5.3.5. Кейс-метод

З методичної точки зору кейс – це спеціально підготовлений навчальний матеріал, що “містить структурований опис ситуацій, що запозичені з реальної практики”.

У перекладі з англійської кейс – випадок, кейс-стаді – повчальний випадок. Класичним є визначення поняття “кейс-стаді” як опис ситуації, яка реально існувала.

Кейс-стаді – це сукупність умов та обов’язків, що описують конкретні, реальні обставини на даному етапі. Кейс - це завжди моделювання життєвої ситуації.

Як інтерактивний, кейс-метод може застосовуватися при закріпленні знань та вмінь, що були отримані на попередніх заняттях, розвиткові навичок аналізу та критичного мислення, зв’язку теорії та практики.

Кейси (ситуаційні вправи) мають чітко визначений характер і мету. Як правило, вони пов’язані з проблемою чи ситуацією, яка існувала чи й зараз існує. При цьому проблема чи ситуація або вже мали попереднє рішення, або їхнє вирішення є необхідним і нагальним, а тому потребує аналізу.

Кожна з проблем (ситуацій), які розглядаються в кейсі, має відповідати чотирьом умовам.

По-перше, кейси повинні бути правдивими, реалістичними, не обтяженими деталями, бути за тематикою пов’язаними з матеріалом, що вивчається.

Кейс повинен відповідати десяти характеристикам: бути вміло розказаною історією, стосуватися важливої проблеми, описувати драматичну ситуацію з прийняттям критичного рішення, містити конкретні порівняння, надавати можливість для узагальнення висновків, мати центрального героя, давати змогу оцінити ефективність вже прийнятих раніше рішень, містити оптимальний обсяг інформації.

По-друге, ситуаційні вправи пропонують розгляд феноменів, з якими, як правило, стикаються магістранти в конкретних умовах.

По-третє, кейси загострюють інтерес магістрів до питань, з якими ті стикаються, підкреслюють їх значущість та необхідність вирішення. Кейси також пропонують шляхи реакції та вдосконалюють майстерність магістрів у вирішенні проблем.

По-четверте, кейси вдосконалюють практичні навички, спрямовують на пошук відповідних шляхів, можливих реакцій на різноманітні ситуації, використання специфічних інструментів та понять.

Навчання за допомогою кейсів розвиває здатність аналізувати, уникати помилок, які часто виникають під час виконання конкретних завдань.

Кейс має задовольняти такі вимоги: відповідати поставленій меті; мати відповідний рівень складності; ілюструвати декілька аспектів життя; не втрачати досить швидко своєї актуальності; бути актуальним на сьогодні; ілюструвати типові ситуації; розвивати аналітичне мислення; провокувати дискусію; мати декілька рішень.

Мета кейсів – детальний аналіз, а не оцінювання. Їх ціллю є не презентація специфічних “правильних шляхів”, а допомога в набутті навичок аналізу. Разом з вдосконаленням аналітичних навичок метод ситуаційних вправ стимулює розвиток проникнення, є формою перевірки знань, розвиває здатність відокремлювати важливе від тривіального, виховує почуття відповідальності в процесі навчання.

Кейс-підхід має сприяти вдосконаленню здатності ізолювати проблеми та приймати ефективні рішення. Такий метод вчить магістрів аналізувати та розробляти програми дій, мотивує їх до адекватну поведінку в реальній ситуації.

Кейси допомагають у перенесенні навчального середовища з аудиторії на робочі місця. Особливо це можливо з огляду на те, що магістранти краще усвідомлюють власні пріоритети та цінності, які мають відношення до їхньої професійної діяльності; учаться визначати класи типових ситуацій; розвивають у собі ширші можливості для аналізу, оцінюють наслідки різних рішень.

Кейси не вживаються з метою передачі знань. Вони надають приклади реальних проблем чи реальних ситуацій, які забезпечують магістрантам знання про те, що має бути зроблено. Обговорення кейсів виступає потенційним поштовхом до обміну перспективами та досвідом практичної роботи.

Кейс полегшує інтеграцію та застосування знань. Кейс-метод базується на взаємообміні досвідом магістрантів найбільш зручним і економним шляхом.

Кейс-метод розвиває в магістранта здатність вирішувати складні, але корисні приклади проблем.

Кейс-метод загострює оцінювання пріоритетів та цінностей. Магістрант в процесі навчання демонструє власне ставлення, цінності та орієнтації, які підтримуються чи не сприймаються іншими слухачами.

Результати такого інтерактивного навчання важко передбачити чи перевірити, оскільки вони можуть приймати різні форми. Як правило, спільне порівняння та перевірка набутого досвіду приносять щось нове в практичну діяльність магістранта.

Кейси завжди корисні в плані збагачення досвіду та удосконалення навичок, які магістранти застосовують, аби наблизити ті цінності, які вони вважають найбільш бажаними. Метод сприяє творчому вирішенню проблеми й формуванню аналізу ситуації та прийняття рішення.

Навички, які розвиває метод:

– аналітичні навички (уміння відрізняти істотне в інформації, класифікувати, виділяти суттєву та несуттєву інформацію, аналізувати, представляти та добувати їх; мислити чітко й логічно),

– практичні навички (формування на практиці навичок використання теорії, методів та принципів),

– творчі навички (генерація альтернативних рішень),

– комунікативні навички (уміння вести дискусію, переконувати, використовувати наочний матеріал та інші медіа-засоби, кооперуватися в групи, захищати власну точку зору, переконувати опонентів, складати короткий та переконливий звіт),

– соціальні навички (оцінка поведінки людей, вміння слухати, підтримувати в дискусії чи аргументувати протилежні думки, контролювати себе тощо).

Кейси найкращим чином залучають магістрантів до активного вирішення ситуації, до участі в подіях кейса.

Ефективна підготовка до кейсів передбачає таку діяльність: адекватно організовувати свій час на підготовку кейсу, читати кейс двічі, фокусувати увагу на стратегічних питаннях, не дивитися зверхньо на “речові докази“, працювати в зручних для себе часових рамках, трансформувати свої знання у професійну галузь управління.

Оскільки кейс-метод потребує активної участі, то магістрант має регулярно відвідувати заняття, бути завжди готовим до участі в дискусіях, розглядати проблему в широкому аспекті, дотримуватися теми обговорення. Викладач фокусує увагу магістрантів, залучає до роботи, акцентує увагу на загальних концепціях, займає контр-позицію.

Загальний порядок складання кейсу передбачає такі етапи: вступ; загальні знання чи інформація про предмет; опис проблеми; висновок; додатки.

Обов’язковими складовими кейсу є назва; опис основної ідеї; мета (чого навчає); місце в навчальному плані (для самостійного планування навчального процесу); формулювання проблеми та план вивчення матеріалів; поетапне завдання для виконання; питання для обговорення; вимоги до оформлення результатів роботи з кейсом; опис ситуації; довідкові матеріали; посилання на додаткові інформаційні ресурси (для самостійного вивчення).

Найголовнішою навичкою, яку здобуває магістрант під час навчання, є вміння під професійним кутом зору сприймати будь-яку наочну, вербальну інформацію, самостійно осмислювати, приймати рішення, оцінюючи його можливі наслідки, визначати оптимальні шляхи реалізації цього рішення.

Контрольні запитання:

1. Які функції виконує лекція?

2. На які дві великі групи умовно можливо поділити лекції?

3. Перерахуйте види традиційних лекцій.

4. У чому різниця між методологічною та інформаційною лекцією?

5. Чим відрізняється семінар від просемінару?

6. Назвіть основні види семінарських занять.