12.4. Наступність освіти як зв’язок між різними етапами розвитку особистості

У філософії, психології, педагогіці наступність трактується по-різному. Так, у філософії наступність визначається як зв’язок між різними етапами або ступенями, циклами розвитку, сутність якого виявляється в збережені певних елементів цілого або його окремих характеристик при переході до нового етапу, стадії, циклу розвитку. У цьому випадку забезпечується розвиток, наступність є умовою раціоналізації та удосконалення будь-якого процесу, фактора, який визначає його логіку й послідовність. Наступність ніколи не виступає як випадковий процес, це завжди необхідне, закономірне явище, яке забезпечує поступовий характер і розвиток, при цьому сама її сутність передбачає наявність педагогічного аспекту. У процесі будь-якої зміни відсутність елементу наступності зумовлює те, що це буде просто відтворення, а не розвиток.

Наступність, спадковість – це зв’язок між різними етапами або щаблями розвитку, сутність якого полягає в збереженні тих чи інших елементів цілого або окремих його сторін при організації або переході від одного етапу до іншого та при будь-яких якісних змінах.

Пов’язуючи теперішнє з минулим і майбутнім, наступність при цьому зумовлює сталість цілого. Вона є необхідною умовою будь-яких змін, що дають змогу поєднувати нові форми організації та способи діяльності зі старими, змінювати їх на більш досконалі, знаходити нові методи.

Залежно від змісту процесу наступності визначається її специфіка, що потребує від дослідників урахування різних особливостей у кожному конкретному випадку вивчення людської діяльності. Отже, у філософському та загальнонауковому сенсі наступність – це зв’язок між різними етапами розвитку, який характеризується системністю, спрямованістю, незворотністю.

Поняття наступності трактується як філософська й педагогічна категорія, педагогічна універсальна її сутність розглядається як тісний зв’язок навчання та виховання, що передбачає єдність і неперервність у розвитку особистості. Державна політика в царині освіти передбачає забезпечення наступності змісту та координації навчально-виховної роботи на різних щаблях освіти, що функціонують як продовження попередніх і передбачають підготовку громадян для можливого переходу на наступні щаблі.

Забезпечення наступності змісту освіти на суміжних шаблях навчання, узгодженість змісту всієї освіти системи освітніх закладів – від школи до повної вищої освіти та самоосвіти – є однією з умов успішного розв’язання завдань неперервної освіти та професійної підготовки освічених, моральних, мобільних, конструктивних і практичних фахівців, здатних до самоосвіти й самореалізації протягом усього життя. Отже, освіту розглядають як систему щаблів, що поступово ускладнюються і які має пройти людина в процесі навчання. Послідовними етапами наступності в Україні є дошкільна освіта; початкова загальна освіта; професійно-технічна освіта; базова вища освіта; повна вища освіта; післядипломна освіта; аспірантура; докторантура; самоосвіта.

У педагогіці наступність трактується як універсальна педагогічна категорія, яка забезпечує взаємоузгодженість і взаємозв’язок суміжних щаблів, етапів педагогічної діяльності, що й забезпечує неперервність системи освіти.

Головною ідеєю неперервної освіти є розвиток людини як особистості, суб’єкта діяльності та спілкування протягом життя.

Неперервна освіта – це процес формування та задоволення духовних потреб, розвитку задатків та здібностей у різних навчальних закладах за допомогою різних видів та форм навчання, а також самоосвіти та самовиховання.

Функціонування неперервної освіти базується на принципах гуманізму, демократизму, мобільності, випередження, відкритості, неперервності.

Принцип гуманізму – це звернення освіти до людини, свобода обрання особистісних форм, тривалості, видів навчання, підвищення кваліфікації, самоосвіти. Він реалізується через створення сприятливих умов для розвитку творчої індивідуальності людини. Людина розглядається як мета суспільного прогресу.

Принцип демократизму – обумовлює доступність освіти в будь-якому віці, завдяки різним формам навчання у відповідності до інтересів, можливостей та потреб людини. В основі цього принципу – демократизація всіх сторін життєдіяльності освітніх закладів, рівноправні відношення між суб’єктами педагогічного процесу, широкий розвиток самоврядування.

Принцип мобільності визначає різноматність засобів, способів, організаційних форм неперервної освіти, її гнучкості та готовності до швидкої перебудови у відповідності до потреб виробництва, суспільства, особистості, що постійно змінюються. Цей принцип орієнтує на використання різних методологічних систем та технологій, що дозволяють навчатися більш продуктивно.

Принцип випередження спирається на наукове прогнозування, потребує більш швидкого та гнучкого розвитку, перебудови навчальних закладів системи неперервної освіти по відношенню до потреб суспільної практики, мобільного оновлення їх діяльності. Цей принцип орієнтує на широке активне використання нових форм, методів, засобів навчання та перепідготовки фахівців, на включення новаторських підходів до цього процесу.

Принцип відкритості неперервної освіти зобов’язує заклади розширити послуги шляхом залучення до освіти різних верст населення з різним рівнем освіти та рівнем професійної підготовки, які мають різне життєве спрямування. Для цього необхідно створити додаткові факультети, інститути, відділення, курси підвищення кваліфікації, проводити семінари не тільки в університетах, але й за їх межами. Відкритість навчальних закладів та освітніх систем забезпечується за допомогою різних за рівнем, змістом, спрямованістю освітніх виховних програм. Це, у свою чергу, дає можливість людині рухатися у своїй освіті, духовному розвитку, підвищувати професіоналізм індивідуальними темпами, залучатися до тих чи інших ланок освітньої системи та виходити з неї у випадку необхідності.

Принцип неперервності освіти є системоутворюючим. Навчальні заклади, робітники освіти та підвищення кваліфікації, науки та виробництва повинні переглянути роль та місце освіти в житті людини та суспільства, і як результат – подолати орієнтацію на енциклопедичність змісту освіту, перевантаження інформаційним та фактологічним матеріалом. Випереджаюче віддзеркалення в змісті освіти повинні отримати проблеми розвитку суспільства, виробництва, науки та культури. Освіта повинна бути спрямована в майбутнє.

Неперервна освіта сприяє вирішенню трьох основних завдань: підготовці людини до залучення її в систему сучасних суспільних, професійних відносин; удосконаленню, розвитку людини, яку вже залучено в суспільне виробництво з метою своєчасної адаптації до умов, що постійно змінюються; гармонійному розвитку особистості; формуванню її світогляду, моральних, етичних, фізичних та інших якостей, інтересів, потреб, загальної культури.