Розділ 13 Магістратура як освітній простір

Підготовка магістрів у системі вищої освіти спрямована на створення умов для творчого розвитку обдарованої особистості й підготовку фахівців за одним із функціональних напрямів діяльності: науково-дослідним (творчим), науково-педагогічним, управлінським.

У даному розділі розглядаються: магістратура як освітній простір, суб’єктна для суб’єкта взаємодія, концептуальні основи процесу створення освітнього простору магістратури, супровід процесу навчання в освітньому просторі магістратури, продуктивний характер навчальної діяльності у магістратурі. Ці проблеми висвітлені у працях: А. Бизяєвої, О. Бондаревської, Т. Ільїної, І. Зимньої, О. Лебідь, А. Цимбалару та інші.

13.1. Сутність магістерської підготовки

Магістерська підготовка визначається не як отримання нової (додаткової) професії, а як процес набуття магістрантами додаткових знань і умінь під час навчання.

Згідно із Законом України “Про вищу освіту” “магістратура” – це другий ступінь триступеневої системи вищої освіти, де продовжують навчання випускники бакалаврських програм і дипломовані спеціалісти. Професійна підготовка магістрів в Україні здійснюється в системі вищої освіти відповідно до чинних Галузевих стандартів. Цими стандартами визначено цілі та зміст професійної підготовки, а також вимоги до фахівця відповідної кваліфікації. Галузевий стандарт окреслює, по суті, контекстуальне поле для професійної підготовки магістрів у навчальних закладах України.

Освітньо-професійна програма підготовки – складова Галузевого стандарту – визначає обов’язковий зміст модулів, фіксує їх орієнтацію на домінування вміннєвих компетенцій.

Підготовка магістра повинна визначатися не лише навчальним процесом, але й тим освітнім простором, у якому здійснюється цей навчальний процес.

Освітній простір – це упорядкована структура, яка характеризує всі процеси, форми, траєкторії руху й виражає відношення між об’єктами освітньої діяльності, забезпечуючи соціальну та особистісну значущість результату вдосконалення здібностей та поведінки її суб’єктів .

Таким освітнім простором є магістратура, спрямована на підготовку спеціалістів з поглибленою вищою освітою та уміннями інноваційного характеру для певного рівня професійної діяльності; ступінь освіти, що дає можливість магістрам підготувати себе до науково-педагогічної, науково-дослідницьку діяльність та продовження навчання за спеціальністю; етап освіти, спеціальну програма навчання у вищому навчальному закладі, що забезпечує формування особистості з широким світоглядом, що володіє фундаментальною науковою базою, методологією наукової творчості, сучасними інформаційними технологіями, здібною та готовою до самостійної науково-педагогічної та науково-дослідницької діяльності.

Магістратуру можна характеризувати і як систему відношень, які розвиваються та розвивають, що є багаторівневою та складною особливо стосовно внутрішнього світу суб’єкта. Проте згідно з М. Полані “не все те, що оточує... є дійсно середовищем розвитку. На цей процес впливають лише умови, з якими особистість має той або інший діяльнісний зв’язок”. Тобто кожен творить власне освітнє середовище як простір інтеграції в культуру відповідно до своїх індивідуальних особливостей, тому в магістратурі повинен бути створений відповідний освітній простір, що сприятиме розвитку магістранта, вирішенню конкретних професійних завдань, формуванню його професійної культури.

Формування професійної культури магістранта неможливе поза педагогічною творчістю, що культивується за допомогою рефлексивних процесів мислення, спілкування, діяльності, тому в магістратурі створюється рефлексивний освітній простір.

Під рефлексивним освітнім простором розуміють систему умов розвитку особистості, що відкриває можливість самодослідження та самокорекції соціально-психологічних і професійних ресурсів. Основною функцією освітнього простору дослідники називають “сприяння виникненню в особистості потреби рефлексії”.

