Бур'яни та боротьба з ними

1. Біологічні особливості і класифікація бур'янів

1. Поняття про бур'яни та шкода від них

Серед конкурентів культурних рослин найдавнішими і найшкідли- вішими ворогами землероба є бур’яни. Це дикорослі рослини, які засе­ляють сільськогосподарські угіддя, пригнічують культурні рослини, знижують урожайність і погіршують якість вироблюваної продукції.

Видова різноманітність бур’янів у багато разів перевищує видову різноманітність вирощуваних культур. На майже 20 тис. культур­них рослин припадає близько 30 тис. бур’янів. Ось чому на полях, де, як правило, вирощують одну культуру, доводиться мати справу з 10 — 20, а то й більшою кількістю різновидів бур’янів.

За узагальненими даними, середньорічні світові втрати від бур’янів урожаю озимої пшениці становлять 24 %, кукурудзи — 29, ячменю — 21, цукрових буряків — 37 і картоплі — 23 %. Це, насам­перед, результат гострої конкуренції бур’янів з культурними росли­нами за основні фактори життя.

Швидше розвиваючи і глибше розміщуючи в ґрунті кореневу сис­тему, бур’яни легше переносять посуху, перехоплюють і забирають вологу з ґрунту в кілька разів більше, ніж культурні види рослин. Наприклад, на створення 1 т сухої речовини основної і побічної про­дукції озима пшениця витрачає з ґрунту близько 500 т води, куку­рудза і просо — 220 - 300, а лобода біла — 800 - 900, пирій повзу­чий — 1000 — 1200, осот рожевий — близько 1000 тонн. Крім того, бур’яни виносять із ґрунту значну кількість поживних речовин. Як­що яра пшениця на створення 1 т сухої речовини зерна і соломи споживає близько 11,2 кг азоту, 5,3 кг фосфору і 20,5 кг калію, то осот рожевий на таку саму кількість сухої речовини витрачає 24,2 кг азоту, 5,4 кг фосфору і 20,5 кг калію. Ось чому на забур’янених по­лях значну частину внесених добрив використовують бур’яни, а культурні рослини не сповна виявляють свою продуктивність.

Формуючи велику вегетативну масу, бур’яни затінюють посіви і зменшують кількість сонячної енергії, яка досягає листової поверхні культурних рослин, внаслідок чого стебла стають тонкими і довгими зі слабко сформованою механічною тканиною, рослини вилягають після рясних дощів, що призводить до значних втрат врожаю. Окремі бур’яни відзначаються механічним впливом на культури. До них насамперед належать ліаноподібні бур’яни — березка польова, гречка витка березковидна та інші, які обвивають тонко- стеблові культурні рослини (озимі та ярі зернові колосові, льон то­що) і спричиняють їх вилягання та різке зниження врожаю.

Поглинаючи велику кількість води і затіняючи поверхню ґрунту, бур’яни знижують його температуру на 3 — 4 °С, що уповільнює дія­льність ґрунтових мікроорганізмів, а це в свою чергу послаблює мі­нералізацію органічної речовини і не сприяє кращому живленню культурних рослин.

Бур’яни ускладнюють виконання різних польових робіт, забива­ючи робочі органи ґрунтообробних машин і знарядь, знижуючи якість роботи, збільшуючи витрати енергетичних та трудових ресур­сів. Крім того, на забур’янених полях вимушено збільшується кіль­кість механічних обробітків, що посилює розпилення ґрунту і посла­блює його протиерозійну стійкість.

Зерно із забур’янених площ при обмолоті має підвищену воло­гість, що потребує додаткових затрат на його досушування. А коли в посівах зернових є 25 % і більше (до загальної маси) зелених бур’янів, то збирання комбайнами стає зовсім неможливим.

Домішки насіння бур’янів знижують не тільки якість зерна і ви­робів з нього, а й іноді роблять їх непридатними до вживання. Так, насіння гірчиці польової, полину гіркого, редьки дикої, талабану та багатьох інших бур’янів при розмелюванні із зерном надають боро­шну неприємного смаку, а наявність у борошні розмеленого насіння куколю, дурману, пажитниці п’янкої, блекоти чорної роблять його отруйним і непридатним до вживання, насіння гречки татарської надає борошну темного кольору. В місцях масового поширення амб­розії полинолистої, полину, конопель диких під час їх цвітіння в людей часто спостерігається алергічне захворювання, відоме під назвою «осіння сінна пропасниця».

