10.7. Управління навчальним процесом

Теорії управління навчальним процесом указують на необхідність використання циклічного управління.

Певна система вимог дозволяє здійснювати цей вид управління, а саме:

– визначення цілі;

– встановлення перехідного стану процесу, який підлягає управлінню;

– визначення програми дій, яка має передбачати перехідні стани процесу;

– забезпечення систематичного зворотного зв’язку;

– забезпечення засвоєння інформації, розробка корегуючих дій та їх реалізація.

Навчальна діяльність розглядається як вид управлінської діяльності, при якому взаємодія між викладачем та студентом реалізується за допомогою педагогічного спілкування. Заперечується трактування процесу управління навчанням як лише інформаційним процесом та зводження його до реалізації прямого та зворотного зв’язку.

Управління професійною підготовкою студентів розглядається як складова педагогічного управління, що і визначає педагогічне управління як процес перекладу педагогічних ситуацій чи процесів систем з одного стану в інші, відповідно до поставленої мети. Управління є компонентом необхідним для забезпечення оптимального функціонування педагогічного процесу, де ціль виконує роль системоутворюючого фактора.

На сучасному етапі розвитку науки розгляд навчального процесу у вищому навчальному закладі як процесу управління не викликає сумнівів, однак, як показують дослідження в цій області, багато практичних і теоретичних питань, таких, як розкриття функцій етапів управління, визначення відповідних засобів управління, лишаються відкритими.

Теорія управління навчальною діяльністю студентів, що прийшла в педагогіку з кібернетики, вимагає глибокого вивчення й аналізу з метою визначення її дидактичних можливостей і практичної значимості.

Саме кібернетика дозволила застосувати закони управління не тільки до складних технічних систем, але й до соціальних, у тому числі до педагогічної.

Кібернетичний підхід до процесу навчання дозволяє розглядати відносини між викладачем і студентом як відносини між суб’єктом і об’єктом, взаємодія яких призводить до реалізації визначеної цілі. Оптимальність даної системи забезпечується прямим і зворотним зв’язком, що використовується на кожному етапі управління. Прямий зв’язок забезпечується за допомогою пояснень викладача, роботи з літературою, практичних занять зі студентами.

В основі управління навчальною діяльністю студентів лежить принцип зворотного зв’язку. Компоненти, що складають зворотний зв’язок, – це усні відповіді студентів, результати тестів і контрольних робіт, спостережень викладача, бесід зі студентами. Саме завдяки зворотному зв’язку забезпечується динаміка педагогічного процесу та реалізується його основна ціль – формування всебічно й гармонійно розвиненої особистості студента – майбутнього фахівця високого рівня. Оскільки учасниками педагогічного процесу є дві сторони (викладач – студент), то при застосуванні повних видів управління (прямого управління, співуправління і самоуправління) забезпечується перехід студента на рівень самоуправління, що впливає на розвиток особистості студента, а отже і на якість професійної підготовки фахівця.

За допомогою зворотного зв’язку викладач регулює процес навчання, має можливість враховувати необхідні зміни в педагогічній системі й вчасно коректувати хід процесу. Завдяки зворотному зв’язку можна розробляти системи, що будуть ефективними навіть у складних і непостійних умовах.

Розрізняють такі види зворотного зв’язку: основний і допоміжний.

Основний зворотний зв’язок у процесі навчання – це зв’язок, що встановлює рівень знань, умінь і навичок на вході й виході системи.

Допоміжний зворотний зв’язок обумовлюється реакцією студентів за опосередкованими ознаками: увагою, швидкістю реакції тощо. Але надмірний зворотний зв’язок може стати перешкодою для організованої діяльності, як і недостатній зворотній зв’язок.

Відповідно до кібернетичного підходу управління процесом навчання розглядається як система, що складається з керуючого органа (суб’єкта управління), об’єкта управління, необхідних засобів управління, а також прямого і зворотного зв’язку.

Класифікація видів навчальної діяльності за наявністю зворотного зв’язку:

– розімкнуте управління;

– циклічне, чи замкнуте управління;

– змішане управління.

Розімкнуте управління здійснюється за допомогою певних дій, що задаються заздалегідь (контроль – корекція). При розімкнутому управлінні не діагностуються проміжні стани об’єкта, тому що вважається, що при правильному виконанні кроків алгоритму (інструкції) студент завжди досягне поставленої мети. Однак, це твердження не є однозначним. У групі може бути кілька студентів, які не до кінця розібралися в матеріалі або чогось не зрозуміли. Зворотний зв’язок відсутній при розімкнутому управлінні. А отже, засвоєння знань не завжди відбувається на бажаному рівні.

При циклічному управлінні здійснюється постійний контроль за процесом навчання, і при необхідності – його корекція. Прикладом циклічного управління може бути опитування студентів викладачем і негайне роз’яснення помилок у засвоєнні матеріалу. У цьому випадку існує прямий і зворотний зв’язок з викладачем, що значно поліпшує якість засвоєння знань. Якщо на різних етапах процесу навчання використовуються різні схеми управління, то таке управління називається змішаним.

Визначаються наступні етапи в процесі управління навчальною діяльністю:

– постановка цілі;

– інформаційне забезпечення;

– визначення задач;

– проектування (планування);

– реалізація проекту;

– контроль;

– підведення підсумків.

Етап постановки мети є одним із найважливіших, саме з нього починається процес управління.

