14.9. Навчання впродовж життя

Упродовж життя кожна людина отримує певні знання, проте процес здобуття знать стає набагато більш плідним та ефективним, коли він не є спонтанним, а відбувається цілеспрямовано, має певну кінцеву мету, здійснюється відповідно до певної програми. Такий процес називається навчанням упродовж життя незалежно від того, здійснюється він формально, тобто в навчальному закладі, чи неформально, тобто самостійно, шляхом самоосвіти.

Навчання впродовж життя – це все цілеспрямоване навчання, що здійснюється на постійній основі для вдосконалення знань, умінь і компетенцій.

Поняття “навчання впродовж життя” (Lifelong Learning – LLL) було введено ЮНЕСКО. Було визначено п’ять складових поняття “навчання впродовж життя”: потреби й права людей на навчання впродовж життя; формування комплексного підходу між формальним і неформальним контекстами навчання; адекватне фінансування для цих видів навчання; охоплення навчанням усіх людей, починаючи з наймолодших і закінчуючи найстаршими; пошук шляхів демократизації доступу до навчання.

У 1990-ті рр. реалізація концепції навчання впродовж життя стала одним з напрямів діяльності Європейського Союзу. У 1995 р. Європейська комісія, виконавчий орган ЄС, опублікувала документ “Викладання і навчання: на шляху до суспільства, що навчається”. У 1996 р. на засіданні іншої авторитетної міжнародної інституції – Організації економічного співробітництва й розвитку (ОЕСР), у якому брали участь міністри освіти європейських країн, були зроблені висновки про те, що з початку ХХІ ст. навчання має стати необхідним для всіх і, отже, доступним для всіх.

Було визначено п’ять основних особливостей стратегії навчання впродовж життя:

– визнання неформального і неофіційного (спонтанного) компонентів навчання;

– розвиток основних навичок, для всієї молоді й дорослого населення з метою розвитку дійсного прагнення до навчання;

– перспектива охоплення навчанням всього життя шляхом надання пріоритету в задоволенні потреб дітей дошкільного віку й дорослого населення; результативне й ефективне керівництво фондами з вірогідною необхідністю залучення більшого числа державних і приватних ресурсів, особливо через уведення нових стимулів;

– питання керівництва й партнерства, яке визначає необхідність залучати й координувати діяльність різних інстанцій.

Концепція навчання впродовж життя зорієнтована на забезпечення конкурентоздатності кожної людини на ринку праці. Крім цього, вона сприяє підвищенню культурного рівня людини, соціальному прогресу європейської людської спільноти. Цією концепцією було визначено, що людина має право отримувати потрібну кількість залікових кредитів упродовж життя. Не тільки у формі навчання в закладі вищої освіти, але й шляхом самоосвіти.

Учитися впродовж життя вимагає час, технічний і економічний розвиток набуває все більш прискореного характеру. Колись отримані знання застарівають дуже швидко, і їх постійно слід поповнювати й оновлювати. Функція професійної підготовки та перепідготовки все більше переходить до короткотермінових навчальних програм, курсів, майстер-класів тощо, які самі здатні організовувати виробничі та інші корпорації, не вдаючись до послуг класичних вищих навчальних закладів.

Види занять і професії постійно змінюються, і лише в окремих випадках людина працює на одному й тому ж робочому місці все життя, що раніше заохочувалося державою. Зміни на ринку праці потребують постійного оновлення знань тому, що сучасне виробництво відмовляється від працівника, який виконує стандартні функції. Працівнику необхідно постійно підвищувати свою кваліфікацію або засвоювати нову спеціальність.

У майбутньому здобуття знань, умінь і компетенцій має набути постійного характеру, починаючи з дитячого садочка й до пенсійного віку. Тільки таким чином людина може залишитися конкурентоздатною на ринку праці. В умовах конкуренції між європейським, північноамериканським і далекосхідним регіонами важливим завданням Болонського процесу стало перетворення всієї європейської спільноти на суспільство, що засноване на знаннях.