13.2. Концептуальні основи процесу створення освітнього простору магістратури

Концептуальні основи процесу створення освітнього простору та навчання в ньому магістранта спрямовані на розвиток здатності до професійної рефлексії, що є основою ефективного формування його професійної культури.

Цей процес відбувається на основі цілісності ідей системного, особистісно-діяльнісного та акмеологічного підходів.

Системний підхід дозволяє цілісно підійти до вивчення об’єкта й представити його у вигляді системи:

– мети, орієнтованої на результат;

– завдань, що дозволяють досягати визначеної мети;

– змісту процесу навчання;

– суб’єктів цього процесу: викладачів і магістрантів;

– діяльнісного компонента, що складається з навчально-професійної діяльності магістрантів і діяльності викладачів, умов, етапів, форм і засобів організації процесу навчання.

У своїй сукупності та взаємозв’язку перераховані компоненти представляють цілісну структуру, спрямовану на розвиток професійної рефлексії як основи формування професійної культури майбутнього фахівця.

Особистісно-діяльнісний підхід дозволяє організувати процес навчання як суб’єктно орієнтовану структуру: організацію самого процесу навчання як організацію (і управління) навчальної діяльності; означає переорієнтацію цього процесу на визначення й вирішення магістрантами конкретних навчальних завдань (пізнавальних, дослідницьких, перетворювальних, проектних тощо). Цей підхід характеризує організацію навчальної співпраці магістрантів у процесі навчання таким чином, що формується колективний суб’єкт і реалізується принцип колективної комунікативності навчання.

Цей принцип може бути співвіднесений з принципом методу активізації резервних можливостей особистості – принципом індивідуального навчання через групове. У навчальному процесі повинна працювати схема, що забезпечує утворення єдиного колективного, сукупного суб’єкта (викладачі, магістранти).

У цьому випадку забезпечується єдність особистісного й діяльнісного компонентів.

Особистісний компонент забезпечує облік індивідуально-психологічних особливостей магістрантів, формування та розвиток психічних пізнавальних процесів, особистісних якостей, діяльнісних характеристик.

Діяльнісний компонент нерозривно пов’язаний із особистісним компонентом, оскільки особистість виступає суб’єктом діяльності, яка в поєднанні з іншими чинниками визначає його особистісний розвиток взагалі та формування його професійної культури зокрема.

У цілому особистісно-діяльнісний підхід у навчанні означає, що перш за все в цьому процесі ставиться й вирішується основне завдання освіти – створення умов розвитку гармонійної, етичної, соціально активної, професійно компетентної особистості, здатної до саморозвитку.

Акмеологічний підхід складається зі стратегії акмеологічного дослідження, яке не обмежується вивченням лише кінцевого результату дослідження предмета, але має за мету спрямованість дослідження, що супроводжується прогресивним зростанням професійно-особистісного потенціалу суб’єкта діяльності, виникненням у нього особистісного акмеологічного механізму перетворення особистості, що призводить до істотного підвищення рівня закладених у ньому можливостей продуктивного розвитку, разом з цим продуктивність визначається як напрям руху особистісного та професійного зростання людини, досягнення ним свого акме. Такий підхід знаходить своє відображення не тільки в очікуваних результатах процесу навчання магістрантів: появи якісних новоутворень у вигляді позитивних змін у професійній рефлексії, але і в процесах стимулювання механізму професійного зростання і саморозвитку.

Процес становлення освітнього рефлексивного простору, що відповідає завданням особистісно-орієнтованої гуманістичної освіти, можна представити як послідовність таких дій:

– аналіз і співвідношення потреб магістрантів та можливостей освітнього простору;

– закономірне виникнення протиріччя між потребами й можливостями;

– включення рефлексивних механізмів як засобу подолання криз;

– забезпечення зміни позиції майбутнього керівника у відношенні до простору;

– вибудовування магістрантом довкола себе рефлексивного освітнього простору – від усвідомлення себе в просторі до перетворення простору через використання рефлексивних форм діяльності.

Умовами створення освітнього простору в магістратурі є суб’єктна для суб’єкта взаємодія всіх учасників навчального процесу; супровід упродовж усього процесу навчання; продуктивний характер навчальної діяльності; рефлексивне освітнє середовище.