Бур’яни, як і інші рослини, виділяють у ґрунт біологічно активні речовини — коліни, отруйні для інших видів рослин, які затриму­ють проростання висіяного насіння сільськогосподарських культур, пригнічують їх ріст і розвиток. Особливо багато таких токсинів ви­діляють гірчак повзучий, латук дикий, пирій повзучий тощо.

Ціла низка бур’янів паразитують на надземній і підземній час­тинах сільськогосподарських культур, використовуючи з них пожив­ні речовини і воду, виснажують їх і цим самим знижують урожай і погіршують якість продукції.

Бур’яни є джерелом поширення різноманітних хвороб і осередком розмноження шкідливих комах, які згодом живляться на культурних видах рослин: збудник раку картоплі переходить на цю культуру з різних видів пасльону; з гірчиці польової, грициків, редьки дикої та інших бур’янів на культурні рослини переходять гриби — збудники таких хвороб, як кіла капусти, біла пліснява, чорна ніжка; з пирію на культурні злаки поширюється хлібна і жовта корончаста іржа; на курячому просі живе просяний комарик, який пошкоджує насіння культурного проса; на березці польовій відкладає яйця озима совка та лучний метелик, відроджені гусениці з яких переходять на посіви зернових. Шкідники цукрових буряків — бурякова муха, клоп, довго­носик і лучний метелик певний час живуть і живляться на лободі, щириці, гречці виткій березковидній тощо.

Окремі бур’яни погіршують якість тваринницької продукції. На­приклад, при поїданні худобою полину гіркого та дикого часнику молоко і молокопродукти набувають неприємного смаку і запаху. Від хвоща польового, молочаю і підмаренника чіпкого молоко корів стає червонуватим, а від наявності в сіні болиголова і блекоти — отруйним.

Окремі бур’яни роблять корм непридатним до вживання і навіть шкодять здоров’ю тварин. Так, солома ярих колосових культур стає зовсім маловживаною для худоби за наявності в ній пасльону дзьо­батого, оскільки колючки на його стеблах спричинюють виразкові захворювання травних органів тварин, а підстилка з такої соломи призводить до подразнення і запалення шкіри. Запалення слизових оболонок і дихальних шляхів відбувається в разі потрапляння в корм нерозмелених зерен вівсюга, плодів і рослин, які мають шипи, колючки, гачки тощо.

Наявність у вовні овець плодів реп’яшка пряморогого, люцерни якірцевидної, чіплянки та інших не тільки погіршує якість вовни, а й ускладнює електромеханічну стрижку.

Численна флора бур’янів включає й корисні види, які відзнача­ються лікарськими властивостями. Так, гірчак повзучий використо­вується для лікування малярії і епілепсії; неперевершені ліки про­ти кашлю виготовляють з мати-і-мачухи; вовчок і березка заживля- ють рани; рутка лікарська лікує печінку і шлункові захворювання, поліпшує роботу серця, застосовується проти малярії, жовтухи і ту­беркульозу; портулак городній використовують для лікування па­ралічу інфекційного походження, а також у разі укусів отруйних змій і комах; проти багатьох хвороб використовуються деревій і ро­машка лікарська тощо.

Бур’яни використовуються також для боротьби зі шкідниками. Наприклад, відвар із висушеного листя і коріння дурману знищує таких злісних шкідників садів і городів, як попелицю і павутинного кліща. Після обробки рослин цим відваром на другий день гинуть гусениці бояришниці, капустяна міль тощо.

Серед бур’янів є добрі медоноси — буркун, гірчиця польова, чор- ноголовник родовиковий тощо.

Такі бур’яни, як гумай, лобода біла, пирій повзучий, щириця звичайна та деякі інші види до цвітіння придатні для згодовування тваринам.

До окремої групи належать засмічувачі — представники культур­них видів, які не вирощують на певному полі. Деякі з них дуже шкі­дливі (наприклад, пшениця в посівах пивоварного ячменю чи жито в насіннєвому посіві пшениці). Якщо жито засмічує товарні посіви пшениці, то такий засмічувач менш шкідливий і зовсім нешкідливий в посівах озимих культур, які вирощуються на зелений корм.