14.6. Структура вищої освіти і ступенів за Болонською системою

Європейські країни вирішили взяти за основу для створення спільного європейського простору вищої освіти двоциклічну систему вищої освіти (undergraduate – graduate) що позитивно зарекомендувала себе в США та Великій Британії. У Болонській декларації (1999 р.) ідеться про те, що для отримання вищої освіти достатньо вчитися в університеті або вищому професійно орієнтованому навчальному закладі протягом 3–4-х років. Студенти, що успішно засвоїли навчальну програму, отримують кваліфікаційний ступінь бакалавра. Зазначений ступінь має відповідати всім вимогам європейського ринку праці.

Зазначений ступінь має засвідчити, що особа отримала такий обсяг теоретичних знань і практичних навичок, що дозволяє їй успішно виконувати свої функціональні обов’язки на виробництві в будь-якій європейській країні.

Програми підготовки бакалавра є закінченими, а не частинами більш тривалого навчального плану.

Після закінчення навчання автоматично й безкоштовно видається диплом бакалавра і додаток до диплома, у якому міститься чіткий опис академічних дисциплін і умінь, що здобуті під час навчання. При цьому згідно з рішенням Берлінської конференції міністрів освіти 29 країн (2003 р.) вищі навчальні заклади узгоджують свої навчальні програми й студентам надається приблизно однаковий обсяг знань і умінь.

Додаток, написаний поширеною європейською мовою (англійська, французька, німецька тощо), дає можливість порівняння підготовки випускників різних вищих навчальних закладів і в різних країнах, що дає можливість пошуку роботи й продовження освіти за межами своєї країни.

Особа, що отримала ступінь бакалавра, може подовжити освіту в будь-якому вищому навчальному закладі й у будь-якій країні ще протягом 1,5–2-х років. І в разі успішного засвоєння відповідної навчальної програми отримує ступінь магістра. У всіх сферах програми підготовки бакалавра та магістра мають механізми спадкоємності як у межах одного й того ж самого сектора вищої освіти, так і між різними секторами.

Ступінь магістра дозволяє його володарю обіймати більш високу посаду на виробництві, займатися викладацькою діяльністю у вищому навчальному закладі тощо.

Відповідно до рішення Берлінської конференції, ступінь магістра також відкриває доступ до здобуття звання доктора філософії (PhD), для чого потрібно виконати дослідницьку роботу – дисертацію. Процес підготовки докторів має статус третього циклу вищої освіти – postgraduate.

Більшість учасників Болонського процесу визнали вчений ступінь доктора філософії як вищий. Проте з таким рішенням погоджуються не в усіх країнах та університетах. Так, Німеччина категорично виступає проти того, щоб утратити ступінь повного доктора наук (Doctor habilitus).

Рішення про присудження ступеня доктора філософії остаточно затверджується відповідною вченою радою університету, яка несе повну відповідальність за якість його підготовки. Престиж університету значною мірою залежить від наукових досягнень докторів наук, що захистили в ньому дисертації.

Болонський процес спрямований на те, щоб підняти престиж європейських університетів та авторитет європейських наукових шкіл.