Освітній рефлексивний простір магістратури може розглядатися як система, що володіє трьома обов’язковими ознаками системності: спрямованістю всієї організації на досягнення певної мети (цілісністю); взаємодією її елементів (самоорганізованістю та керованістю в процесі розвитку). Рефлексивний освітній простір магістратури спрямовано на вирішення проблемно-конфліктних ситуацій (у мисленні магістранта), на здатність працювати в команді (у діяльності), на відносини, що обумовлюють здатність аналізувати та передавати свій досвід і використовувати досвід іншої людини (у спілкуванні). Про наявність освітнього простору свідчать такі ознаки: як структурна, процесуальна, функціональна.

Структурна ознака – відображає співтворчу позицію суб’єктів у педагогічному процесі та визначається, по-перше, в критичному співвідношенні особистого та досвіду інших, по-друге, мета діяльності суб’єктів – не педагогічні та управлінські знахідки та сумісний результат діяльності, а процес сумісного пошуку, кожен виступає гарантом розвитку іншого. Співтворча позиція, процес взаємного культивування, принцип прецедентності передбачають, що магістрант стає ланкою, що забезпечує органічний процес зовнішньої і внутрішньої рефлексії.

Процесуальна ознака – взаємодія, пов’язана не стільки з обміном досвіду, скільки із взаємним перетворенням та доповненням один одного, як цілісної особистості. Кожен магістрант стає каталізатором розвитку іншого.

Функціональна ознака. Для суб’єктів формування професійної культури кожна знахідка, кожен випадок інновації стає лише приводом виходити в інше знання, але не правилом, не остаточною істиною. Таким чином, принцип функціональної прецедентності протистоїть принципу консервативної нормативності.

Виокремлюються декілька особливостей рефлексивного освітнього простору магістратури:

1. Культуровідповідна, оскільки саме в означеному просторі можливе переосмислення старих і нових норм у процесі освіти.

2. Варіативна. Магістрант повинен мати можливість будувати освітній простір на основі своїх потреб і відповідно до визначеного напряму особистого розвитку.

3. Відсутність регламентованих методів роботи. Магістрант і викладач повинні виступати в ролі суб’єктів; у ньому обов’язково мають бути суб’єктивні труднощі, пов’язані з навчальною діяльністю.

4. Організація такого освітнього простору повинна носити соціально-особистісний характер.

Проектування власних професійних змін ґрунтується на механізмі осмислення й аналізу власного досвіду, тобто рефлексії. Рівень сформованості професійної рефлексії стає ключовою кваліфікаційною характеристикою.

Без критичного погляду на себе, на ефективність своєї діяльності неможливий особистий і професійний розвиток магістранта, виявлення й осмислення причин своїх успіхів і невдач, успішного вирішення тактичних і стратегічних освітніх завдань. Не кожен магістрант у своїй практичній діяльності в змозі самостійно подолати труднощі й розвинути необхідний рівень професійної культури, найчастіше цей процес протікає стихійно й неефективно.

У цілісному вигляді ця проблема може бути вирішена в процесі навчання в магістратурі, що є найважливішим інтеграційним елементом професійної соціалізації майбутнього керівника.

Освітній простір магістратури та навчальний процес у ньому повинні бути спрямовані на формування здатності до рефлексії в процесі навчання, а саме:

– будь-яка педагогічна дія, спрямована на розвиток рефлексивних знань і умінь магістрантів, передбачає їх розвиток лише через адекватну актуалізацію індивідуальної діяльності; зміст навчальної діяльності повинен мати суб’єктивне значення для магістрантів та будуватися з урахуванням способів і особливостей визначеної ними рефлексивної діяльності;

– динаміка рефлексивної діяльності повинна стати об’єктом управління для викладача; ця управлінська дія має бути зрозумілою та прийнятною для магістрантів, а сама навчальна діяльність – усвідомлюватися як “своя”;

– навчальний процес у цілому повинен суб’єктивно оцінюватися магістрантами, як такий, що призводить до самозміни та не сприймається, як такий, що “нав’язується” викладачами, не відповідає визначеним особистісним цілям та завданням.

Тому головними підставами організації процесу навчання в освітньому просторі магістратури стають

– концептуальні основи навчального процесу магістрантів, спрямованого на розвиток здатності до професійної рефлексії;

– умови організації навчальної діяльності;

– логіка процесу навчання, що сприяє розвитку здатності до рефлексивної діяльності в умовах магістратури.