, прогнозування наслідків педагогічного впливу, планування навчальної роботи, форми, методи й засоби виховання та навчання, педагогічні технології навчання й виховання, управління навчально-виховним процесом, самостійна робота студентів, науково-дослідна діяльність студентів, гуманізація й гуманітаризація вищого навчального закладу.

Таксономія цілей в афективній (емоційно-ціннісній) сфері включає цілі формування емоційно-особистісного ставлення до явищ навколишнього світу на рівні сприймання (моральних норм суспільства), інтересу (сформованості інтересу до моральних норм суспільства), готовності (реагувати певним чином на події, вчинки людей), засвоєння ціннісних орієнтацій, активного їх вияву.

Тези – це стислі, лаконічно сформульовані основні положення доповіді, повідомлення тощо. Вони включають виклад основних думок праці від початку до кінця, а не лише її дослідницької частини. У тезах однією-двома фразами обґрунтовують тему, викладають історію питання, методику дослідження та його результати. Окремі положення в тезах мають бути пов’язані між собою логічно.

Тематична перевірка знань магістрантів здійснюється на семінар­ських заняттях, колоквіумах, консультаціях. Основне завдання темати­чної перевірки – дати можливість студентам сприйняти й осмислити тему в цілому, у всіх її взаємозв’язках. Водночас було б неправильним протиставляти тематичний контроль поточному. Вони взаємопов’язані і входять до системи міжсесійного контролю.

Теорія освіти  це система ідей, обґрунтоване керівництво до дії, прогнозування шляхів удосконалення системи вищої освіти, упорядкування понять і категорій науки, прогнозування наукового розвитку, вибору методів і засобів наукових досліджень, визначення засобів розповсюдження наукових положень.

Тести заключного контролю здійснюються після закінчення вивчення курсу з метою визначення та оцінки рівня знань, успішності кожного магістранта. Їх проводять під час іспитів (випускних, а профілюючими кафедрами – державних).

Тести періодичного контролю проводяться, як правило, з метою перевірки знань оволодіння матеріалом великого обсягу, наприклад, вивченого за семестр.

Тести підсумкового контролю здійснюються наприкінці семестру або атестаційного періоду з метою визначення й оцінки успішності за даний проміжок часу. Вони в основному застосовуються при перевідних заліках, іспитах.

Тести попереднього контролю проводяться з метою ознайомлення викладача з результатами засвоєння вивченого матеріалу та загальним рівнем підготовленості магістрантів до сприйняття наступної інформації залежно від рівня знань і методів проведення контролю.

Тести поточного або побіжного контролю застосовуються в ході повсякденної роботи, в основному на аудиторних заняттях. На базі отриманої інформації проводиться необхідне коригування викладачем навчальної діяльності магістрантів. Тести такого виду контролю мають велике значення для стимулювання в них прагнення до систематичної самостійної роботи, виконання завдань, підвищення інтересу до навчання й формування почуття відповідальності за виконання вправ.

Тести тематичного контролю передбачають перевірку, оцінку й корекцію засвоєння системних знань. Вони проводяться після вивчен­ня того чи іншого розділу програми, теми.

Тип спрямованості особистості  це той провідний напрям, у якому людина себе стверджує, розвиває здібності.

Факультет – це основний організаційний і навчально-науковий структурний підрозділ вищого навчального закладу третього та четвертого рівнів акредитації, що об’єднує відповідні кафедри й лабораторії.

Формуючий експеримент  це основний вид дослідження реальних педагогічних явищ, мета котрого полягає в тому, щоб довести, завдяки впливу яких активних факторів можна досягти потрібних результатів навчально–виховного процесу.

Фронтальний безмашинний стандартизований контроль знань студентів за кількома темами лекційного курсу (5–20 хв.). Проводиться найчастіше на початку семінарських занять, практичних чи лабораторних робіт.

Функція управління  це вид діяльності , що заснований на поділі й кооперації управлінської праці й характеризується визначеною однорідністю, складністю й стабільністю впливу на об’єкт і суб’єкт управління.