Система цілей – це ієрархічна структура з багатьма рівнями та компонентами на кожному з них.

Управління – цілеспрямований процес, на кожному етапі якого розглядаються різні цілі.

Глобальною метою вищої освіти є формування всебічно розвинутої особистості, професіонала в царині виробництва або науки. Цей результат може бути досягнутий за умови виконання стратегічних цілей, що дають можливість забезпечити повноту, системність, систематичність, усвідомленість знань, рівень сформованості умінь і навичок студента.

На рівні оперативних цілей формуються задачі, рішення яких призводить до досягнення наступного рівня системи цілей.

Отже, основним етапом у процесі управління навчальною діяльністю є чітка постановка цілей, необхідних для проектування курсу навчання.

Рівні цілей курсу викладання: рівень знань; рівень розуміння; рівень застосування; рівень аналізу; рівень синтезу; рівень оцінювання.

Етап проектування (планування) діяльності наступний після етапу постановки цілі.

Етапами проектування є створення моделі, проекту й конструкта засобів управління навчальною діяльністю. Створення моделі передбачає розробку моделі об’єкта відповідно до цілей процесу навчання та навчальних програм. Розробка проекту – це наступний етап, на якому проводиться робота з моделлю для її наступного використання в реформуванні педагогічної системи. Конструкт – це детальна реалізація проекту, наближена до реальних умов педагогічної діяльності. Етап проектування є вирішальним етапом управління, оскільки результат діяльності викладача й студента прямо залежить від якості розробленого проекту.

На етапі контролю знань студентів необхідно враховувати особливості професійної спрямованості навчального закладу. Інтелектуальний і моральний розвиток майбутнього фахівця, залучення кожного студента до активної пізнавальної діяльності, заснованої на мотивації оволодіння новими знаннями й уміннями, подальше застосування отриманих знань і умінь на практиці – це основні задачі, що ставляться перед викладачами в процесі навчання.

Етап контролю є одним з найважливіших, оскільки це основний спосіб організації зворотного зв’язку в процесі навчання. Відповідно до кібернетичного підходу, чим частіше здійснюється контроль процесу, тим вищою є ефективність управління. Таким чином, систематичний контроль навчальної діяльності студентів підвищує результати засвоєння навчального матеріалу.

Контроль результатів діяльності студентів виконує наступні функції: безпосередньо контролюючу або діагностичну (викладач перевіряє й оцінює знання, уміння й навички, отримані студентами); виховну (завдяки контролю підвищується рівень організованості студента); інформаційну (викладач на кожному етапі процесу навчання одержує інформацію про стан засвоєння студентами навчального матеріалу); оцінюючу (за допомогою контролю викладач проводить оцінку власної педагогічної діяльності за результатами роботи студентів) і прогностичну (створення прогнозу щодо кінцевого рівня знань і умінь студента).

Компонентом контролю навчальних досягнень студентів є оцінювання. Виділяють такі функції оцінювання: мотиваційну (оцінювання заохочує й стимулює освітню діяльність студента); діагностичну (допомагає розкрити причини позитивних і негативних результатів); виховну (формує адекватну самооцінку навчальної діяльності студента); інформаційну (свідчить про ступінь успішності студента в досягненні освітніх стандартів, в оволодінні знаннями, уміннями і навичками, про розвиток здібностей).

Існують наступні види контролю навчальної діяльності студентів: попередній, поточний, періодичний, підсумковий.

Попередній контроль незамінний у будь-якому педагогічному дослідженні, з його допомогою можна визначити стан знань, умінь і навичок студентів на початковому етапі, що дозволить скласти прогноз розвитку навчальних досягнень і правильно спроектувати навчальний процес. Навчальний процес – це процес динамічний, відповідно, стан знань, умінь і навичок студентів не є статичним. Попередній контроль допоможе визначити збільшення знань і умінь студента за визначений проміжок часу.

Поточний контроль проводиться на кожному етапі процесу навчання визначеної дисципліни, за його допомогою перевіряються навчальні досягнення студентів по темах лекційних і практичних занять. Цей вид контролю бажано проводити на кожному занятті. Поточний контроль – це основний вид контролю, неправильне проведення або його відсутність призводить до втрати зворотного зв’язку зі студентом, процес навчання перестає бути керованим, а відповідно, і ціль навчання не може бути досягнута.

При періодичному контролі здійснюється контроль знань, умінь і навичок студентів, отриманих за визначений період, наприклад, по закінченню вивчення розглянутої навчальної дисципліни. Студент учиться систематизувати, аналізувати, узагальнювати навчальні досягнення, отримані за визначений період часу.

Підсумковий контроль здійснюється по закінченню семестру або курсу вивчення конкретної дисципліни. Оскільки більшість навчальних предметів викладаються протягом декількох семестрів, необхідно здійснювати контроль за підсумками семестру й навчального року для одержання інформації про рівень знань, умінь і навичок студентів з метою можливого коректування подальшого курсу викладання.

Контрольні запитання:

1. Дайте визначення поняттю ”соціальне управління”.

2. У чому полягає головна особливість соціального управління?

3. Визначте, які головні завдання вищого навчального закладу.

4. Назвіть структурні підрозділи вищого навчального закладу.

5. Назвіть принципи управління вищим навчальним закладом.

6. Назвіть органи самоврядування вищого навчального закладу.

7. Які основні завдання органів студентського самоуправління?

8. Назвіть основні напрямки методичної роботи у вищому навчальному закладі.