Розділ 12 система освіти україни

Освіта як процес носить суспільний характер, здійснюється в суспільстві і за суспільно визначеними стандартами, саме суспільство визначає суть і спрямованість освіти, її результативність, пріоритети та цінності освітнього процесу.

У даному розділі розглядається суспільний характер освіти та її мета, подається характеристика понять “безперервна освіта“, “неперервна освіта“, “наступність“, “система та структура освіти“.

Ці проблеми ґрунтовно розглядалися в наукових працях Б. Андрушківа, В. Андрущенко, І. Бичко, С. Вітвицької, В. Журавського, В. Кременя, В. Лутая, С. Ніколаєнка, М. Степка, М. Ярмаченка та інших.

12.1. Суспільний характер освіти

Шлях європейської та світової інтеграції, обраний Україною, зумовлює необхідність інтенсивних змін у політичному, економічному й соціальному житті нашої держави.

Саме тому останніми роками відбуваються реформаційні процеси в освітній галузі, спрямовані на досягнення рівня найкращих світових стандартів. Значним поступом стала поява стратегічного документа – Національної доктрини розвитку освіти, – який заклав підвалини нової парадигми освіти – орієнтації на новий тип гуманістично-інноваційної освіти, її конкурентності в європейському та світовому просторах, виховання покоління молоді, яке буде захищеним і мобільним на ринку праці, здатних робити особистісний духовно-світоглядний вибір, матиме необхідні знання, навички й компетентності для навчання протягом життя.

Освіта як процес носить суспільний характер, здійснюється в суспільстві і за суспільно визначеними стандартами, саме суспільство визначає суть і спрямованість освіти, її результативність, пріоритети й цінності освітнього процесу.

З іншого боку, від ефективності функціонування системи освіти, освіченості кожного громадянина будь-якого суспільства чи країни залежать прогресивні поступи в суспільному житті, тобто в умовах динамічних змін освіта має стати революційною силою трансформації, однією з рушійних сил на шляху до вищої форми суспільного розвитку.

Проблеми освіти є центральними з точки зору політичного, матеріально-технічного та культурного розвитку країни. Це твердження корелюється з аналізом тенденцій розвитку вищої освіти, здійсненим В. Андрущенком, який підкреслює, що “освіта є пріоритетом серед пріоритетів”, від розвитку освіти багато в чому залежить вигляд майбутнього суспільства, культури та особистості.

Мета освіти – усебічно розвивати людину як особистість і найвищу цінність суспільства, розвивати її таланти, розумові й фізичні здібності, виховувати в неї високі моральні якості; формувати громадян, здатних до свідомого суспільного вибору; збагачувати на цій основі інтелектуальний, творчий і культурний потенціал народу, підвищувати його освітній рівень, забезпечувати народне господарство кваліфікованими фахівцями.

Освіта в Україні ґрунтується на засадах гуманізму, демократії, національної свідомості, взаємоповаги між націями й народами. У ХХІ столітті освіта постала перед рядом історичних викликів, зокрема перед необхідністю віднайти раціональні схеми співвідношення між лавиноподібним розвитком знань, високих технологій і людською здатністю їх творчо засвоїти.

На сьогодні в науковій літературі часто вживаються поняття “неперервна освіта” та “безперервна освіта”. Ототожнення зазначених понять заважає правильному розумінню проблем освітньої галузі.