2. Система обробітку ґрунту під озимі культури

Озимі культури в структурі посівних площ становлять значну частку і в основному формують продовольчий фонд зерна. Водночас врожайність їх залежить від багатьох чинників, вирішальним із них є система обробітку ґрунту, яка має свої особливості і відрізняється від системи обробітку під ярі. Оскільки сівба озимих проводиться на початку осені вслід за періодом високих літніх температур, то для отримання добрих сходів важливо накопичити і зберегти в орному шарі ґрунту 20 - 30 мм доступної вологи. Це і є основним завданням обробітку ґрунту під озимі культури.

З метою створення сприятливих умов для подальшого розвитку ро­слин і отримання високих урожаїв зерна озимих культур допосівним обробітком ґрунту потрібно максимально очистити поле від бур’янів, збудників хвороб і шкідників, створити достатні запаси поживних ре­човин, а також виключити або ослабити вплив негативних умов під час вегетації культур. Не менш важливим завданням обробітку під озимі є доведення ґрунту до дрібногрудочкуватого стану, створення рівного, ущільненого і разом з тим вологого ложа для насіння.

Нестабільне випадання опадів у літньо-осінній період, а також сівба після різних попередників потребують творчого застосування системи обробітку під озимі культури. Для зручності систему обробіт­ку ґрунту розглядатимемо у такій послідовності: основний обробіток ґрунту під чисті пари; основний обробіток ґрунту після парозаймаю- чих культур і непарових попередників різних строків збирання; до- посівний обробіток ґрунту після різних попередників. Найкращі умови для появи сходів і подальшого росту рослин створюються в системі парового обробітку ґрунту.

1. Основний обробіток ґрунту під чисті пари

По чистих парах озимі вирощують в Степу і на невеликих пло­щах у східних і південно-східних районах Лісостепу. Іноді чисті па­ри запроваджують на окремих площах і в більш зволожених райо­нах у господарствах з низькою культурою землеробства, де бур’яни гальмують отримання високих врожаїв. Залежно від строку вико­нання основного обробітку ґрунту під чистий пар розрізняють чор­ний і весняний пар.

Основний обробіток під чорний пар залежить від строків зби­рання попередника. Якщо поле під пар звільняється доволі рано (пі­сля ярих колосових тощо), то літньо-осінній обробіток ґрунту прово­диться за одним із варіантів поліпшеного зяблевого обробітку, а якщо культури збираються пізно (соняшник, кукурудза, сорго, суданська трава), то на полі застосовують звичайний зяб. Для подрібнення реш­ток і кращого їх загортання у ґрунт поле обробляють дисковими лу­щильниками чи важкими дисковими боронами в двох напрямках, вносять добрива і проводять оранку. На чорноземах і каштанових ґрунтах орють на глибину 23 — 24 см, а на сильно засмічених корене­вищними бур’янами — на 28 — 30 см, на еродованих ґрунтах — на глибину окультуреного шару, а на солонцюватих ґрунтах — на всю глибину орного шару з одночасним його поглибленням.

Для захисту парових полів від вітрової ерозії, яка часто має місце на ґрунтах легкого і середнього гранулометричного складу в пів­денних районах, застосовують плоскорізний обробіток із залишен­ням стерні та інших післяжнивних решток на поверхні ґрунту. При цьому після стерньових попередників, засмічених вівсюгом та ін­шими однорічними бур’янами, проводять післязбиральний обробі­ток ґрунту голчастою бороною, а за наявності вегетуючих бур’янів, як однорічних, так і багаторічних, ґрунт розпушують на 10 — 12 см культиваторами-плоскорізами в міру появи багаторічних та інших бур’янів і закінчують осінній обробіток ґрунту розпушуванням плос- корізом-глибокорозпушувачем на глибину від 20 до 28 см. При піз­ньому звільненні поля від попередника обмежуються лише глибо­ким плоскорізним розпушуванням ґрунту. За відсутності плоскоріз- них знарядь для попередження вітрової ерозії застосовують через- смугову оранку. Для цього поле розбивають на смуги 50 — 60 м за­вширшки упоперек напрямку пануючих вітрів. Непарні смуги орють восени, а парні обробляють як весняний пар, залишаючи під зиму на поверхні післязбиральні рештки соняшнику чи кукурудзи. Найбільш надійним заходом затримання води і запобігання вітро­вій і водній ерозії на пару є чизельний обробіток, за якого зберіга­ється до 60 % стерні. Розрізняють два його різновиди: суцільний безполицевий і вузькосмуговий або консервувальний. За останнього ґрунт розпушується весь на глибину до 8 см, а глибше — мікросму- гою — від 20 до 45 см з недорізом скиби по ширині захвату. Для та­кого обробітку використовують як чизель-культиватори КЧП-4,3, обладнані прямими дисками і напівгвинтовими наральниками- чизелями на С-подібних пружинних стояках, розміщених у три ря­ди, так і чизельні плуги загального призначення. Чизелі для кон­сервувального обробітку можна використовувати на більш зволоже­ному ґрунті. Завдяки «рваному дну» борозен, ускладненому по рель­єфу за внутрішньоґрунтової і поверхневої гребенястості і зберіганню при цьому на поверхні значної кількості стерні досягається краще затримання води і захист ґрунту від руйнівної дії вітрової ерозії.

Весняний пар, на відміну від чорного, орють навесні. Якщо з осені було проведено лущення стерні, то перед оранкою рівномірно розкидають гній, вивезений взимку, і виконують полицеву оранку на глибину 20 — 22 см якнайраніше, поки ще ґрунт не висох і добре кришиться. У виробничих умовах це здійснюють здебільшого відра­зу після сівби ранніх ярих. Для цього плуг агрегатують з важкою зубовою бороною для поліпшення кришення скиби і вирівнювання ріллі. За посушливої весни кращий ефект дає агрегатування плуга з кільчасто-шпоровим котком чи подрібнювачами грудок ПВР-2,3 або ПВР-3,5.

Якщо частину парів з організаційних чи інших причин дово­диться орати пізніше як через 2 тижні після початку весняних польових робіт, то перед оранкою обов’язкове попереднє лущення по­ля дисковими знаряддями. З перехресного обробітку поля важкими дисковими боронами починають підняття весняних парів і в разі за­смічення поля пирієм чи іншими кореневищними бур’янами. І лише після того як на поверхні поля масово з’являться молоді пагони коре­невищних бур’янів у вигляді шилець, проводять оранку з передплу­жником на глибину 25 — 27 см. Обробляють весняний пар до сівби озимих так само, як чорний пар, тобто культиваторами чи культива- торами-плоскорізами, а в разі утворення кірки — боронами.