1.3.2. Синергетика як загальнонаукова методологія педагогічної освіти

Методологія педагогіки вищої школи одержує постійний заряд від мінливого суспільства, усієї сфери його духовного життя, нового стилю мислення, методологічної озброєності інших наук. Усі ці компоненти проходять через свідомість індивідів-творців, учених і величезної кількості практиків, зайнятих на повсякденному рівні реалізацією цих рефлексивних положень щодо змін та добору їх для розвитку всієї освітньої системи людства і її підсистеми – вищої школи.

На характері нового мислення істотно позначилося виникнення особливої галузі науки – синергетики, що вивчає складні педагогічні системи, їхню природу й розвиток. З появою синергетики в усіх галузях наукового знання поширюються такі поняття, як самоорганізація, нестійкість, хаос, нелінійність, складність та інше. Синергетиці властивий міждисциплінарний характер, тому що вона не має власних об’єктів дослідження, а застосовує свої моделі, образні описи, поняття до об’єктів інших наук. Отже, об’єкти описуються ніби з різних боків, у різних мовних системах. Це розширює інформацію про об’єкти, дає змогу глибше зрозуміти зв’язки, закономірності розвитку об’єктів, дає нове бачення їх і новий погляд на довкілля.

Синергетика – новий підхід до досліджуваних об’єктів, відіграє роль парадигми сучасного знання. Парадигмою (лат. paradigma – приклад) прийнято називати певну систему знань, методологію чи теорію, до яких входять ”визнані всіма наукові досягнення, що протягом певного часу дають модель постановки проблем та їх рішень” (М. Дмитрієва). Отже, парадигма в дії є методом наукового пізнання.

Сьогодні синергетичний метод, синергетичний підхід мають загальнонауковий характер, оскільки в усіх складних системах, що розвиваються, виявляє себе властивість синергії. Це означає, що розвиток цих систем протікає як самоорганізація або структурна перебудова; удосконалювання зв’язків і якісні зміни відбуваються за рахунок взаємодії компонентів, підсистем, елементів і частин цілого. Ці зміни на різних рівнях (у параметрах систем) можна виявити, обміряти й осмислити як закономірності системних перетворень і загального еволюційного процесу.

Синергетика породжена самою логікою розвитку науки, виражає інтегративний характер наукового знання, виявляє споріднення живої й неживої природи, соціальної й психологічної сфер. Синергетика розкриває ”людиномірність” усієї науки, слугує мостом у синтезі, що намітився, гуманітарних й природничо-наукових знань, ще й ще раз підкреслює цілісність системи ”природа + людина”. Синергетика розкриває характерний для всього нового мислення холізм (гр. holos – ціле), чи хол, – істинний принцип сприйняття світу й кожної з його складових у їх цілісності. Синергетика розкриває механізм утворення цілісності, її трансформації та розвитку через взаємовплив і єдність різноманітних складових елементів.

Які ж зміни в методології педагогіки вищої школи виявляються сьогодні у світлі синергетичної парадигми?

Холізм педагогічної думки насамперед, і це треба підкреслити, звернений на саму систему освіти. Система освіти в суспільстві є єдиним цілим із загальною соціально значущою метою, і вища школа постає як її сполучна ланка. Водночас істотно змістилися акценти методологічного аналізу цієї системи. Сьогодні дослідників цікавить не стільки проблема стикування освітніх рівнів і організації проміжних форм підготовки магістрантів для переходу з одного щабля на інший, скільки функціональна спрямованість дії всієї системи для виконання головних завдань – формування освіченої людини, підготовка її до повноцінної соціальної активності в усіх її проявах та забезпечення в такий спосіб трансляції культури в нове покоління, так само як і включення кожного індивіда в цю культуру. Важливо, що тут простежуються не просто щаблі, а рівні цілої системи і синергетичне бачення дає змогу розглядати вищу школу не просто як вищу сходинку, а як рівень, як керівний параметр усієї системи. Це значно підвищує статус вищої освіти, головною соціальною функцією якої є підготовка індивіда як професіонала вищої кваліфікації і як представника інтелектуальної еліти суспільства. Синергетичний принцип ”колової причинності” дає можливість при цьому чітко відстежувати керівний вплив вищого рівня освіти на нижчі та залежність цього вищого, у свою чергу, від нижчих. Крім того, синергетика дає можливість розглядати систему освіти як об’єкт, що проходить етап становлення, і підводить педагогіку вищої школи до ідеї безперервної освіти. Це актуалізує завдання розвитку вищої освіти: по-перше, багатоваріантної моделі вищої школи, і, по-друге, багатоетапності самого навчального процесу на рівні вищої школи (бакалавр, спеціаліст, магістр, аспірант та інші).

Синергетичний підхід забезпечує можливість ліквідувати протистояння технічної, природничо-наукової й гуманітарної освіти та фундаменталізацію змісту всього навчального процесу вищої школи через систему університетів. Цілісність проблем загальної освіти, й особливо вищої освіти, зумовлена загальною тенденцією інтернаціоналізації розвитку кожної країни й посиленням міжкультурних зв’язків людства. Для успішної науково-педагогічної діяльності потрібні насамперед психолого-педагогічна ерудиція, точність і об’єктивність дослідника, здатність критично оцінювати результати своїх дослідно-експериментальних пошуків. Немає іншого способу уникнути помилок, ніж свідомо забезпечити максимальну точність і об’єктивність одержуваних емпіричних фактів, їх правильне наукове тлумачення через високу вимогливість до себе, критичність до результатів власної експериментальної роботи, постійну перевірку й уточнення одержаних даних і висновків. Треба також бути прискіпливим і під час роботи зі словом, пам’ятати заповіт Р. Декарта: ”Визначте точно кожне слово, і ви позбудетеся половини помилок”.

Контрольні запитання:

1. Охарактеризуйте педагогіку як науку.

2. Що вивчає педагогіка вищої школи?

3. Що є предметом педагогіки вищої школи?

4. Назвіть основні завдання педагогіки вищої школи.

5. Розкрийте сутність основних функцій педагогіки вищої школи.

6. Охарактеризуйте основні педагогічні поняття.

7. Назвіть основні тенденції розвитку педагогіки вищої школи в сучасних умовах.